- •Сутність економічного мислення
- •2. Середовище формування економічного мислення: економічне, політико-правове, соціокультурне.
- •3. Типи економічного мислення: стандартний і творчий
- •4. Розвиток економічного мислення
- •5. Економічне мислення і економічна практика
- •7. Економіка як об’єкт наукового дослідження
- •8. Предмет економічної науки
- •12. Принципи, категорії і закони економічної науки.
- •13. Методи економічного аналізу та їх класифікація
- •14. Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер.
- •15. Економічні потреби.
- •16. Ієрархія потреб.
- •17. Економічні інтереси
- •18. Взаємозвязок потреб та інтересів
- •19. Мотиви та стимули
- •20. Економічна поведінка
- •21. Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво
- •22. Національні та глобальні економічні інтереси
- •23. Сутність та структура економічної системи
- •24. Відносини власності
- •34. Інвестиційна діяльність
- •35. Інноваційна діяльність
- •36. Торговельно-маркетингова діяльність
- •37. Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність
- •38. Сутність підприємництва та його організаційно-економічні форми
- •39. Витрати та результати підприємницької діяльності.
- •40. Продуктивність праці
- •41. Прибуток та рентабельність
- •42. Економічна рента та її види
- •43. Регулювання підприємницької діяльності
- •44. Міжнародна підприємницька діяльність
- •45. Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи
- •46. Динаміка економічного розвитку та його чинники
- •47. Економічне зростання, його критерії та показники
- •48. Ресурси економічного зростання
- •49. Типи та моделі економічного розвитку
- •50. Сталий економічний розвиток
- •51. Циклічний характер економічного розвитку.
- •52.Економічна криза
- •53.Цивілізаційний вимір економічного розвитку.
- •55.Функції капіталу.
- •56.Капітал і наймана праця.
- •57.Людський капітал
- •58.Інтелектуальний капітал
- •59.Інформаційний капітал.
- •60.Виробничий капітал.
- •61.Підприємницький капітал.
- •62.Фінансовий капітал.
- •63.Кругообіг капіталу і його стадії.
- •65.Міжнародний рух капіталу.
- •66.Праця і людський ресурс.
- •67.Вартість і оплата праці.
- •68. Заробітна плата
- •69.Інвестиції в людський ресурс
- •70. Освіта і проф. Компетенції працівника
- •71. Інтелектуалізація праці
- •72.Трудові відносини, зайнятість, безробіття
- •73. Дискримінація праці
- •74.Нерівність в доходах і проблема бідності
- •75.Соціалізація економіки
- •76. Міжнародна міграція людського ресурсу
- •77. Економічні блага
- •78. Товар і його характеристика
- •79. Гроші
- •80.Грошовий вимір вартості товару
- •81. Сутність і функції ринку
- •82. Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин
- •83. Попит і пропозиція
- •84. Ринкове ціноутворення
- •86. Ринок і держава
- •87. Сегментація ринку
- •88. Ринок землі та нерухомості
- •89. Ринок товарів та послуг
- •90. Ринок капіталу
- •91. Ринок людського ресурсу
- •92.Ринок інновацій
- •93.Міжнародні ринки
- •94.Становлення глобального ринку
- •95.Суспільне відтворення, його типи та показники
- •96.Національний дохід
- •97.Валовий внутрішній продукт
- •98.Споживання та заощадження
- •99.Національне багатство
- •100.Доходи населення.
- •101.Податки.
- •102.Державний бюджет.
- •103.Інфляція.
- •104.Соціальна політика.
- •105.Відтворення людського ресурсу.
- •106.Держава в системі суспільного відтворення.
- •107. Інтернаціоналізація та глобалізація економічних процесів.
82. Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин
Покупці — це ті суб’єкти ринкових відносин, які мають гроші і збираються за них придбати необхідний їм товар. Продавці — це ті суб’єкти ринкових відносин, які мають певний товар і збираються за нього отримати необхідні їм гроші Головними суб’єктами ринкової економіки є домогосподарства та підприємства. Крім того, ще одним суб’єктом економіки є держава, Домогосподарства — це той суб’єкт економіки, який являє собою сім’ю, що складається з однієї чи кількох осіб, яка самостійно веде свою діяльність. Підприємство — це другий суб’єкт ринкової економіки, який являє собою виробника товарів. Держава — це той суб’єкт змішаної ринкової економіки, який являє собою політичну організацію, що наділена правом примусу по відношенню до всіх інших суб’єктів економіки.Основними об’єктами ринкових відносин є всі види товарів, що постачаються на ринок. До них відносяться:1) споживчі товари;2) засоби праці;3) робоча сила або праця;4) земля та інші природні ресурси;5) нерухомість: виробничі будівлі та житло;6) грошово-кредитні ресурси.
