23. Співвідношення доведення до самогубства з умисним вбивством.

Ч.1 ст.120 УК – доведение лица до самоубийства или до покушения на самоубийство, явившегося последствием жестокого с ним обращения, шантажа, принуждения к противоправным действиям или систематического унижения его человеческого достоинства. Это преступление средней степени тяжести.

Ч.2 ст.120 УК – то же деяние, совершенное в отношении лица, находившегося в материальной либо иной зависимости от виновного, или в отношении двух или более лиц. Это преступление средней степени тяжести.

Ч.3 ст.120 УК – деяние, предусмотренное частями первой или второй, совершенное в отношении несовершеннолетнего. Это тяжкое преступление.

П.28 постанови Пленуму ВСУ №2 від 07.02.03 “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи”:

Відповідальність за ч.1 ст.120 КК за доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство настає за умови, що потерпілий вчинив відповідні дії внаслідок жорстокого поводження з ним, шантажу, примушування до вчинення протиправних дій або систематичного приниження його людської гідності винним.

Під жорстоким поводженням слід розуміти безжалісні, грубі діяння, які завдають потерпілому фізичних чи психічних страждань (мордування, систематичне заподіяння тілесних ушкоджень чи побоїв, позбавлення їжі, води, одягу, житла тощо). Систематичним приниженням людської гідності є тривале принизливе ставлення до потерпілого (постійні образи, глумління над ним тощо).

Субъективная сторона характеризуется виной, которая может быть как в форме умысла, так и неосторожности.

Підбурювання до самогубства або пособництво в самогубстві особи, яка через вік або стан психіки не могла усвідомлювати свої дії чи керувати ними, кваліфікується як умисне вбивство за умови, що самогубство сталося.

У ст.120 КК України законодавцем закріплена форма протеста проти протизаконного насильства, що має стосовно особи, яка посягає на свободу, права та інтереси потерпілого, пасивний характер у силу своєї спрямованості проти самого постраждалого.

Розрізняють:

1. загальний склад доведення до самогубства або замаху на самогубство (ст.120 КК), тобто коли життя потерпілого є основним безпосереднім об’єктом посягання, коли самогубство (замах на нього) є єдиним наслідком, що соціально обумовлює кримінальну відповідальність за конкретні протиправні діяння;

2. спеціальні склади доведення до самогубства (ст.ст. 133, 135, 139, 146, 147, 152 КК України та деякі інші), тобто коли життя потерпілого є додатковим безпосереднім об’єктом посягання, коли самогубство потерпілого як додатковий шкідливий наслідок вчинення посягання на охоронювані законом права й інтереси особи, підвищуючи ступінь суспільної небезпечності конкретного протиправного діяння, є кваліфікуючою або особливо кваліфікуючою ознакою такого складу злочину.

Правильнее было бы говорить не о «покушении» на самоубийство, а о «попытке совершить» самоубийство.

Ни законодатель, ни Пленум ВСУ не раскрывают понятий «шантаж», «принуждение к противоправным действиям».