53. Відстрочені податкові активи та зобов'язання не повинні дисконтуватися.

54. Надійне визначення відстрочених податкових активів та зобо­в'язань на основі дисконтування вимагає складання детального графіка сторнування кожної тимчасової різниці. В багатьох випадках складання такого графіка практично неможливе або дуже складне. Таким чином, не є доцільним вимагати від підприємства дисконтування відстрочених податкових активів та зобов'язань. Дозвіл, але не вимога щодо дисконтування,

650

МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)

обов'язково призведе до неможливості порівняння відстрочених податкових активів та зобов'язань різних підприємств. Таким чином, цим стандартом не вимагається і не дозволяється дис­контування відстрочених податкових активів та зобов'язань.

55. Тимчасові різниці визначають посилання на балансову вар­тість активу чи зобов'язання. Це застосовується, навіть якщо балансова вартість сама визначається на основі дисконтування, наприклад, у випадку зобов'язань щодо пенсійного забезпе­чення (див. МСБО 19 "Витрати на пенсійне забезпечення").

56. Балансову вартість відстроченого податкового активу слід переглядати на кожну дату балансу. Підприємству необ­хідно зменшити балансову вартість відстроченого подат­кового активу в тих межах, в яких більш не є ймовірним, що достатній оподаткований прибуток буде наявним, щоб дозволити використати вигоду від цього відстроченого податкового активу повністю або частково. Будь-яке зменшення такого роду слід сторнувати тою мірою, якою стає ймовірною наявність достатнього оподаткованого прибутку.

Визнання поточних та відстрочених податків

57. Облік впливу операції чи іншої події на поточні та відстро­чені податки відповідає обліку самої операції чи події. Цей принцип розкривається в параграфах 58—68.

Звіт про прибутки та збитки

58. Поточні і відстрочені податки слід визнавати як дохід або витрати та включати в чистий прибуток або зби­ток за період, окрім випадків, коли податки виникають від:

а) операції або події, яка визнається, в тому ж або в іншому періоді безпосередньо у власному капіталі (див. параграфи 61—65);

б) об'єднання компаній, яке є придбанням (див. параграфи 66-68).

651

МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)

59. Більшість відстрочених податкових зобов'язань та відстроче­них податкових активів виникає, коли доходи або витрати включаються до облікового прибутку одного періоду, а до оподаткованого прибутку (податкового збитку) іншого періо­ду. Остаточний відстрочений податок визнається у звіті про прибутки та збитки. Прикладами цього є:

а) дохід від відсотків, роялті, дивідендів, який отримується із затримкою та включається до облікового прибутку на ос­нові розподілу за часом відповідно до МСБО 18 "Дохід", але включається до оподаткованого прибутку (податкового збитку) на касовій основі;

б) витрати на розробки, які були капіталізовані відповідно до МСБО 9 "Витрати на дослідження та розробки" і амор­тизуються у звіті про прибутки і збитки, але були вира­хувані з метою оподаткування в момент їх виникнення.

60. Балансова вартість відстрочених податкових активів та зобо­в'язань може змінюватися, навіть коли сума відповідних тим­часових різниць не змінюється. Це може відбуватися внаслідок:

а) зміни ставок оподаткування або податкового законодавства;

б) переоцінки спроможності відшкодувати відстрочені подат­кові активи;

в) зміни передбаченого способу відшкодування балансової вар­тості активу.

Остаточний відстрочений податок визнається у звіті про при­бутки та збитки, окрім випадків, коли податок пов'язаний зі статтями, які вже були попередньо проведені за дебетом чи кредитом власного капіталу (див. параграф 63).

Статті, що безпосередньо кредитуються чи дебетуються на власний капітал

61. Поточні та відстрочені податки слід проводити безпосе­редньо за дебетом чи кредитом власного капіталу, якщо податок відноситься до статей, які проводяться безпосе­редньо за дебетом чи кредитом власного капіталу у то­му ж самому чи в іншому періоді.

652

МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)

62. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку вимагають або дозволяють відносити певні статті безпосередньо на кредит або дебет власного капіталу. Прикладами таких статей є:

а) зміна балансової вартості, що виникає від переоцінки ос­новних засобів (див. МСБО 16 "Основні засоби") або дов­гострокових інвестицій (див. МСБО 25 "Облік інвести­цій");

б) коригування початкового сальдо нерозподіленого прибутку, що виникає або внаслідок зміни облікової політики, яка має зворотну силу, або внаслідок виправлення суттєвої по­милки (див. МСБО 8 "Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці");

в) курсові різниці, що виникають при переведенні фінансових звітів закордонної одиниці (див. МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів");

г) суми, що виникають при первісному визнанні компонента комплексного фінансового інструмента, який відноситься до власного капіталу (див. параграф 23).

63. За виняткових обставин, може бути важко визначити суму поточного та відстроченого податку, що відноситься до статей, які були дебетовані чи кредитовані на власний капітал. На­приклад, це може відбуватися, коли:

а) існує градація ставок податку на прибуток і не можливо визначити ставку, за якою конкретний компонент опо­даткованого прибутку (податкового збитку) був оподатко­ваний;

б) зміна ставки оподаткування або інших правил оподаткування має вплив на відстрочений податковий актив чи зобов'язан­ня, які відносяться (повністю або частково) до статті, що попередньо була дебетована чи кредитована на власний капітал;

в) підприємство визначає необхідність визнати відстрочений податковий актив або повністю припинити його визнання, а цей відстрочений податковий актив має відношення (повні­стю чи частково) до статті, що раніше була дебетована чи кредитована на власний капітал.

653

МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)

У таких випадках поточний та відстрочений податки, пов'язані зі статтею, що була дебетована чи кредитована на власний капітал, визначаються шляхом пропорційного розподілу поточ­них та відстрочених податків підприємства, що виплачуються згідно з вимогами відповідної юрисдикції або іншим спо­собом, який веде до більш прийнятного розподілу за даних умов.

