54.Психоаналітичний метод у літературознавстві. Вчення к.Юнга Фройдизм

Згідно з Фройдом, початком та основою психічного життя людини є різноманітні біологічні механізми. Так, він вважав, що у кожній людині закладені потяги до інцесту, канібалізму та жага вбивства. Фройд наполягав на тому, що духовний онтогенез людини скорочено повторює хід розвитку людства в силу того, що у своїх психічних структурах кожна людина несе тягар переживань віддалених предків.

Вкрай важливу роль у формуванні людини відіграють два глобальних космічних інстинкти: Ерос (сексуальний інстинкт, інстинкт життя, самозбереження) і Танатос (інстинкт смерті, агресії, деструкції). Людська життєдіяльність, за Фрейдом, - це боротьба цих двох вічних сил, і саме вони є двигунами прогресу.

Носієм статевого інстинкту є психічна енергія з сексуальним забарвленням (лібідо).

Несвідомі (в першу чергу, сексуальні) прагнення особистості складають її потенціал і основне джерело активності, дають мотивацію для дій. В силу неможливості задоволення інстинктивних потреб в їх природній формі через соціальні нормативні обмеження, людина шукає компроміс між глибинним потягом та суспільно прийнятною формою його реалізації.

Психоаналітичний метод - виник на поч. 20 в. Можна заборонене жіланіе замінити корисним: Зигмунд Фрейд спостерігав за діяльністю дитини. Доросла людина теж може грати і замінити свою реальність грою, тобто світом творчим, художнім. Він може переключити свою енергію в потрібну сторону (від забороненого до разрешаемому) - Сублімація. Письменник може показати свої шалені бажання в зроблений., А може їх приховати. Будь-літературознавець повинен зрозуміти, які приховані мотиви лежать в основі тексту (чим менше дозволяється людям, тим вище рівень культури і більше невратіческіх розладів - по Ф.) Для Ф. важливе питання які почуття керують особистістю. Юнг - учень і отрицатель Ф. Існує свідоме і несвідоме несвідомому. у снах, марення. (За Ф.) Юнг розчленовує несвідоме на індивідуальне та колективне - найдавніші осознавания людини які не зникають, а зберігаються. Але більшість людей або не відчувають їх на сознат. рівні, або пригнічують їх. Художник той, хто найбільш гостро відчуває. У результаті ці образи впливають на читача. + Звертають увагу на сфери підсвідомості - переоцінюють цю сферу клінічними моментами.

Психоаналітична теорія зіграла важливу роль не тільки в формуванні сучасних концепцій особистості і терапевтичних методів, але й у становленні усієї культури ХХ ст., запропонувавши людству новий світогляд.

Фрейд розділяв свідомість людини на три складових: свідоме, підсвідоме і несвідоме. Якщо свідоме і підсвідоме, це те, що людина ще може збагнути, то несвідоме відноситься до ірраціональної сфери розуміння. Це глибинні таємничі світи людської психіки.

Головним елементом несвідомого, за Фрейдом, є "лібідо". За його допомогою вчений намагався пояснити динаміку психічного життя людини. Це він робить на базі аналогії з енергією, як вона трактується у фізиці. Лібідо позначає специфічну психічну енергію – енергію сексуального ваблення, що має також несвідому форму. Лібідо, власне, рухає людиною, тому що все її життя від народження пронизане еротичністю. Воно є основою двох основних ваблень людини – Ерос і Танатос. Опір людини своїм основним інстинктам викликає в неї неврози і інші психічні захворювання.

За допомогою теорії Фрейда можна пояснити багато явищ психічного життя людини: проблеми вікового розвитку, взаємовідносини осіб протилежної статі, психічні і нервові захворювання, деякі релігійні і культурні феномени.

Комплекс Едіпа і Електри

сформулював концепцію структури психіки (Ід, Еґо та Супереґо, або Воно, Я і Над-Я).

Аналітична психологія Юнга

Аналітична психологія – напрямок неофрейдизму, засновником якого є швейцарський психолог і культуролог К.Г. Юнг. Це вчення грунтується на понятті колективного несвідомого, в якому знайшли відображення дані антропології, етнографії, історії культури і релігії, проаналізовані Юнгом в аспекті біологічної еволюції і культурно-історичного розвитку, і яке проявляється у психіці індивіда. Як одиниці аналізу психіки Юнг запропонував поняття архетипу як вродженого зразка поводження, що відповідає різним пластам психіки людини: тварини, загальнолюдського, родового, сімейного та індивідуального. Енергетика архетипу обумовлена тим, що він є проявом лібідо. Крім поняття колективного несвідомого Юнг дав опис екстравертований (спрямований переважно на зовнішній світ) і інтровертований (спрямований на внутрішній, суб’єктивний світ) установок.