Теленовинам притаманні такі вимоги:

• Лаконічність. Новину потрібно писати в розмовній манері, що забезпечує стислість і ясність викладу.

• Слід використовувати прості короткі речення, які містять одну думку і легко сприймаються із телевізійного ефіру. Дослідник інформаційного мовлення Віктор Миронченко вважає, що речення має містити 10 – 15 слів. Звичайно, всі речення не можуть бути однаковими, тому рекомендується чергувати різні за розміром речення. Деякі з них можуть мати З^-4 слова, інші — 19—20. їх чергування надасть повідомленню динаміки. Глядачі не сприймуть, наприклад, таке речення: «Спікер нагадав, що раніше він доручив Тимчасовій спе­ціальній комісії провести відповідне засідання по внесенню змін до Конституції України і виборчого законодавства України щодо напрацювання узгодженого законопроекту змін, який потім має бути обговорений на зустрічі керівників фракцій і груп» (ТРК «Київ»). Його треба спростити, вилучивши зайві частини: «Раніше спікер доручив Тимчасовій спеціальній комісії провести відповідне засідання по внесенню змін до Конституції та виборчого законодавства України. Згодом законопроект змін обговорять керівники фракцій і груп».

• При написанні повідомлення треба віддавати перевагу дієсловам, уникати надміру прислівників, прикметників та віддієслівних іменників. Дієслова надають повідомленню динаміки. Прикметники, прислівники та інші слова групи епітетів відволікають увагу глядача від основного змісту. Наприклад: «З нагоди Дня пам'яток історії та культури у мерії міста столичним історикам, археологам, архітекторам, скульпторам, проектантам та мистецтвознавцям вручили відзнаки та подяки київського міського голови», правильніше було б скоротити перелік і розділити речення на дві частини. Або «Міській владі слід взяти під жорсткий контроль питання користування дітьми Інтернет-технологіями в комп'ютерних клубах» (ТРК «Київ»), правильніше – «Міська влада має контролювати доступ дітей до Інтернету в комп'ютерних клубах».

• Точні слова. Журналіст має оперувати конкретними точними словами. Неточно вжиті слова можуть змінити зміст повідомлення.

• Зайві слова. З повідомлення необхідно вилучати всі зайві слова. Кожне слово має нести певний зміст і доповнювати новину. Зайві слова засмічують повідомлення і відволікають від основного змісту. Зустрічаються такі слова, які прийнято говорити, але без яких можна обійтися. Наприклад: місто Київ, планування наперед, падати вниз, великий за розміром, мерія міста. Зайвими часто бувають абстрактні іменники: питання, проблема, справа, ситуація, умови, об'єкти, діяльність тощо. Ці іменники часто поєднуються з конкретними поняттями. Наприклад: «Учасники наради розглянули також питання про плани доцільної забудови міста» (правильно «Учасники наради розглянули плани доцільної забудови міста») або «Упродовж наступних ста днів уряд планує виконати програми щодо впорядкування ринків нафтопродуктів та визначити становище малого та середнього бізнесу в Україні» (правильніше – «...планує впорядкувати ринки нафтопродуктів та визначити...»). Зайві слова з'являються в повідомленнях, коли автор зловживає віддієслівними іменниками. Наприклад, «У столиці планується будівництво...» (замість «побудують»).

• Терміни. У повідомленнях також треба обмежувати вживання спеціальних термінів, відомих невеликій кількості людей. Якщо ж уникнути вживання термінів неможливо, їх треба пояснити. Небажаним для інформаційного мовлення є використання незрозумілих та невідомих широкому загалу слів іншомовного походження. Зазвичай журналіст може знайти відомий відповідник з української мови («нелегальне відшкодування ЦДВ майже на 5 мільярдів гривень за фіктивний експорт», краще – «незаконне відшкодування», «Тендери на топ-менеджмент держмонополій не відбулися через окремих представників нової влади – Тимошенко», правильніше було б сказати не «тендери», а «конкурси», не «топ-менеджмент», а «керівники»),

• Журналіст має уникати вживання дієслів пасивного стану

(«у ході перевірок Державною податковою адміністрацією та Службою безпеки було встановлено...», треба – «..Державна податкова адміністрація та Служба безпеки встановили»). Активний стан позбавляє новину статичності, робить текст динамічним.

• Взаємопов'язані слова мають стояти поруч. «їм заступник київського міського голови Іван Аднькевич і начальника Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМАА Олександр Виструшкін вручили подяки київського міського голови та іменні годинники», правильно – «Заступник київського міського голови Іван Данькевич і начальник Головного управління культури Олександр Барушкін вручили їм нагороди».

• Не зловживати запереченням. Частку «не» треба вживати лише в прямому значенні – як заперечення чи протиставлення. Наприклад: «Якими б не були важливими програми українського уряду, вони не матимуть впливу...», краще — «Попри важливість урядових програм, вони не вплинуть істотно...» (ТРК «Ера»).

