33

1.Багатство й різноманітність змісту та художніх форм

Таким чином, зміст художнього твору — це дійсність, усвідомлена і пережита художником та відбита у цьому творі.

Для більш глибокого розуміння даної проблеми необхідно поділити зміст художнього твору на елементи: тему та ідею.

Тому й існу¬ють «вічні теми». Драми В. Шекспіра А сьогодні високо цінуються твори В. Стуса, О. Яновського, Л. Костенко

Таким чином, зміст — це головний елемент художнього твору; він виникає у процесі творчості митця під впливом об’єк¬тивної дійсності й тієї суспільної свідомості, які сформувалися та існують за даної епохи. Зміст являє собою єдність об’єк¬тивних і суб’єктивних начал у художньому творі, єдність теми, ідеї та авторської оцінки.

У цілому будь-який мистецький твір постає як гармонійне поєднання художнього образу і матеріалу. На основі вільного володіння матеріалом даного виду мистецтва створюється тех¬ніка майстра. Отже, форма включає матеріал і такі елементи, як компози¬ція, сюжет, зображувально-виражальні засоби та ін.

Композиція (з лат. — упорядкування, розташування) — це структурна побудова художнього твору, розміщення і співвідно¬шення всіх його елементів і частин у єдиному цілому. Компози¬ційна побудова твору підпорядкована змісту, сприяє розкриттю руху, динаміці дії, почуттів і думок автора

Художня форма — це не механічне поєднання, елементів, вона являє собою складне утворення, що включає дві рівні, інши¬ми словами «внутрішню» і «зовнішню» форми, які по-різному співвідносяться зі змістом художнього твору.

Елементи форми, які знаходяться на «нижчому» рівні, утво¬рюють внутрішню форму мистецтва, а елементи, які лежать на «вищому» рівні, — зовнішню його форму. До «внутрішньої» форми належать сюжет і характери, їх взаємозв’язок є образ¬ною структурою художнього змісту, способом його розвитку; до «зовнішньої» — усі зображувально-виражальні засоби мистецт¬ва, вона виступає способом матеріального втілення змісту. Такі елементи форми, як композиція, ритм — це скелет, кістяк ху¬дожньо-образної тканини мистецького твору, вони поєднують всі елементи зовнішньої форми.

Сприй¬няття мистецького твору йде зворотним шляхом: спочатку лю¬дина схоплює зовнішню форму, а потім, проникаючи у глибину твору, розуміє сенс внутрішньої форми. У підсумку вся повнота художнього змісту стає опанованою. Отже, аналіз елементів форми дозволяє дати більш чітке визначення форми художньо¬го твору. Форма — це внутрішня організація, структура ху¬дожнього твору, створена за допомогою зображувально-вира¬жальних засобів даного виду мистецтва для вираження худож¬нього змісту.

Отже, художня форма сприяє розкриттю змісту твору, вона являє собою складну організацію і містить такі елементи, як композиція, сюжет, зображувально-виражальні засоби, тісно пов’язана з матеріалом, має два рівні — «зовнішній» і «внутрішній»; форма дозволяє зрозуміти мистецький твір, пра¬вильно розкрити його зміст.

Якщо в науці форма вираження думок є нейтральною віднос¬но її змісту, то у мистецтві форма — активне знаряддя вира¬ження авторського задуму, художньої ідеї твору.

Форма «відстає» від змісту, утруднює його вдосконалення.

Аналізуючи творчий процес, можна побачити, що форма, підпорядкована змісту, постійно допомагає йому Адже здатність змісту розгортатися ушир та углиб залежить від того, чи ство­рює йому форма необхідні для цього умови: коли форма не відповідає змісту, вона сковує, обмежує можливості його роз­витку; коли ж вона відповідає змістові, то допомагає йому роз­критися), стає його активним помічником.

Зміст звичайно визначають як внутрішню суть певного явища, його «ідею», форму — як спосіб її існування та зовнішнього вияву (виражен¬ня). Як філософськими категоріями змістом й формою оперували здавна. Вживаність і специфічність їх використан¬ня стосовно мистецьких явищ докладно були обґрунтовані Г. Гегелем, який, зокрема, зазначав, що «змістом мистецтва є ідеал, а його формою — чуттєве образне втілення». У спрощеному вигляді протиставленість змісту і форми літе¬ратурно-художнього твору уявляють через віднесення до змісту твору того, про що в ньому говориться, а до форми — того, як говориться.

В. Бєлінський єдність форми та змісту ілюстрував образною аналогією єдності душі й тіла: «В художньому творі ідея (тобто зміст) з фор¬мою повинна бути органічно злита, як душа з тілом, так, що знищити форму означає знищити і ідею, і навпаки

.. Поділяючи твір на зміст і форму, ми тим самим руйнуємо його живу цілісність

Це положен¬ня філософськи обгрунтував Г. Гегель, який писав, що «зміст є не що інше, як перехід форми у зміст і форма є не що інше, як перехід змісту у форму»