Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект для дневного отделения.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
25.04.2019
Размер:
1.62 Mб
Скачать

2. Напрямки і цілі державного регулювання зед. Державна зовнішньоекономічна політика.

Ефективний розвиток зовнішньоекономічних відносин і провадження ЗЕД вимагають створення відповідних (сприятливих) умов та механізмів (правових, економічних, інституційних), що становить зміст державного регулювання ЗЕД. У статті 380 ГКУ задекларовано: державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інте­ресів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конку­ренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, основним цілями державного регулювання ЗЕД є:

  • створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов для суб'єктів НЕСу ЗЕД;

  • забезпечення збалансованості економіки та рівноваги національного ринку;

  • стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та модернізація виробництва і на їх основі - підвищення конкурентоздатності національної економіки;

  • створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки у систему міжнародного поділу праці та наближення її структури до раціонального значення;

  • реалізація конкурентних переваг країни;

  • розвиток орієнтованого на експорт сектора національної економіки,

  • розширення експортного потенціалу країни;

  • раціоналізація, експортно-імпортних операцій.

Причинами, що обумовлюють потребу активного державного регулювання ЗЕД, виступають:

  1. інтенсифікація міжнародних економічних зв'язків та необхідність рівноправної інтеграції у світову економіку;

  2. потреба використання переваг міжнародного поділу праці та мож­ливостей світового ринку;

  3. реформування національної економіки з метою підвищення ефек­тивності національної економіки;

  4. недоліки зовнішньоекономічного становища України (відірваність від головних напрямів сучасного науково- технічного та економічного розвитку, слабке та нераціональне залучення країни до міжнародного поділу праці, висока ресурсо- та енергомісткість виробництва за недостатності паливно-енергетичних ресурсів, нераціональна структура експорту та імпорту);

  5. сприятливі фактори для рівноправного входження економіки України у світове господарство (геополітичне розташування, кваліфікована та дешева робоча сила, здатна до висококваліфікованої та наукомісткої праці, багаті природні ресурси, сприятливі природно-кліматичні умови, потенційно великий ринок товарів та послуг, значний науково- технічний потенціал країни).

Обєктами державного регулювання ЗЕД є:

  • зовнішня торгівля;

  • валютні та кредитні відносини;

  • науково-технічний обмін;

  • міжнародна міграція робочої сили;

  • зовнішній борг країни;

  • навколишнє середовище;

  • багатства Світового океану, повітряно-космічний простір тощо.

Принципами державного регулювання ЗЕД є:

  • адекватність національним інтересам;

  • орієнтація на формування нової моделі зовнішньоекономічного розвитку;

  • врахування вимог сучасного світового розвитку;

  • рівноправність (паритетність) у відносинах з іншими державами;

  • відповідність міжнародній практиці;

  • демократизація, демонополізація та деідеологізація зовнішньоекономічних зв’язків;

  • селективна підтримка експортного виробництва на основі критеріїв ефективності.

Здійснюючи регулювання ЗЕД, держава реалізує певну зовнішньо­економічну політику, тобто державне регулювання ЗЕД визначає певна зовнішньоекономічна політика. Зовнішньоекономічна політика держави - це діяльність, спрямована на регулювання державою відносин суб'єктів господарювання з іноземними суб'єктами господарювання та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника. При цьому виділя­ють два види зовнішньоекономічної політики держави:

протекціонізм - політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції через систему певних обмежень;

політика віїьної торгівлі - полягає у лібералізації ЗЕД, вільному доступі на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо.

Політика вільної торгівлі передбачає мінімальне втручання держави у процеси ЗЕД: ЗЕД розвивається на ринкових засадах взаємодії попиту і пропозиції. У цьому випадку через вільну торгівлю ринковим механізмом стимулюється конкуренція, що примушує національних виробників під­вищувати ефективність своєї діяльності та якість продукції, знижувати ціни, впроваджувати інновації тощо. У випадку протекціоністської політики внутрішній ринок захищають від іноземної конкуренції за допомогою різноманітних економічних та політичних важелів.