64. МСБО 16 "Основні засоби" не визначає, чи повинно підпри­ємство перераховувати щорічно із суми дооцінки до нероз­поділеного прибутку різницю між сумою амортизації на до-оцінений актив та сумою амортизації, що визначена на основі собівартості активу. Якщо підприємство робить таке перерахування, то перерахована сума не включає будь-якого пов'язаного з нею відстроченого податку. Подібний механізм поширюється на перерахування, що робляться при реалізації об'єкту основних засобів або інвестиції (див. МСБО 25 "Облік інвестицій").

65. Якщо актив переоцінюється з метою оподаткування та пере­оцінка цього активу пов'язана з обліковою переоцінкою попе­реднього періоду або з переоцінкою, яку передбачається про­вести в майбутньому періоді, податковий вплив як переоцінки активу, так і коригування податкової бази слід відображати за кредитом чи дебетом власного капіталу в тих періодах, коли вони здійснювалися. Однак якщо переоцінка активу з метою оподаткування не пов'язана з обліковою переоцінкою поперед­нього періоду або з переоцінкою, яку передбачається провести в майбутньому періоді, то податковий вплив коригування податкової бази визнається у звіті про прибутки та збитки.

Відстрочені податки, що виникають внаслідок об'єднання компаній

66. Згідно з роз'ясненнями, наведеними в параграфах 19 та 26в, при об'єднанні компаній, яке є придбанням, можуть виникнути тимчасові різниці. Відповідно до МСБО 22 "Об'єднання ком­паній" підприємство визнає всі остаточні відстрочені подат­кові активи (тою мірою, якою вони відповідають критеріям визнання в параграфі 24) або відстрочені податкові зобов'язання як активи чи зобов'язання, що підлягають визначенню на дату придбання. Отже, такі відстрочені податкові активи та зобо­в'язання впливають на суму гудвілу чи негативного гудвілу.

654

МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)

Проте, відповідно до параграфів 15а та 24а, підприємство не визнає відстрочених податкових зобов'язань, що виникають від самого гудвілу (якщо амортизація гудвілу не підлягає вирахуванню з метою оподаткування), і відстрочені податкові активи, що виникають із негативного гудвілу, не підлягають оподаткуванню і вважаються відстроченим доходом.

67. У результаті об'єднання компаній підприємство, котре при­дбало інше підприємство, може вважати ймовірним, що воно відшкодує свій власний відстрочений податковий актив, який не був визнаний до об'єднання компаній. Наприклад, підпри­ємство-покупець може використати вигоду від невикори­станих податкових збитків стосовно майбутнього оподаткова­ного прибутку підприємства, яке було придбане. В таких випадках підприємство-покупець визнає відстрочений подат­ковий актив і враховує його при визначенні гудвілу чи нега­тивного гудвілу, який виникає внаслідок придбання.

68. Якщо підприємство-покупець не визнало відстрочений подат­ковий актив підприємства, що було придбано як актив, який підлягає визначенню на дату об'єднання компаній, і якщо такий відстрочений податковий актив згодом визнається у консо­лідованих фінансових звітах підприємства-покупця, то оста­точний відстрочений податковий дохід визнається у звіті про прибутки та збитки. Крім того, підприємство-покупець:

а) коригує валову балансову вартість гудвілу та відповідну нараховану амортизацію до сум, які були б відображені, якби відстрочений податковий актив був визнаний активом, що підлягає визначенню на дату об'єднання компаній;

б) визнає зменшення чистої балансової вартості гудвілу як ви­трати.

Проте підприємство-покупець не визнає негативний гудвіл, а також не збільшує балансову вартість негативного гудвілу.

655

МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)

Приклад Підприємство придбало дочірнє підприємство, яке має тимчасові різниці у сумі 300, що не підлягають оподаткуван­ню. На момент придбання ставка оподаткування дорівнювала 30%. Остаточний відстрочений податковий актив у сумі 90 не був визнаний як актив, що підлягає визначенню, при визна­ченні гудвілу в 500 внаслідок придбання. Гудвіл амортизується протягом 20 років. Через два роки після придбання підприєм­ство оцінило, що майбутній оподаткований прибуток, можли­во, буде достатнім, аби відшкодувати вигоди від всіх тимча­сових різниць, що не підлягають оподаткуванню. Підприємство визнає відстрочений податковий актив у 90 (300 за ставкою 30%) та відстрочений податковий дохід у 90 у звіті про прибутки та збитки. Воно також зменшує собівартість гудвілу на 90 і накопичену амортизацію на 9 (суму 2-річної амортизації). Сальдо у 81 визнається як витрати у звіті про прибутки та збитки. Отже, собівартість гудвілу та пов'язана з ним нарахована амортизація зменшуються до сум (410 та 41), які були б відображені в обліку, якщо від­строчений податковий актив у сумі 90 був визнаний як актив, що підлягає визначенню на дату об'єднання компаній. Якщо ставка оподаткування збільшується до 40%, підприємство визнає відстрочений податковий актив у сумі 120 (300 за ставкою 40%) і, у звіті про прибутки та збитки, відстро­чений податковий дохід у сумі 120. Якщо ставка оподатку­вання зменшується до 20%, підприємство визнає відстрочений податковий актив у 60 (300 за ставкою 20%) і, у звіті про прибутки та збитки, відстрочений податковий дохід у сумі 60. В обох випадках підприємство також зменшує собівар­тість гудвілу на 90 і нараховану амортизацію на 9, а також визнає сальдо у сумі 81 як витрати у звіті про прибутки та збитки.

Подання

Податкові активи та податкові зобов'язання