• Дотримуватися часової форми повідомлення, не перестрибувати від минулого до майбутнього чи теперішнього часу.

• Неприйнятним для телебачення є адміністративно-бюрократичний стиль. Ведучому/модератору важко читати, а глядачу сприймати текст, який складається із довгих фраз із нагромадженням термінів. Наприклад: «Столична міліція звітуватиме про виконання своїх службових обов'язків на найближчій апаратній нараді у мерії міста. Оскільки, як повідомив київський міський голова Олександр Омельченко, сьогодні правоохоронні органи покривають спекулянтів. Тому й торгує на столичних ринках близько ЗО % виробників сільськогосподарських продуктів, решта — посередники» (КДТРК), краще – «Міліція розповість про свої досягнення та проблеми», або «Відтепер міністерство займатиме жорстку позицію щодо захисту та збереження від бездумної приватизації, а також зникнення архітектурних та археологічних пам'яток України» (ТРК «Київ»), правильніше – «Міністерство культури не дозволить приватизовувати та знищувати архітектурні пам'ятки України». Такі повідомлення є складними не лише для читання за кадром, але й для сприйняття реципієнтом. Тому вони матимуть зворотний ефект – не пробуджуватимуть інтерес до інформації, а навіть дратуватимуть глядача.

• Важливу частину повідомлення часто складають цифри, які теж вимагають відповідного оформлення. За можливості їх треба уникати, скорочувати до мінімуму, особливо великі дані. Цифри можна заокруглювати. Складно сприймати на слух дані у відсотках, особливо якщо матеріал містить кілька таких даних. Наприклад: «...розміри пенсій інвалідам війни 1-ї, 2-ї та 3-ї груп буде збільшено відповідно до 491-ї, 451-ї та 421-ї грн. Учасникам бойових дій пенси збільшать на 41%. Тим, хто нагороджений медалями, розмір пенсій зріс на 22 %. Всі інші учасники війни отримуватимуть пенсії до 341 грн. За словами В'ячеслава Кириленка, спеціально до Дня Перемоги кожен ветеран війни отримає 50 грн. Також, за підрахунками уряду, цього року в державі передбачається зростання субвенції з держбюджету на виплату пенсій та компенсацій ветеранам. Він складатиме 4 млрд 155 млн грн (ТРК «Київ») або «... у столиці побудують 1 мільйон 100 тисяч метрів квадратних житла, що на 50 тисяч більше, ніж торік. За планами розподілу житлової площі районним адміністраціям буде надано майже 117 тисяч квадратних метрів для черговиків квартобліків. З них, за програмою 50 на 50 — введуть в експлуатацію ЗО тисяч метрів квадратних, 10 тисяч – побудують для пільговиків програми молодіжного кредитування, а майже 7 тисяч квадратних метрів зведуть службового житла» (ТРК «Київ»).

• У текстах інформаційних повідомлень не варто захоплюватися алегорією — лапками, які передають іронію, сарказм, прихований зміст. Так само небажаними є слова «так званий», «горезвісний». Маловідомі географічні назви мають прив'язуватися

• населені пункти треба обов'язково вказувати регіон.

• Якщо повідомлення містить синхрон, то не потрібно використовувати цитати в підводці чи відводці тексту повідомлення. Наприклад: «Мер столиці Олександр Омельченко схвалює для організаторів акцій протесту під київською адміністрацією, які вчора згорнули намети». «Я думаю, вони правильно зробили. Зрозуміли, що найкраще слугуватися мораллю і совістю», — сказав кйівський міський голова журналістам по завершенні апаратної наради у мери міста». Краще дати змогу людині самій висловити свою думку.

• Тут також варто зауважити, що синхрон не має дублювати підводку. Він повинен доповнювати або підтверджувати сказане журналістом

• Особливої уваги вимагають скорочення. По-перше, деякі з них важко вимовляти, по-друге, не всі вони зрозумілі глядачам. Наприклад: «Мер столиці Олександр Омельченко схвалює дії організаторів акцій протесту під КЛ4ДА, які вчора згорнули намети»; «Динаміка виробництва і динаміка зростання ВВП за минулий рік»; «Сьогодні ж ситуація із відшкодування ПАВ».

• Перед виходом в ефір текст обов'язково треба прочитати вголос і простежити, щоб у ньому не було складних для вимови поєднань слів (наприклад, «...заступник міністра у справах молоді та спорту повідомив, що нещодавно в міністерстві..», «Найгірше ж виконуються роботи...»').

• Мова інформаційних повідомлень має бути чіткою. Проте, оскільки в повідомленнях висвітлюються найрізноманітніші теми, то й стилі можуть використовуватися різні. Мова інформації не повинна бути надто офіційною. Розмовна лексика наближує глядача до інформації, особливо тієї, в якій він зацікавлений.

• Отже, мова інформаційного повідомлення має бути доступною, зро­зумілою, простою і точною, а стиль — лаконічним, зорієнтованим на розмовний варіант літературної мови та нейтральну лексику.