33. Слід здійснювати згортання фінансового активу та фі­нансового зобов'язання і вказувати чисту суму в балансі, якщо підприємство:

а) має юридична забезпечене право на згортання визнаних сум;

б) має намір або погасити зобов'язання на нетто-основі, або реалізувати актив і одночасно погасити зобов'язання.

34. Даний стандарт вимагає подання фінансових активів та фінан­сових зобов'язань на нетто-основі, коли така основа відобра­жає очікуваний підприємством майбутній рух грошових кош­тів від погашення двох або кількох окремих фінансових ін­струментів. Якщо підприємство має право отримувати або сплачувати одну чисту суму і має намір зробити це, воно, власне, має лише один фінансовий актив або лише одне фі­нансове зобов'язання. За інших обставин фінансові активи та фінансові зобов'язання подаються окремо одні від одних від­повідно до їх характеристик як ресурсів або зобов'язань під­приємства.

35. Згортання визнаного фінансового активу та визнаного фінан­сового зобов'язання і подання чистої суми відрізняються від припинення визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання. В той час, як згортання не призводить до визнання прибутку або збитку, припинення визнання фінансового ін­струмента не тільки призводить до вибуття раніше визнаної статті з балансу, але й може також призводити до визнання прибутку або збитку.

548

МСБО 32

36. Право згортання — це юридичне, визначене контрактом або іншим чином право дебітора гасити чи інакше вилучати всю або частину суми до сплати позикодавцю шляхом зарахування цієї суми в суму до сплати від позикодавця. За незвичайних обставин дебітор може мати юридичне право зараховувати суму до сплати від третьої сторони в суму до сплати креди­тору за умови, що існує угода між трьома сторонами, в якій чітко встановлено право дебітора на згортання. Оскільки пра­во на згортання є юридичним правом, умови, які визначають це право, можуть бути різними в різних юрисдикціях і слід обережно визначати, які закони застосовувати до взаємовід­носин між сторонами.

37. Наявність юридичне забезпеченого права на згортання фі­нансового активу та фінансового зобов'язання впливає на пра­ва та зобов'язання, які пов'язані з фінансовим активом та фінан­совим зобов'язанням, і може суттєво впливати на доступність підприємства кредитному ризику та ризику ліквідності. Од­нак наявність права не є достатньою основою для згортання. Відсутність наміру здійснити право або одночасно погасити зобов'язання не впливає на визначення суми і часу майбутнього руху грошових коштів підприємства. Коли підприємство дій­сно має намір здійснити право або одночасно погасити зобо­в'язання, подання активу та зобов'язання на нетто-основі більш точно відображає суми визначення часу очікуваного майбут­нього руху грошових коштів, а також ризики, яким доступний цей рух грошових коштів. Намір однієї або обох сторін пога­сити зобов'язання на нетто-основі без юридичного права здій­снювати це не є достатнім для обгрунтування згортання, оскіль­ки права та зобов'язання, які пов'язані з окремим фінансовим активом та фінансовим зобов'язанням, залишаються незмін­ними.

38. На наміри підприємства щодо урегулювання конкретних ак­тивів та зобов'язань можуть упливати його звичайна діяльність, вимоги фінансових ринків та інші обставини, які здатні обме­жувати спроможність урегулювати зобов'язання на нетто-основі або одночасно погасити його. Якщо підприємство має право на згортання, але не має наміру урегулювати на нетто-основі чи реалізувати актив та одночасно погасити зобов'язання, вплив права на доступність підприємства кредитному ризику підприємства розкривається відповідно до вимог у параграфі 66 даного стандарту.

549

МСБО 32

39. Одночасна сплата зобов'язань за двома фінансовими інстру­ментами може відбуватися, наприклад, шляхом операцій через клірингову палату в умовах організованого фінансового рин­ку або обміну без посередників. За таких обставин грошові кошти фактично еквівалентні одній сумі нетто і не є доступ­ними кредитному ризику або ризику ліквідності. За інших обставин підприємство може сплатити зобов'язання за двома інструментами шляхом отримання та сплати окремих сум, стаючи доступним кредитному ризику щодо всієї суми акти­ву або ризику ліквідності щодо загальної суми зобов'язання. Доступність таким ризикам може бути значною, навіть якщо вона відносно короткочасна. Відповідно, реалізація фінансово­го активу та погашення фінансового зобов'язання вважаються одночасними, тільки якщо операції здійснюються в один і той же час.