83. Попит і пропозиція
Попит відображає закономірності поведінки споживачів на ринку — їх реакцію на зміну доходів та цін. Вивчення індивідуального попиту — це лише засіб для вивчення ринкового попитуПропозиція — кількість товарів, які бажають продати підприємці за наявних цін. Закономірності поведінки продавців, підпорядковані аналогічним передумовам про домінантність власних інтересів. Таким чином, в основі функції пропозиції лежить функція граничних витрат на виробництво товару, форма якої буде залежати від функції загального випуску продукції. Намагання підприємців максимізувати прибуток при заданих цінах формує залежність, що виражається функцією пропозиції. Крива пропозиції має поступово зростати, що відображає основний закон пропозиції: чим вищою є ціна, тим більше товарів пропонуватиме на ринку конкурентна фірма. Обсяги пропозиції товарів на ринку, що виробляються в умовах заданої системи цін, залежать не тільки від власної ціни, а й від цін на інші товари й фактори виробництва.Точка перетину попиту D і пропозиції S є точкою перетину інтересів покупців і продавців на певному ринку товарів, а отже, визначає рівноважну ціну товару (точка Е). Та частина, що лежить вище точки Е означає, що на ринку існує надлишок товару, нижче — дефіцит.
84. Ринкове ціноутворення
Ринкове ціноутворення можливе тільки тоді, коли на ринку є достатня кількість товарів, продавці конкурують у прагненні продати товар і водночас є багато покупців товару. Такий ринок називають ідеальним. Хоча прагнення покупця і продавця, їх реакція на збільшення (або зменшення) ціни різні, акт купівлі-продажу не відбудеться, доки не встановиться взаємоприйнятна ціна, яку звичайно називають рівноважною, тому що вона врівноважує попит і пропозицію. Графічно така ціна відповідає точці перетину кривих попиту і пропозиції. . Стан рівноваги є ідеалізованим випадком, який в реальній дійсності ніколи не зустрічається. Однак такий випадок можна назвати нормальним в тому сенсі, що економіка вільної конкуренції прагне до такого стану. Точка перетину попиту і пропозиції є точкою перетину інтересів покупців і продавців на певному ринку товарів, а отже, визначає рівноважну ціну товару. Та частина, що лежить вище точки перетину означає, що на ринку існує надлишок товару, нижче — дефіцит. 85. Конкуренція, монополія, олігополія
Конкуренція— відносини суперництва, боротьби між власниками ек. ресурсів (капіталу, робочої сили, землі ) за ефективне їх використ., враховуючи ек. закони, з метою отримання найбільших прибутків та інших форм доходів. Форми конкуренції прийнято класифікувати за такими критеріями:станом ринку; видами та методами конкурентної боротьби. За станом ринку виокремлюють досконалу конкуренцію,. За видами конкурентної боротьби виокремлюють внутрігалузеву і міжгалузеву конкуренції.Внутрігалузева конкуренція — це боротьба товаровиробників однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку. Міжгалузева конкуренція — це боротьба товаровиробників різних галузей економіки. Нечесна конкуренція — це нецивілізована форма конкурентної боротьби, яка проявляється в порушенні суб'єктами ринкових відносин правил, норм та етики конкуренції.
Монополія — це захоплення економічними суб'єктами частини або всього ринкового простору для певного товару і встановлення на ньому свого панування у вигляді монопольної ціни. Причини виникненні монополій пов'язані передусім із змінами в технологічному способі виробництва. Олігополія— це тип ринкової структури з недосконалою конкуренцією, за якої обмежена кількість підприємств (до 10) монополізують виробництво основної маси товарів.Олігополія — форма синтезу конкуренції і монополії, в якій центр боротьби переміщується із сфери обігу у сферу вир-тва, з галузевого на міжгалузевий, з національного на інтернаціональний рівні. Суб'єктами олігополістичної конкуренції є великі та надвеликі за розмірами фірми, про що свідчать рівні концентрації їхньої продукції, яка є або стандартизованою, або диференційованою