6. Огляд

До інформаційних жанрів теле­бачення правомірно зарахувати й огляд, "який покликаний відобража­ти загальну картину якоїсь кампанії чи події за одиницю часу". Об'єк­том огляду можуть бути як внутріш­ньодержавні, так і міжнародні новини різноманітної тематики (політич­ні, економічні, наукові, культурні, спортивні). Використання в інформаційному огляді кількох об'єд­наних однією темою повідомлень, відеоматеріалів допомагає широко й різнопланово передати подію. Це один із найсинтетичніших жанрів телевізійної інформації. Синтетичність виявляється в органічному переплетенні усних та відеоповідомлень. Тому в процесі підготовки огляду журналіст зобов'язаний передбачити логічні словесні та візуальні зв'язки між новинами, які разом передають загальний розвиток дії.

7. Інтерв’ю.

Як відомо з теорії і практики журналістики, до інформаційних жанрів належить також інтерв'ю. В його основі завжди є повідом­лення фактів. Інтерв'ю на телебаченні, як і в інших засобах масової інформації, - це бесіда журналіста з компетентною особою для з'ясування її думки про якусь подію чи явище.

Аналоги телевізійного інтерв'ю є у пресі, на радіо. Однак у газеті чи журналі інтерв'ю постає перед читачем у відредагованому вигляді після осмислення проведеної з конкретною особою розмови, відповідного доопрацювання та підготовки матеріалу. Це лише фік­сація процесу, що відбувся раніше. Телевізійне ж інтерв'ю постає на очах у глядачів під час прямого передавання в ефір інформаційної програми. Записане на плівку інтерв'ю теж створює відчуття сього­часності. Подібне спостерігаємо і в записаному радіоінтерв'ю, де дійсність (автентичність) розмови забезпечена завдяки збереженню голосу, стилю мови, інтонаційного забарвлення. На телебаченні ін­терв'ю збагачене зоровими компонентами. Реакція інтерв'юйованого, його міміка, жести, імпровізація під час передачі, зацікавленість темою розмови і низка інших чинників, що виникають у живому спілкуванні людей, - усе це забезпечує перевагу телевізійного інтерв'ю над газетним і радіомовним. Воно "незвичайне і ніби наро­джене саме цим засобом масової інформації... Тільки по телеба­ченню ми можемо побачити миттєві душевні вагання, ледь вловимі рухи очей, легку усмішку".

У телевізійній інформації інтерв'ю має два різновиди, а саме: інтерв'ю як складник й органічна частина відеосюжету та цілісне інтерв'ю як окремий матеріал інформаційної програми.

Використане у відеосюжеті інтерв'ю збагачує його інтерпретацією, несе телеглядачеві якісно нову інформацію. Нагадаємо, що репортер не має права на власний ефірний коментар події (таку нор­му щодо репортерської роботи прийнято в усьому телевізійному світі). А інтерв'ю якраз і дає змо­гу оцінити подію в рамках сюже­ту, висловити іншій людині з будь-якого приводу власні погляди. Лю­дину як джерело суб'єктивної дум­ки телеглядач бачить на екрані і мо­же судити про надійність цього джерела. Повідомлення через інтерв'ю більше вражає, переконує, його краще запам'ятати, ніж переказ репортером чиєїсь думки. Висловлюючи власний погляд на події, факти, явища і вносячи в них особистісні елементи, інтерв'юйований розкриває свій внутрішній світ, емоційно збагачує, "олюднює" інформацію.

Інтерв'ю у відеосюжеті — це відповідь певної особи на запитан­ня, яке задав у кадрі чи за кадром репортер або тільки запропонував цій особі тему розмови, не формулюючи запитання в ефірі. Переваж­но запитанням завершується знайомлення запрошеної на інтерв'ю людини. Але буває й так, що запитання лише домислюють. Воно ніби випливає з попереднього викладу новини - виникає необхідність щось детальніше з'ясувати за допомогою компетентної особи. Тому інтерв'ю у відеосюжеті часто монологічне. До речі, у перекладі з англійської "інтерв'ю" - це не лише бесіда двох або кількох осіб, а й зустріч з кимось, під час неї може бути щось повідомлено і в монологічній формі.

