24. Наступні видатки, пов'язані з об'єктом основних засобів, що вже були визнані, повинні додаватися до балансової

253

МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)

вартості цього активу, коли е ймовірність, що майбутні економічні вигоди, які перевищують первісна оцінений рі­вень продуктивності існуючого активу, будуть надходи­ти до підприємства. Всі інші наступні видатки повинні визнаватися як витрати періоду, коли вони були понесені.

25. Наступні видатки на основні засоби визнаються як актив тіль­ки тоді, коли вони поліпшують стан активу, підвищуючи оці­нений спочатку рівень його продуктивності. До прикладів поліпшень, що ведуть до збільшення майбутніх економічних вигід, входять:

а) модифікація об'єкта з метою подовження його строку кори­сної експлуатації, включаючи збільшення його виробничої потужності;

б) поновлення частин машин для досягнення значного поліп­шення якості продукції, що випускається;

в) упровадження нових виробничих процесів, що дають змогу значно зменшити оцінені спочатку операційні витрати.

26. Видатки на ремонт та обслуговування основних засобів здій­снюються для відновлення або підтримання майбутніх еконо­мічних вигід, які підприємство може очікувати від оціненого спочатку рівня продуктивності активу. У такому випадку во­ни здебільшого визнаються як витрати тоді, коли вони поне­сені. Наприклад, собівартість обслуговування або капітального ремонту основних засобів — це як правило витрати, оскільки вони насамперед відновлюють, а не підвищують оцінений спочатку рівень продуктивності.

27. Відповідний обліковий підхід до видатків, понесених після придбання об'єкта основних засобів залежить від обставин, що приймалися до уваги при первісній оцінці та визнанні від­повідного об'єкта основних засобів, а також від того, чи можуть наступні видатки бути відшкодованими. Наприклад, коли балансова вартість об'єкта основних засобів вже врахо­вує зменшення економічних вигід, наступні видатки для від­новлення майбутніх економічних вигід, що очікуються від використання активу, капіталізуються за умови, що балансова вартість не перевищує суму очікуваного відшкодування акти­ву. Це відбувається також, коли ціна придбання активу вже відображає зобов'язання підприємства понести видатки в май­бутньому, які потрібні для приведення активу у робочий стан. Прикладом може стати придбання будівлі, що вимагає

254

МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)

ремонту. За таких обставин наступні видатки додаються до балан­сової вартості активу в тому розмірі, який може бути відшко­дованим від використання активу у майбутньому.

28. Головні компоненти деяких об'єктів основних засобів можуть вимагати регулярної заміни. Наприклад, піч потрібно обли­цьовувати після визначеної кількості годин використання, або частини салону літака, такі як сидіння або кухня, потребують кількаразової заміни протягом строку корисної експлуатації літального апарата. Такі компоненти обліковуються як окремі активи, тому що їх строк корисної експлуатації відрізняється від строку корисної експлуатації тих активів, до яких вони відносяться. Отже, за умови того, що задовольняється критерій визнання у параграфі 8, облік видатків, понесених при заміні або відновленні компонента, ведеться як придбання окремого активу, а замінений актив списується.

Оцінка після первісного визнання

Базовий підхід

29. Після первісного визнання об'єкта основних засобів як ак­тиву його облік повинен вестися за собівартістю, мінус сума будь-якої накопиченої амортизації, що підлягає вимозі параграфа 56 частково списувати актив до суми його очікуваного відшкодування.

Дозволений альтернативний підхід

30. Після початкового визнання об'єкта основних засобів як активу його облік повинен вестися за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки, мінус сума будь-якої подальшої накопиченої амортизації. Переоцінки повинні проводитися з достатньою регулярні­стю, так, щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була визначена при застосуванні справедливої вартості на дату балансу.

Переоцінки

31. Справедлива вартість землі та будівель, як правило, є їх рин­ковою вартістю при існуючому використанні, що передбачає тривале використання активу в тому самому або подібному виді діяльності. Ця вартість визначається при проведенні оці­ночної експертизи, яку здебільшого проводять оцінювачі, що мають професійну кваліфікацію.

255

МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)

32. Справедлива вартість одиниць машин та обладнання, як пра­вило, є їх ринковою вартістю, визначеною за допомогою екс­пертної оцінки. Коли немає свідчення про ринкову вартість через вузькоспеціалізований характер машин і обладнання та через те, що такі одиниці продаються рідко, окрім випадків, коли вони є складовими частинами безперервної господар­ської діяльності, такі одиниці машин та обладнання оцінюються за їх амортизованою відновлюваною собівартістю.

33. При визначенні справедливої вартості об'єкт основних засо­бів оцінюється на основі його існуючого способу використання. Проте актив, для якого є ймовірність зміни способу викори­стання, оцінюється на такій же основі, як й інші подібні активи, що утримуються для використання з такою ж метою. Наприк­лад, недоречно оцінювати завод та його обладнання згідно з їх призначенням, оцінюючи при цьому земельну ділянку, на якій розташований завод, за вільною ринковою вартістю землі для будівництва торговельного центру.

34. Частота переоцінок залежить від коливань справедливої вар­тості об'єктів основних засобів, що переоцінюються. Якщо справедлива вартість активу, що переоцінюється, суттєво від­різняється від його балансової вартості, потрібно проводити подальшу переоцінку. Деякі об'єкти основних засобів можуть зазнавати значних та непостійних коливань справедливої ва­ртості, вимагаючи, таким чином, щорічної переоцінки. Подіб­ні часті переоцінки не потрібні для об'єктів основних засобів із незначними коливаннями справедливої ринкової вартості. Натомість може бути достатньо проводити оцінку кожні три або п'ять років.

35. Коли відбувається переоцінка об'єкта основних засобів, будь-яка сума накопиченої амортизації на дату переоцінки є:

а) або перерахованою пропорційно до зміни валової балансо­вої вартості активу таким чином, що балансова вартість активу після переоцінки дорівнює сумі переоцінки. Цей ме­тод часто застосовується, коли актив переоцінюється за допо­могою індексу до його амортизованої відновлюваної собі­вартості;

б) або виключеною з валової балансової вартості активу та чистої суми, перерахованої до переоціненої суми активу. Наприклад, такий метод використовується для будівель, що переоцінюються до їх ринкової вартості.

256

МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)

Сума коригування, яка з'являється внаслідок перегляду або ви­ключення накопиченої амортизації, формує частину збільшення або зменшення балансової вартості, що розглядається згідно з параграфами 39 та 40.