34. Чим поняття особистості відрізняється від поняття людини? Укажіть істотні ознаки цих понять. Які ви знаєте соціально значимі типи особи?

Поняття "людина" і "особистість" відрізняються одне від одного як біологічне й соціально-філософське: людиною народжуються, а особистістю стають завдяки життю в суспільстві. Крім того, «бути людиною» є крапкова властивість (не можна бути людиною більшою або меншою мірою), а «бути особистістю» – це лінійна властивість: можна бути рядовою особистістю, а можна бути видатною, притім ще й зі знаком або "плюс", або "мінус". Можна вказати й початковий момент становлення людини особистістю. Це відбувається не раніше ніж дитина проявляє здатність до рефлексії, тоді, коли вона не просто одержує деякі уявлення про навколишній світ, але ще й усвідомлює, що вона знає, хто вона така – скажімо, дивлячись у дзеркало, скаже "Це я", і тим самим відрізнить себе від інших. І. Кант (1724-1804) уважав, що самосвідомість – початкова крапка становлення особистості, завдяки чому виникає можливість підпорядкування моральному закону.

У процесі становлення особистості мають значення два ряду факторів − об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивна сторона справи: щоб мати можливість стати повноцінною особистістю, людина повинна отримати від суспільства сукупність прав – як мінімум, право на життя й свободу, а як максимум, усю сукупність цивільних прав. От чому раб (у класичному змісті цього слова, коли він і сам дивиться на себе як на знаряддя, яке говорить) не є особистістю. Не є особистістю й той ув'язнений, котрий є таким, що він позбавлений цивільних прав («поразка в правах»).

Суб'єктивна сторона справи: одержавши соціальні права, особистість повинна бути здатна скористатися ними у власних інтересах, які не суперечать інтересам соціуму. Психічно хвора людина, що втратила здатність до рефлексії, не може вважатися повноцінною особистістю. Інші люди користуються правами в міру своїх індивідуальних талантів і залежно від прийнятої системи цінностей. Для самореалізації кожна особистість грає різні соціальні ролі. Російське слово «личность» (від слова «личина» – карнавальна маска) підкреслює саме цей момент. Українські слова «особистість», «особа» як би вказують на бажаність іншої властивості − «особливості», несхожості, на індивідуальність особистості: людина цікава суспільству не стільки тим, що вже є в інших людях, скільки тим, чого в них немає.

Звичайно, сукупність громадянських прав повніше в суспільстві відкритого типу. У такому суспільстві особистість одержує можливість відокремлювати себе від цілого (соціуму), відповідати за свої особисті рішення та навіть протиставляти їх рішенням інших людей. У закритих (трибалістських – племінного типу) суспільствах, якщо людина й сама розглядає себе як орган цілого, вона не є особистістю в повному розумінні слова.

В історичному сенсі прийнято розрізняти типи особистості за соціально-економічними функціями – особистості раба, селянина, буржуа й т.п. Психологія знає безліч інших типів – від класифікацій людей за типами темпераменту (сангвініки, холерики, флегматики, меланхоліки), за орієнтацією на тип діяльності (художній, розумовий і діяльний типи), за спрямованістю на внутрішні або зовнішні цілі (інтроверти й екстраверти) і т.п. Не всі вони однаковою мірою значимі для моделей соціальної онтології. Платон (V-IV ст. до н.е.) уважав, що люди від народження орієнтовані на певні цінності, пов'язані або з мудрістю, або із честолюбством, або з економічною діяльністю. Відповідно, у своїй моделі ідеальної держави він розділив їх на класи правителів держави (вони здатні думати про благо міста в цілому, хоча для цього ще треба позбавити їх сім'ї й власності), воїнів (їм, у першу чергу, потрібні почесті) і робітників, у яких повинні бути й власність, і гроші, оскільки вони повинні бачити результати своєї праці. А от із системної точки зору людей можна підрозділити, наприклад, на концептуалістів (вони зосереджені на пошуку змісту діяльності, як, скажемо, підприємці), структурників (їхня турбота – відповідь на питання, як вирішити завдання) і субстратників – тих, хто очікує, що їх хтось організує. Звичайно, можливі й інші соціально значимі типології особистості.