40. Умови, передбачені параграфом 33, звичайно, не виконуються та згортання є, як правило, неприйнятним, якщо:

а) кілька різних фінансових інструментів застосовуються для виконання функцій одного фінансового інструмента (тобто "синтетичного інструмента");

б) фінансові активи та фінансові зобов'язання виникають від фінансових інструментів, які є однаково доступними первіс­ному ризику (наприклад активи та зобов'язання в рамках портфеля форвардних контрактів або інших фінансових інструментів), але пов'язані з різними партнерами;

в) фінансові або інші активи передаються як застава для гарантії фінансових зобов'язань без права регресу;

г) фінансові активи передаються в довірче управління дебіто­ром для виконання зобов'язань без прийняття кредитором цих активів з метою погашення заборгованості (наприклад ство­рення фонду погашення)

або

д) очікується, що зобов'язання, які виникають внаслідок подій, що призводять до збитків, будуть відшкодованими третьою стороною у результаті висування вимог відповідно до умов страхового полісу.

41. Підприємство, яке здійснює багато операцій з фінансовими інструментами з одним партнером, може укладати "основну

550

МСБО 32

угоду про взаємну компенсацію зобов'язань з однаковими строками" з цим партнером. Така угода забезпечує одноразо­ве погашення на основі нетто-заборгованості за всіма фінан­совими інструментами, які підпадають під дію угоди, у випад­ку невиконання або закінчення строку дії будь-якого одного контракту. Такі угоди широко застосовуються фінансовими установами для забезпечення захисту від збитків у випадку банкрутства або інших подій, які призводять до неспромож­ності партнера виконати зобов'язання. Основна угода про взаємну компенсацію зобов'язань з однаковими строками створює право на згортання, яке набирає чинності і впливає на реалізацію або сплату зобов'язань за окремими фінансовими активами чи фінансовими зобов'язаннями тільки після визна­чення події або невиконання зобов'язань, передбачених угодою, або за інших обставин, виникнення яких не передбачалося при звичайній діяльності. Основна угода про взаємну компенсацію зобов'язань з однаковими строками не забезпечує основи для згортання, поки не будуть виконані обидва критерії, викладені в параграфі 33. Якщо згортання фінансових активів та фінан­сових зобов'язань, які підлягають дії основної угоди про взаєм­ну компенсацію зобов'язань з однаковими строками, не здійснюється, вплив угоди на доступність підприємства кредит­ному ризику розкривається відповідно до вимог параграфа 66.

Розкриття

42. Мета розкриття інформації згідно з вимогами даного стандар­ту — це подання інформації, яка сприяє розумінню значення балансових та позабалансових фінансових інструментів для фінансового стану, результатів діяльності та руху грошових коштів підприємства, а також допомагає зрозуміти суми, строки та визначеність майбутнього руху грошових коштів, пов'язаних із цими інструментами. Додатково до надання ін­формації про сальдо конкретних фінансових інструментів та про операції, підприємства заохочуються надавати аналіз об­сягу використання фінансових інструментів, пов'язаних із ними ризиків та цілей діяльності, якій вони служать. Обговорення політики керівництва щодо контролю ризиків, пов'язаних із фінансовими інструментами, включаючи політику з таких питань, як хеджування доступності ризику, запобігання не­потрібної концентрації ризику та вимоги до застави для змен­шення кредитних ризиків, надає корисну додаткову можли­вість, яка не залежить від конкретних інструментів, випуще­них на даний момент часу. Деякі підприємства надають таку

551

МСБО 32

інформацію в коментарі, який додається до фінансових звітів, а не є складовою частиною фінансових звітів.

43. Операції з фінансовими інструментами можуть призводити до того, що підприємство прийме на себе або передасть ін­шій стороні один чи більше з наведених нижче фінансових ризиків. Необхідне розкриття надає інформацію, яка допомагає користувачам фінансових звітів визначати ступінь ризиків, пов'язаних як з визнаним, так і невизнаним фінансовим інстру­ментом.

