Відображення оренди у фінансових звітах орендодавців

Фінансова оренда

28. Орендований актив в умовах фінансової оренди слід ви­знавати у балансі не як основні засоби, а як дебіторську заборгованість у сумі, що дорівнює чистим інвестиціям в оренду.

29. В умовах фінансової оренди в основному усі ризики та ви­нагороди, пов'язані з правом власності, передаються орендо­давцем і, отже, орендні виплати, що підлягають отриманню, розглядаються орендодавцем як погашення основної суми боргу і як фінансовий дохід для відшкодування та винагороди за його інвестиції й послуги.

30. З міркувань обачності, визнання фінансового доходу має базуватися на моделі, що відображає сталу періодичну норму прибутковості від неповернених чистих інвестицій орендодавця або неповернених чистих грошових інвести­цій, пов'язаних з фінансовою орендою. Метод, що викори­стовується, слід послідовно застосовувати до будь-якої оренди подібного фінансового характеру.

31. Метою орендодавця є розподіл фінансового доходу протягом строку оренди на систематичній та раціональній основі. Та­кни розподіл доходу, як правило, базується на моделі, що

280

МСБО 17 (переформатований у 1994 р.)

відображає сталу періодичну прибутковість на неповернені чи­сті інвестиції орендодавця, пов'язані з фінансовою орендою. Орендна плата, пов'язана із звітним періодом, за винятком вартості послуг, вираховується з валових інвестицій в оренду для зменшення як основної суми боргу, так і незаробленого фінансового доходу.

32. При розподілі доходу на систематичній основі орендодавець визнає невизначеність, пов'язану, наприклад, зі збиранням оренд­них платежів або майбутніми рівнями ставок відсотка. Чим довший строк оренди, тим більший ризик, пов'язаний з нею, і, з міркувань обачності, може знадобитися зміна моделі визнан­ня доходу для відображення відповідних обставин.

33. Розрахункова негарантована ліквідаційна вартість, що вико­ристовується у підрахунках валових інвестицій в оренду орен­додавцем, переглядається регулярно. Якщо відбувається по­стійне зменшення розрахункової негарантованої ліквідаційної вартості, розподіл доходу протягом строку оренди перегля­дається і негайно визнається будь-яке зменшення вже нара­хованих сум.

34. Під час переговорів та укладання угоди про оренду орендода­вець часто несе попередні прямі витрати — комісійні та опла­ту юридичних послуг. В умовах фінансової оренди ці попе­редні прямі витрати вважаються понесеними для отримання фінансового доходу, тому вони або негайно визнаються як ви­трати, або вираховуються з цього доходу протягом строку оренди. Останнє може досягатися через визнання як видатку понесених у тому ж періоді витрат і як доходу частини неза­робленого фінансового доходу, що дорівнює первісним пря­мим витратам.

35. Оцінюючи, чи принесуть запропоновані умови оренди прий­нятну прибутковість на необхідні інвестиції, орендодавець по­винен брати до уваги модель руху грошових коштів, пов'­язаного з орендною операцією. У деяких випадках модель руху грошових коштів, пов'язаного з орендованим активом, зазна­ватиме суттєвого впливу внаслідок зменшення або відстрочен­ня податку на прибуток, отримання субсидій та фінансування третіми сторонами згідно з положеннями параграфа 37.

36. Якщо фактори впливу податку на прибуток на рух грошо­вих коштів можливо передбачити з достатньою впевненістю, їх можна враховувати при обліку доходів від оренди. У

281

МСБО 17 (переформатований у 1994 р.)

таких випадках визнання доходу в умовах фінансової оренди іноді базується на моделі, що відображає сталий періодичний прибуток не від чистих неповернених інвестицій орендодавця, а від його чистих грошових неповериених інвестицій, що викликано з неувагою до міркувань обачності.

37. Структура деяких операцій, пов'язаних з фінансовою орендою, є такою, що вони охоплюють щонайменше три сторони, як-то:

орендаря, орендодавця та одного або більше довгострокових кредиторів, що забезпечують частину фінансування, необхід­ного для придбання орендованого активу, як правило, без права повернення орендодавцю. Ці орендні операції іноді відомі під назвою оренди за рахунок запозичених коштів. У таких ви­падках орендодавець відображає свої інвестиції в оренду за вирахуванням боргу та відповідних фінансових витрат сто­ронніх кредиторів і визнає фінансовий дохід на основі чи­стих невідшкодованих грошових інвестицій орендодавця, по­в'язаних із фінансовою орендою.

38. Оскільки внаслідок використання чистих інвестицій та чистих грошових інвестицій можна отримати дуже різні результати, метод, що використовується для розподілу доходу, необхідно застосовувати послідовно до оренди, що носить такий же фі­нансовий характер, та розкривати.

Фінансова оренда, здійснювана виробниками та дилерами

39. Орендодавці-виробники або орендодавці-дилери повинні роз­кривати прибуток або збитки від продажу у складі чи­стого прибутку чи збитку за звітний період згідно з полі­тикою, яка, як правило, застосовується підприємством що­до простого продажу. Якщо призначаються штучно зани­жені ставки відсотка, прибуток від продажу слід обме­жувати прибутком, який був би за умови нарахування рин­кової ставки відсотка. Попередні прямі затрати визна­ються як витрати на початку строку оренди.

40. Виробники або дилери часто пропонують клієнтам вибір: або купувати актив, або орендувати його. Фінансова оренда ак­тиву орендодавцем-виробником або орендодавцем-дилером мо­же призвести до виникнення двох типів доходу:

а) прибуток або збиток, еквівалентний прибутку або збитку внаслідок простого продажу орендованого активу за нор­мальною продажною ціною, що відображає будь-які прий­нятні знижки з обсягу або ціни;

282

МСБО 17 (переформатований у 1994 р.)

б) фінансовий дохід протягом строку оренди.

41. Дохід від продажу, відображений в обліку на початку строку фінансової оренди орендодавцем-виробником або орендодав­цем-дилером, дорівнює справедливій вартості активу або, як­що дохід менший суми теперішньої вартості мінімальних орендних платежів та розрахункової негарантованої ліквіда­ційної вартості, що нараховується орендодавцю і обчислюється за ринковими ставками відсотка. Собівартість продажу, ви­знана на початку строку оренди, є собівартістю або балансо­вою вартістю, якщо вони різні, орендованого майна. Різниця між доходом від продажу та собівартістю продажу є прибут­ком від продажу, що визнається згідно з звичайною політи­кою підприємства щодо продажу.

42. Іноді орендодавець-виробник або орендодавець-дилер призна­чають штучно занижені ставки відсотка для того, щоб прива­бити клієнтів. Використання такої ставки може призвести до надлишку частки загального прибутку від здійснення операції, що визнається під час продажу.

43. Попередні прямі затрати, як правило, визнаються як витрати на початку строку оренди, оскільки вони в основному пов'язані з отриманням виробником або дилером прибутку від продажу.

Операційна оренда