6. Цільові комплексні програми.

Особливе місце в системі державних програм посідають цільові комплексні програми.

На відміну від інших державних програм, цільова комплексна прог­рами - це директивний, адресний документ, в якому визначено за ресур­сами, виконавцями й термінами здійснення комплекс економічних, техніко-економічних, науково-дослідних, техніко-виробничих, організацій­но-господарських заходів. В ній беруть участь міністерства, господарські органи та регіони, що дає змогу спільними зусиллями розв'язувати на­родногосподарські проблеми.

Цільові комплексні програми (науково-технічні, соціальні, економіч­ні) розробляють для забезпечення соціально-економічних цілей на основі підвищення ефективності суспільного виробництва, фінансування з бю­джету України.

Цільові комплексні програми передбачають, як правило, вирішення складних проблем, що базуються на взаємодії багатьох організаційно розрізнених виконавців. В одних випадках програми служать основою розробки планів економічного й соціального розвитку країни, в інших - засобами реалізації завдань, передбачених планами. При цьому програма - завжди невід'ємна частина планів.

Для реалізації цільових комплексних програм можуть бути залучені кошти державного бюджету, власні кошти підприємств та ін.

За змістом комплексні цільові програми поділяються на:

• соціально-економічні, спрямовані на вирішення проблем розвитку й удо­сконалення способу життя, підвищення матеріального і культурного рів­ня життя населення, поліпшення соціальних умов праці та відпочинку;

• виробничі, спрямовані на збільшення обсягу виробництва певних ви­дів продукції (послуг), розвиток нових видів виробництва, підвищен­ня якісних характеристик продукції, зростання ефективності викорис­тання ресурсів;

• науково-технічні, спрямовані на розвиток наукових досліджень, ви­рішення проблем розробки і впровадження в практику нових видів техніки і технологій;

• екологічні, спрямовані на виконання природоохоронних і природо-перетворювальних проектів;

• інституційні, спрямовані на удосконалення організації управління господарськими системами;

• регіональні, спрямовані на господарське освоєння нових районів, ре­структуризацію економіки розвинутих районів України, формування територіально-виробничих комплексів.

За структурою цільова комплексна програма має такі головні елемен­ти (блоки):

• цільовий, де з'ясовані головна ціль і підцілі програми, бажана послі­довність їхньої реалізації;

• структурний, формування якого дає змогу визначити набір та контури цілереалізаційних систем, тобто об'єктів національної економіки та їхніх елементів, які об'єднані за ознакою цільового призначення;

• блок техніко-економічного обґрунтування;

• ресурсний, який характеризує обсяг і структуру розподілу ресурсів, потрібних для виконання програми;

• організаційний, в якому за всіма елементами програми передбачені відповідальні виконавці, джерела і строки виділення ресурсів, а також терміни вжиття заходів.

За періодами реалізації цільові комплексні програми поділяються на довгострокові, середньострокові й короткострокові.

Показники цільових комплексних програм відображаються в інди­кативних планах (Державній програмі економічного і соціального роз­витку). До таких показників належать:

• виробництво найважливіших видів продукції для потреб програми;

• ліміти капітальних вкладень і обсяги будівельно-монтажних робіт на її реалізацію;

• державні замовлення на виробництво (поставку) продукції, робіт, по­слуг, потрібних для виконання програми;

• державні замовлення на введення в дію виробничих потужностей і основних фондів;

• перелік найважливіших забудов;

• витрати з державного бюджету на реалізацію цільових програм;

• затрати валютних ресурсів і найважливіші заходи у сфері зовнішньо­економічних зв'язків.

Організаційними передумовами формування цільових комплексних програм виступають:

• своєчасне визначення переліку проблем, для вирішення яких необхід­но створювати такі програми;

• формування колективу розробників з виділенням головної організації;

• попередня орієнтація на визначення потреби в ресурсах;

• визначення головних методичних принципів формування програм. Порядок складання і розробка цільових комплексних програм такий:

• аналіз тенденцій економічного розвитку в сфері програмної діяльності;

• прогнозування і визначення потреб коректування цих тенденцій;

• дослідження і розробка альтернативних варіантів програм;

• оцінка і вибір найефективніших варіантів програм;

• формування розгорнутого проекту програм;

• формування єдиної стратегії вирішення проблем.

Однією з визначальних умов досягнення програмних цілей є створення ефективного організаційно-економічного механізму управління формуван­ням та реалізацією програми. Органи управління програми створюють на стадії, яка передує її розробці. Вони виконують повний управлінський цикл. Економічний механізм включає методи визначення та використання еконо­мічних важелів, виділення фінансових та матеріально-технічних ресурсів і розпорядження ними, оцінку й стимулювання діяльності виконавців.

Однією з основних функцій управління програмою є контроль за хо­дом її формування і реалізації. Джерелом інформації для цілей контролю є комплект затвердженої документації, форми державної статистичної звітності, звіти організацій та підприємств-виконавців, форми бухгал­терської звітності, спеціальна звітність за програмами.

Для успішної державної діяльності у розв'язанні глобально-державних, регіональних та галузевих проблем недостатньо складання однієї програми, адже вона може мати недоліки, через які не буде досягнуто бажаного результату. Тільки комплексний підхід та інтеграція програм різних рівнів дасть позитивний результат для національної економіки і для країни в цілому.