Методичне напуття

ЯКЕ БАЖАНО ПРОЧИТАТИ ЗАЗДАЛЕГІДЬ

Кому адресований цей посібник. Це навчальний посібник призначений, у першу чергу, тим, хто:

• приступає до вивчення філософії вперше;

• вивчає філософію самостійно.

Посильні завдання. Ви не повинні розраховувати на те, що якщо навіть цілком вправно впораєтеся з усіма завданнями, то зможете сказати про себе, що філософією ви опанували повною мірою. На жаль, філософія існує не одну тисячу років, довше ніж кожна з наук, коло філософських проблем дуже велике, обсяг філософської літератури величезний. Опанувати усією філософією повною мірою неможливо навіть протягом усього життя. Задача, яку зараз поставлено перед вами (і перед нами!), є набагато скромнішою. Мені хочеться допомогти вам упорядкувати філософську проблематику і прояснити найбільш фундаментальні філософські поняття – насамперед ті, якими всі ми постійно користуємося, анітрошки не замислюючись про їхній філософський зміст: «причина», «річ», «розуміння», «система», «особистість», «свобода» і низка інших. Також вам доведеться ознайомитися з найбільш значними філософськими концепціями.

Навіщо вам це потрібно. Аби не здавалося, ніби філософія особисто до вас не має жодного відношення, я пропоную вам уже зараз чесно відповісти собі на два питання:

1) чи хочете ви не лише навчитися щось робити в рамках вашої майбутньої спеціальності (вирішувати суто конкретні завдання), але ще розуміти свій предмет і сенс своєї діяльності?

2) чи маєте намір ви не лише отримати ступінь бакалавра, але ще і стати інтелігентною людиною?

Якщо відповіді на обоє питання позитивні (а інакше, навіщо б ви почали вчитися?!), то скажу вам абсолютно визначено: без елементарних філософських знань це неможливо. По суті, це не два питання, а одне, тому що головним зі значень латинського слова intelligentia якраз і є «розуміння». Але ж саме філософію – без особливого перебільшення – можна було б назвати способом (а точніше, різними способами) розуміння – і світу, і себе самого, і того знання, яке ви отримуєте по інших предметах, а також способів і шляхів здобуття знання. . З «легкої руки» філософа ХХ ст. М. Гайдеггера тепер часто можна почути: «Філософія є спосіб бути всюди вдома».

Труднощі, які вас очікують. Відразу звертаю вашу увагу на труднощі, з якими ви зустрінетеся вже на самому початку. Ці труднощі будуть двох типів.

По-перше, ви одразу ж помітите, що підручники з філософії істотно відрізняються один від одного – не тільки за обсягом, але і за структурою матеріалу, що викладається. Більш того, підручники ці мало схожі на численні підручники з математики чи фізики. Якщо закони Архімеда чи Ньютона скрізь і всюди представлені однаково, то відповіді на філософські питання завжди мають кілька варіантів. Незабаром ви довідаєтеся, що одна зі специфічних особливостей предмета філософії полягає в тому, що вона ставить граничні питання, які найчастіше виходять за межі нашого досвіду. А тому сила її не в тому, що вона знаходить остаточні відповіді, а в тому, що вона прагне чітко ставити такі проблеми, без яких не може бути зрозумілий ні світ у цілому, ні будь-які його фрагменти. Тому філософські підручники ще і досить істотно відрізняються одне від одного за змістом. Цю трудність ми спробуємо здолати.

По-друге, специфіка філософії складається ще й у тому, що вона має справу винятково з абстракціями і зовсім позбавлена власної експериментальної бази. Якщо студенти, скажімо, технічних спеціальностей вивчають, в основному, те, що можна «потримати в руках», то в області філософії маємо справу з тим, чому найчастіше важко навіть підшукати наочне представлення. У цьому філософія схожа на математику чи квантову механіку. І от із цим нічого вже не поробиш, прийдеться розвивати в собі здатність до абстрактного мислення, тим більше що саме поняття абстрагування – теж є філософською проблемою. Та що й казати: який же фахівець із вищою освітою не повинен уміти міркувати абстрактно?

