10.2. Класифікація звітності комерційних банків

Комерційні банки складають звітність, різноманітну за формою та змістом. Звітність, що надається комерційними банками, можна класифікувати за наступними ознаками:

• формою;

• способом представлення;

• терміном надання;

• рівнем консолідації;

• категорією користувачів;

• видом.

За формою розрізняють фінансову та нефінансову звітність.

Фінансова звітність — це звітність комерційних банків, що відображає результати його фінансової діяльності. До неї належать форми (наприклад, 1 -КБ, 2-КБ), які узагальнено характеризують резуль­тати фінансової діяльності банку, а також додаткові форми, які деталізують окремі статті балансового звіту та звіту про прибутки і збитки.

Нефінансова звітність — це звітність, що подасться банками для задоволення потреб органів влади, податкових органів, па вимогу Антимонопольного комітету, організацій статистики. В залежності від вимог користувачів звітність можна згрупувати наступним чином:

• податкова;

• управлінська;

• нормативна (статистична).

Інформація про фінансовий стан переважно наводиться в балансо­вому звіті, а також у звіті про прибутки та збитки. Інформація про зміни фінансового стану міститься у фінансових звітах у відокремленому вигляді. Складові частини фінансових звітів взаємопов'язані, оскільки вони відображають різні аспекти одних і тих же фактів господарської діяльності. Хоча кожен звіт надає інформацію, яка відрізняється від інших звітів, жоден з них не слугує лише для одної мети і не містить усієї інформації, необхідної для задоволення особливих потреб користувачів.

За способом надання виділяють звітність, що направляється:

• електронною поштою (в електронному вигляді);

• поштою (на паперових носіях).

У сучасних умовах інформатизації банківської справи звітність комерційними банками надається переважно електронною поштою у вигляді файлів. Це зручний та надійний спосіб передавання інфор­мації в межах банківської системи. Він дозволяє:

• заощаджувати час на підготовку та передачу інформації;

• зменшити обсяг паперових носіїв;

• виключити дублювання наданої інформації департаментам НБУ;

• впровадити систему показників комплексного аналізу та аналізу окремих напрямків діяльності банків.

Звітність у файловому режимі передається комерційним банком на головний сервер у НБУ, де вона відповідним чином групується і на­дається департаментам згідно з їх вимогами. Впровадження автоматич­ного сортування інформації дає змогу:

• кодувати її на рівні операцій вже у момент введення;

• зменшувати кількість помилок;

• створювати умови для здійснення логічного та арифметичного зіставлення інформації, що міститься в різних формах.

Поштою надається звітність, що вимагає НБУ за запитом, філіями комерційних банків України, що знаходяться за кордоном, а також уповноваженими банками для визначення розміру зовніш­нього боргу та складання платіжного балансу країни.

Класифікація за терміном передбачає надання комерційними банками звітності: щоденної; тижневої; двотижневої; місячної; квар­тальної; піврічної; річної; за запитом.

За запитом надається інформація НБУ комерційними банками, що знаходяться в режимі фінансового оздоровлення, а також у разі виникнення потреби у додатковій інформації, не передбаченій у періодичній звітності.

Кожній категорії користувачів необхідна певна звітність:

• керівництву, НБУ та його установам—усі форми, передбачені чинним законодавством;

• міжнародним фінансово-кредитним установам — нефі­нансова;

• зарубіжним та вітчизняним банкам при запровадженні кореспондентських відносин — балансовий звіт, розрахунок нормативів (для банків-кореспондентів у межах СНД);

• акціонерам та клієнтам банку — балансовий звіт, звіт про прибутки та збитки.

За видами звітності виділяють:

• основну звітність — балансовий звіт і звіт про прибутки та збитки;

• допоміжну звітність — про стан активів, депозитів, кредитів, цінних паперів, економічних нормативів тощо.

За рівнем консолідації розрізняють звітність, що надається:

• юридичними особами;

• філіями комерційних банків;

• обласними дирекціями банку.

Найважливішою складовою звітності комерційних банків є фінансова звітність, яка дає можливість одержати достатньо повний обсяг інформації, на підставі якої оцінюється реальний фінансовий стан банку, якість управління та рівень ризику.

Основною формою звітності є балансовий звіт, який має власну структуру, відмінну від простої копії залишків на рахунках, але побудо­вану відповідно до принципів і групувань, зазначених у плані рахунків. Нова форма балансового звіту передбачає групування операцій за еконо­мічною сутністю, дає чітке уявлення про їх вартість, рівень ліквідності.

Другою основною формою звітності є звіт про прибутки та збитки, також розроблений на основі вимог міжнародних стандартів з урахуванням національних особливостей. Основні форми звітності доповнюються набором додаткових форм, пристосованих до потреб конкретних користувачів.

Усі категорії користувачів зацікавлені в наявності звітності, яка б передбачала:

• вірогідність та зіставлюваність інформації, що може використовуватись для оцінки ефективності роботи банку та прийняття опти­мальних управлінських рішень щодо подальшого розвитку тієї чи іншої фінансової установи;

• сприйнятність для широкого кола споживачів інформації;

• наявність чітких коментарів та фінансової звітності;

• оптимальність подачі інформації, що забезпечить збереження банком комерційної таємниці.