40. Провокація хабара. Співвідношення із підбурюванням до одержання чи давання хабара.

Стаття 370. Провокація хабара

1. Провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

2. Те саме діяння, вчинене службовою особою правоохоронних органів, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

П.23 постанови Пленуму ВСУ №5 від 26.04.02 “Про судову практику у справах про хабарництво”:

Свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування чи одержання хабара, з метою викрити того, хто його дав або одержав (провокація хабара), є закінченим злочином з моменту вчинення зазначених дій незалежно від того, чи було дано або одержано хабар.

Якщо з тією ж метою службова особа організувала давання чи одержання хабара, підбурювала до цього того, хто його дав чи одержав, або сприяла їм у цьому, її дії слід розцінювати ще й як співучасть у хабарництві та додатково кваліфікувати за відповідними частинами статей 27 і 369 чи статей 27 і 368 КК. (мій коментар – така кваліфікація дій “провокатора” хабара є штучним створенням сукупності злочинів при вчиненні одного злочину, оскільки ознаки так званої ідеальної сукупності злочинів у вчиненому немає).

Те, що давання або одержання хабара відбулось у зв'язку з провокацією, не виключає відповідальності того, хто його дав або одержав.

Провокація хабара вчиняється тільки шляхом активної поведінки – дії і належить до числа злочинів з формальним складом.

Від провокації хабара слід відрізняти правомірні дії, дійсно спрямовані на викриття хабарництва, коли за заявою службової особи, якій пропонують хабар, або за інформацією будь-якої іншої особи, у якої просять чи вимагають хабар, службовими особами правоохоронних органів здійснюється законна оперативна діяльність (так званий “контрольований хабар”).

Підбурювачем до одержання чи давання хабара може бути будь-яка особа, а “провокатором” – лише службова особа, яка для провокації хабара використовує своє службове становище.

Якщо винний не використовує для цього службове становище і, по суті, діє як приватна особа, то залежно від конкретних обставин справи він може нести відповідальність лише як організатор, підбурювач або пособник злочину, передбаченого статтями 368 чи 369 КК.

Відсутність мети – викрити хабародавця або (та) хабароодержувача виключає кваліфікацію дій службової особи за ст.370 КК України. У цьому випадку у неї може бути співучасть у даванні чи одержанні хабара.

41. Поняття та система злочинів проти власності.

Розділ 6 Особливої частини КК України “Злочини проти власності” (ст.ст. 185-198 КК України) містить злочини, родовим об’єктом яких є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини власності як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави.

Крім родового об’єкта, який об’єднує злочини, що передбачені в розділі 6, загальною їх ознакою є предмет – приватне, колективне, державне майно, що характеризується сукупністю певних ознак. Такими ознаками є:

1. юридична – право на майно належить певному власнику на законній підставі, для суб’єкта злочину воно є чужим;

2. економічна – майно має певну вартість, що вимірюється вкладеною в нього працею людини;

3. фізична – майно – це предмети матеріального світу, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.

Певні додаткові ознаки має предмет злочинів, передбачених ст.ст. 192 – 198 КК України.

Предметом злочинів проти власності можуть бути також гроші, цінні папери, документи, які є еквівалентом вартості.

Не є предметом злочинів проти власності природні об’єкти (ліс на корені, звір у лісі тощо), посягання на які відносяться до злочинів проти довкілля (розділ 8 Особливої частини КК України). Ці предмети стають предметом злочинів проти власності, якщо вони вже раніше (до заволодіння ними чи знищення їх) були вилучені з природного стану.

Не є предметом злочинів проти власності вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської зброї, бойових припасів до неї, пневматичних рушниць, газових і сигнальних пістолетів та деяких інших засобів, які не містять в собі вибухових речовин); вибухові речовини; радіоактивні матеріали; наркотичні засоби; психотропні речовини; військове майно та інші, які на підставі особливо небезпечних своїх властивостей передбачені законом як предмети злочинів проти громадської безпеки, народного здоров’я, військових злочинів та інш.

У деяких злочинах проти власності як предмет поруч із майном є право на майно, а також дії майнового характеру (ст.ст. 189, 190 КК України).

Система злочинів проти власності:

1. корисливі злочини (ст.ст. 185, 186, 187, 189, 190, 191, 192, 193, 198 КК);

2. некорисливі злочини (ст.ст.194, 194¹, 195, 196, 197 КК).

Корисливі злочини проти власності діляться на:

1. ті, що пов’язані з вилученням чужого майна та його обертанням на свою користь або користь інших осіб (ст.ст. 185, 186, 187, 189, 190, 191 КК);

2. ті, що не пов’язані з вилученням чужого майна та його обертанням на свою користь або користь інших осіб (ст.ст. 192, 193, 198 КК).