66.Праця і людський ресурс.

Праця представлена інтелектуальною або фізичною діяльністю, спрямованою на виготовлення благ і надання послуг. Робоча сила — це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці. Сукупність здібностей особи, зумовлена освітою, професіональним навчанням, придбаними навичками, здоров’ям, створює людський капітал. Засоби виробництва — це створені у процесі виробництва всі види засобів праці і предметів праці. Засоби праці — це річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці. Предмети праці — це матеріали, що підлягають обробціНовим людським фактором, що сформувався в ринковій економіці, є підприємницька діяльність. Вона передбачає використання ініціативи, новаторства і ризику в організації виробництва. У процесі виробництва споживається й людський ресурс. Споживанням людського ресурсу є сама праця та підприємницька діяльність. Значення людського ресурсу в системі основних факторів виробництва унікальне. Воно обумовлене тим, що всі фактори можуть взаємодіяти і здійснювати виробництво продукції завдяки трудовій діяльності людини.

67.Вартість і оплата праці.

Зарплата — це ціна, що виплачується за використання праці. Вона як економічна категорія розвинутих товар­но-ринкових відносин виражає вартість товару робочої сили і оплату за працю, за витрати й результати її, що визнані ринком. Сутність відрядної (поштучної) заробітної плати полягає в тому, що за нею заробіток залежить від розмірів виробітку за одиницю часу. На основі погодинної і відрядної форм заробітної плати підприємства застосовують різні, часом надто складні, системи оплати праці, які спрямовані на стимулювання зростання кількості та якості вироблюваної продукції, на інтенсифікацію праці. У сучасних умовах найпоширенішими є такі системи оплати праці: тарифні, преміальні та колективні форми, які кожне підприємство використовує відповідно до конкретних обставин та модифікацій. Розрізняють також доходи від індивідуальної трудової діяльності, яка являє собою суспільно корисну одноосібну діяльність громадян з виробництва товарів та надання платних послуг (перукарі, ремісники, лікарі, викладачі, ремонтники, домотехніки тощо). Їхня грошова виручка за вирахуванням зовнішніх витрат та податків становить їх дохід.

68. Заробітна плата

У загальноекономічному контексті заробітну плату можна визначити як грошове вираження вартості та ціни товару «робоча сила» та частково результативності функціонування робочої сили.. Почасова означає оплату тимчасово відчуженої власності на робочу силу, а також оплату вартості й ціни робочої сили та відносини між найманою працею і капіталом з приводу їхньої власності, вартості і ціни, Відрядна, або поштучна – це оплата тимчасово відчуженої власності та ціни робочої сили й відносини між найманою працею і капіталістами щодо такої оплати, з одного боку, розмірів виробітку за одиницю часу, з другого боку.

Система заробітної Тарифна- це система, що залежить від складності та ефективності праці, вираженої відповідним тарифним розрядом і ставкою. Преміальна системи заробітної плати – системи, що повязують тарифні ставки з нормами витрат праці певною функціонально. Залежністю, передбачають застосування різних премій і стимулів. Колективні системи зар. плати – застосування таким систем оплати вартості робочої сили, які передбачають виплату частини заробітків із преміального фонду, створюваного , в основному, із необхідного , а частково – і з додаткового продукту.

Розрізняють також номінальну і реальну заробітну плату.