Короткі цілісні повідомлення або заяви часто простежуються в інформаційних програмах і загальноукраїнських телеканалів, і місце­вого телебачення. Для них характерна висока оперативність. З од­ного боку, вони дають змогу звертатися до мільйонів телеглядачів, з іншого - ближче познайомитися з нашими сучасниками. З огляду на часову обмеженість відеосюжету, в нього можна ввести мінімальний фрагмент інтерв'ю, скажімо, одну-дві фрази співрозмовника, завдяки чому буде забезпечено достовірність інформаційного джерела. Проте невиправдано довгі інтерв'ю у відеосюжетах як спосіб полегшення, спрощення роботи репортера - непоодиноке явище на телеекранах, особливо в інформаційних передачах регіонального телебачення.

Коли репортер у відеосюжеті використовує інтерв'ю, щоб з'я­сувати конкретні факти, тобто лише для інформування, уточнення якихось деталей події, а не для її оцінювання, то ефективність такого інтерв'ю суттєво нижча вже хоча б тому, що репортер подасть но­вину стисліше і дохідливіше, не порушуючи темпоритму випуску. Тому під час підготовки інформації репортер мусить добре зважити, чи потрібне у відеосюжеті інтерв'ю. Інша річ, коли немає відеома- теріалу про подію і відтворити її можна лише через інтерв'ю з її учасником чи очевидцем.

Цілісне інтерв'ю як окремий матеріал інформаційної програми завжди будують у формі запитань журналіста-інтерв'юера і відпові­дей на них запрошеної на інтерв'ю особи. Така структура цього жанру. Фізична зримість дає змогу на телебаченні налагодити тісні­ший контакт учасників інтерв'ю з аудиторією, ніж, наприклад, на радіо. Однак, переглядаючи інформаційні програми, неважко пере­конатися в тому, що на місцевих телестудіях ще недостатньо дбають про забезпечення таких важливих рис інтерв'ю, як природність, задушевність, невимушеність. Запитання, які тележурналісти зада­ють інтерв'юйованим, глибоко не продумані. Варто пам'ятати, що "змістовність, точність і витонченість висловлених співрозмовником

міркувань у величезній більшості ви­падків є результатом точності і ви­тонченості питань, заданих журна­лістом"'. І якщо цих рис у питаннях інтерв'юера нема, важко розрахову­вати на їхню появу у відповідях співрозмовника. Саме така ситуація зумовила низький рівень інтерв'ю, яке ми колись записали з ефіру:

Скільки років уже водієм працюєте?

• Водієм я працюю більше двадцяти років.

• Ви, напевно, добре пам ятаєте, з якої машини починали?

• Так, я починав з автомашини ГАЗ-51, потім працював на ГАЗ-53.

• Ви не шкодуєте, що вибрали собі таку спеціальність?

• Ні, це така спеціальність, що потрібна всім людям.

• Ви, взагалі, любите свою роботу?

• Так. Звичайно, інакше не обирав би цієї професії.

• Ну, а за що, якщо поставити так питання?

• Я так вважаю, що на селі зараз професія водія дуже по­трібна.

• Одним словом, ви хочете сказати, що в селі без вашої професії важко обійтись?

• Важко обійтись без автомашин. Ось зараз весь урожай необхідно вивезти, а це тільки машинами.

—Дякую.

На місцевих телестудіях, на жаль, ще мало журналістів, які б уміли професійно вести розмову. Тому інтерв'ю інколи є настільки шаблонними, стереотипними, що лише породжують незадоволення у телеглядачів та й у самих інтерв'юйованих, які вже наперед знають характер запитань інтерв'юера. На одній науково-практичній конфе­ренції з проблем телеінформації наводили повчальний приклад. Ко­респондент приїхав на шахту, яка дала високий відсоток видобутку, і тільки-но зібрався задати запитання директорові шахти, як той випередив його: "Знаю, знаю, ви хочете запитати, як ми досягли такого результату". Камеру було ввімкнено, і оператор зафіксував на плівку цю анекдотичну ситуацію, яка є наочним підтвердженням висновку про шаблонність, стереотипність багатьох телеінтерв'ю.