Класифікація перешкод для розвитку підприємництва в Україні

Складові чинники підприємницького середовища	Характеристика перешкод
Загально- політичні	— переважання негативного ставлення суспільства до підприємництва; — брак дійового механізму державної підтримки бізнесу; — політична нестабільність; — проблеми лобіювання підприємницьких інтересів
Загально- економічні	загальна макроекономічна нестабільність; продовження спаду виробництва (економічної кризи); деформоване ціноутворення; інфляційні процеси; платіжна криза; низькі темпи та помилки в процесі приватизації; обмеженість внутрішнього попиту та криза збуту, створена браком фінансових ресурсів у підприємств та зниженням реальних доходів населення; низька інвестиційна активність, гальмування надходження грошових коштів з фінансового в реальний сектор економіки; обтяжливе оподаткування
Загально- правові	брак належного нормативно-правового забезпечення розвитку підприємництва; неоднозначність і суперечливість нормативно-правової бази; адміністративні бар’єри щодо реєстрації, ліцензування та ін.
Організаційно-структурні	слабко розвинута ринкова інфраструктура; слабкі зв’язки з міжнародними економічними структурами; інертність (недостатня гнучкість) організаційних структур; прояви монополізму; недобросовісна конкуренція; функціонування тіньового сектору
Соціально-психологічні	філософія «утриманства»; інерційність господарського мислення; брак досвіду управління та культури ринкових відносин
Функціональні	недосконалість системи обліку та статистичної звітності; брак повної та достовірної інформації про стан ринку; низький рівень консультаційних послуг та спеціалізованих освітніх програм для підприємців

Економічний аналіз процесів підприємництва в Україні свідчить про численні стратегічні і тактичні прорахунки в діях державної законодавчої та вищої виконавчої влади на початковому періоді його формування. Відтак зрозуміло, що важливою перед­умовою успішного розвитку підприємництва в Україні має стати створення ефективного механізму державного регулювання підприємництва. Зарубіжний досвід і аналіз вітчизняної практики розвитку підприємницьких структур свідчать, що державна підприємницька політика має включати такі складові:

• державне регулювання всіх тих процесів, що відбуваються в підприємницькому середовищі та є формотворчими його чинниками;

• державна система підтримки підприємництва.

Державне регулювання підприємницької діяльності — це заснована на законодавстві форма державного впливу на підприємницьку діяльність шляхом встановлення та застосування державними органами правил, спрямованих на забезпечення належних умов господарської діяльності фізичних та юридичних осіб, що підтримується можливістю застосування правових санкцій при порушенні зазначених правил. Державне регулювання підприємницької діяльності необхідне як додатковий механізм до системи саморегулювання ринку, спрямований на коригування економічної поведінки в інтересах суспільства.

Цілями державної підприємницької політики є:

• формування потужного підприємницького сектора;

• стимулювання перспективних видів і напрямів діяльності;

• сприяння нагромадженню інвестиційних ресурсів та інвестиційно-інноваційній діяльності у пріоритетних галузях НЕС;

• забезпечення стабільного функціонування вітчизняного підприємництва в умовах глобалізації економіки і посилення міжнародної конкуренції.

Безпосередніми суб’єктамидержавного регулювання підприємництва в Україні виступають:Міністерство економіки (як координуючий макроекономічний орган стратегічного характеру дії); державний комітет з питпнь регуляторної політики та підприємництва (як розробник оперативних питань); Ліцензійна палата, галузеві міністерства і відомства, Міністерство фінансів, державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації, державна податкова адміністрація, Антимонопольний комітет, Фонд держмайна, місцеві органи виконавчої влади.

Суб’єктами впливу на підприємництво є також різноманітні об’єднання підприємств (торгово-промислові палати, організації работодавців та ін.)

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до Господарського кодексу України та інших законів. Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законами України.

Наявний механізм державного регулювання підприємництва в загальному вигляді (досить умовно) показано на рис. 7.2.

Рис. 7.2. Механізм державного регулювання підприємництва