Що ж робити, і як скласти іспит. Що ж робити, скажете ви, як же можна вивчити, та ще і «скласти» такий іспит – хто знає, прибічником яких вирішень яких саме проблем є ваш викладач? Та наберемося ж сміливості і запитаємо: чи є в нього самого відповіді на віковічні питання?!

Відкрию вам один секрет. Між викладачами філософії всього світу існує негласна джентльменська угода: ми всі проявляємо толерантність (терпимість) до тих або інших вирішень філософських проблем. Адже кожен має право на власну думку і свою філософську позицію. Але всі ми проявляємо крайню нетерпимість до незнання самих проблем, невмінню їх чітко сформулювати, до необґрунтованих, бездоказових тверджень, до “віддаленого уявлення” про зміст понять, за допомогою яких формулюються філософські проблеми. Ось цим вам треба зайнятися. Звертайте увагу саме на поняття, на формулювання фундаментальних проблем і на логічно можливі способи їхнього рішення. А вже власна позиція у вас неодмінно з’явиться. Дотримуйтеся її, але не будьте марнослівними: думка тоді стає знанням, коли вона обґрунтована аргументами.

А що ж таки робити з розмаїттям підручників, які розрізняються за структурою і за повнотою висвітлення окремих питань?

Зробимо так. Я запропоную вам Програму курсу філософії, а ви читатимете учбову і додаткову літературу саме в тій послідовності, у якій викладається матеріал у цій Програмі – навіть у тому випадку, якщо в підручнику послідовність викладу буде інша. А якщо ви не знайшли в підручнику відповіді на чергове питання із цієї програми, то, вам потрібно буде зазирнути – ні, не просто в один із численних філософських словників, а в «Філософський енциклопедичний словник» – різних років видання, або в книгу: „Філософія: енциклопедичний словник. – М., 2004. Зверніть увагу: у Програмі підкреслені терміни (їх усього по 45 штук у кожному із двох модулів), за якими можна знайти окремі статті в довідковій літературі.

Чим визначена структура Програми курсу. Спочатку запитаємо себе, чому Програма побудована саме так, а не інакше. Ну, перш за все, зрозуміло, треба розглянути комплекс питань, пов'язаних із проблемою предмету філософії. Звернете увагу на те, що це саме проблема. Адже предмети фізики, або хімії, або історії, або культурології, хоча і трактуються деколи по-різному, але не є фізичними, хімічними, історичними, культурологічними проблемами (а можливе якраз філософськими!). Але предмет філософії – це стара філософська проблема.

Вона поставлена в ТЕМІ I, яка так і називається – Предмет філософії. Тут вам треба буде в загальному вигляді ознайомитися з напрямами становлення філософії як особливої області знання, з різними способами філософствування, як вони складалися впродовж тисячоліть аж до наших днів. Є багато різних можливостей класифікувати філософську проблематику, так або інакше ці класифікації відображують у різних підручниках. Я ж пропоную вам систематизувати матеріал відповідно до способів постановки лише одного, але фундаментального для всякої філософії і для всього нашого мислення про світ і про самих собі питання: у якому співвідношенні знаходяться цей самий Світ і Людина?

Основних способів постановки питання два. Можна запитати, що таке Світ взагалі і яке місце займає в ньому людина. Але можна поставити питання і по-іншому: що таке Людина, і яке значення для нього мають його уявлення про світ. Є ще і третій спосіб сформулювати всі те ж питання, але він вирішується в залежності від того, якої з перших двох постановок питання віддає перевагу мислитель. Ось це третє формулювання: як людина одержує знання про Світ, і як Людина розуміє світ?