А. Ціновий ризик. Існує три типи цінового ризику: валютний, відсотковий та ринковий ризик.

1. Валютний ризик — це ризик того, що вартість фінансо­вого інструмента буде коливатися внаслідок змін курсу обміну валют.

2. Відсотковий ризик — це ризик того, що вартість фінан­сового інструмента буде коливатися внаслідок змін рин­кової відсоткової ставки.

3. Ринковий ризик — це ризик того, що вартість фінан­сового інструмента буде коливатися внаслідок змін рин­кових цін незалежно від того, чи спричинені ці зміни факторами, які властиві конкретному типу цінних папе­рів або їх емітенту, або факторами, які впливають на всі цінні папери в обігу на ринку.

Термін "ціновий ризик" означає не тільки ймовірність збит­ків, але також імовірність прибутків.

Б. Кредитний ризик. Кредитний ризик — це ризик того, що одна сторона контракту про фінансовий інструмент не змо­же виконати зобов'язання і буде причиною виникнення збит­ків іншої сторони.

В. Ризик ліквідності. Ризик ліквідності, який також називають ризиком фінансування,— це ризик того, що підприємство зустрінеться з труднощами при залученні коштів для виконання зобов'язань, пов'язаних із фінансовими інструмен­тами. Ризик ліквідності може бути наслідком неможли­вості швидко продати фінансовий актив за ціною, близь­кою до його справедливої вартості.

552

МСБО 32

Г. Ризик руху грошових коштів. Ризик руху грошових кош­тів — це ризик того, що майбутній рух грошових коштів, пов'язаний з монетарним фінансовим інструментом, буде коливатися за величиною. Наприклад, у випадку боргового документа з плаваючою ставкою, такі коливання призводять до зміни діючої відсоткової ставки фінансового інструмен­та, як правило, без відповідної зміни його справедливої вар­тості.

44. Стандарти не визначають ні формат інформації, яку потрібно розкривати, ні її місце у фінансових звітах. Щодо визнаних фінансових інструментів, якщо подається необхідна інформація в основній частині балансу, немає потреби повторювати її в примітках до фінансових звітів. Проте, щодо невизнаних фі­нансових інструментів, інформація в примітках або додат­кових таблицях є основним засобом розкриття. Розкриття ін­формації може містити поєднання коментарів та конкретні кількісно визначені дані, які відповідають характеру інстру­ментів і їх відносному значенню для підприємства.

45. Визначення рівня докладності розкриття інформації про кон­кретні фінансові інструменти є питанням міркування з ураху­ванням відносної суттєвості цих інструментів. Необхідно досяг­ти рівноваги між перевантаженням фінансових звітів надмірно докладними даними, які можуть не допомагати користувачам фінансових звітів, та неясністю суттєвої інформації внаслідок її надмірного узагальнення. Наприклад, коли підприємство ви­ступає стороною великої кількості контрактів про інструмен­ти з однаковими характеристиками і жоден окремо взятий контракт є несуттєвим, прийнятною є сумарна інформація з зазначенням конкретних класів інструментів. З іншого боку, конкретна інформація про конкретний інструмент може бути важливою, якщо цей інструмент є, наприклад, суттєвою скла­довою частиною структури капіталу підприємства.

46. Керівники підприємства об'єднують фінансові інструменти в класи відповідно до характеру інформації, яка підлягає роз­криттю, з урахуванням таких питань, як характеристики ін­струментів, незалежно від того, визнані вони чи ні, а також, якщо інструменти є визнаними, застосована основа виміру. Взагалі, класи визначаються на основі, яка розмежовує статті, відображені за собівартістю, і статті, відображені за справед­ливою вартістю. Коли суми, розкриті в примітках або додат­кових таблицях, пов'язані з визнаними активами та зобов'язан­нями, подається інформація, достатня для узгодження за від-

553

МСБО 32

повідними рядками статей у балансі. Якщо підприємство є стороною контракту про фінансові інструменти, на які не поширюється дія даного стандарту, наприклад зобов'язання за програмами пенсійного забезпечення або страховими кон­трактами, ці інструменти становлять клас чи класи фінансо­вих активів або фінансових зобов'язань, які розкриваються окремо від фінансових інструментів, на які поширюється дія даного стандарту.

Строки, умови та облікова політика