Відповідно до цього і розташований матеріал у Програмі. Єдиний відступ, який було зроблено, це виділення в окремий розділ філософського осмислення соціального життя – зважаючи на особливу важливість для нас цих питань. Але, відмітьте, адже і соціальне життя можна розуміти з точки зору все того ж ключового філософського питання: 1) що таке Суспільство і яке місце в нім відводиться окремій людині; 2) що таке Людина і яке місце в її життєвому світі займає суспільне життя.

Отже, ТЕМА II відповідає відповіді на питання: що таке Світ у цілому, і яке місце в цьому світі приділяється Людині? Комплекс відповідей на це питання складає предмет філософської онтології¹. Думаючи про Світ, ми можемо звернути до нього, очевидно, усього три питання, яким відповідають три підрозділи цієї теми:

II-1. Яка природа речей, тобто чи існують вони у фізичному, віртуальному чи уявлюваному сенсі? І, відповідно, що можна сказати про природу світу в цілому?

II-2. Яка структура цих речей і, відповідно, як виглядає світ у цілому з огляду на його структуру? Коли ви дійдете до суті різних концепцій цієї структурної онтології, то знайдете, що питання II-2 може розглядатися відносно незалежно від попереднього питання.

II-3. Чи все змінюється в нашому світі, а якщо змінюється, то яким саме чином? Чи існує особливий напрямок у даних змін, який можна було б назвати розвитком?

Далі, у ТЕМІ III ставиться питання: як ми отримуємо знання про світ, і як ми розуміємо будь-які об'єкти своєї уваги. Відповіді на ці питання традиційно входять у те, що називають гносеологією². Ці питання загального характеру (що таке знання, яке знання можна вважати істинним, чи досяжне воно, чим знання відрізняється від віри і розуміння, і т.д.) розглядаються в підрозділі III-1.

Але можна ставити питання пізнання не так широко, тобто говорити не про «пізнання взагалі», а про конкретніші випадки нашого дослідження. Про те, наприклад, як отримують свої знання фізики, культурологи, політологи, розробники технічних наук. Тоді ми вступаємо в область методології: з яких причинах і завдяки яким засобам розвивається знання. У свою чергу, ці методологічні питання для простоти вивчення можна розділити на дві частини.

У підрозділі III-2 ставляться питання, що мають переважно онтологічний сенс: які форми приймає знання в процесі розвитку – від найбільш простих і незавершених до найрозвиненіших, зокрема, у вигляді наукових концепцій і теорій.

А в підрозділі III-3 розглядаються конкретні методи наукового і технічного дослідження. Вони стосуються як засобів здобуття знань, так і розуміння об'єкту дослідження за допомогою знань, уже отриманих раніше.

У наступній за цим ТЕМІ IV розглядаються питання соціальної філософії. Особливості розташування матеріалу в цій темі пов'язані з тим, що розуміння суспільного життя може здійснюватися з різних точок зору – з політичною, релігійною, геополітичною, економічною, культурно-історичною і так далі. Інакше кажучи, передбачається, що можливі різні моделі суспільства і його історії, а ніякої «єдино правильної» і «остаточної» системи представлень не існує. Програма звертає вашу увагу лише на деякі моделі – на ті, з якими, як мені здається, доводиться мати справу дуже часто.

Нарешті, в останній ТЕМІ V питання про співвідношення Людини і Світу ставиться не в онтологічному, а в антропологічному ключі, тобто як питання філософії особистого життя, як питання про відношення людини до природи, соціальних явищ, інших людей. Тут я б порекомендував вам звернути увагу на те, що ряд понять, з якими ви вже зустрілися в попередніх розділах, набувають іншого сенсу. Так, «особа» тут розуміється не як об'єкт (поряд з іншими об'єктами природи або суспільства), а як той персонаж, який сам формує свій життєвий світ. Так само і «свобода» тут розуміється не як вимушена діяльність в умовах пізнаної необхідності (природною або соціальною), а як можливість прийняття рішень в умовах наявності вибору з різних альтернатив. То ж відноситься і до постановки питання про сенс життя, і до ряду інших.

Ось тепер ознайомтеся із Програмою, спочатку в цілому, і приступайте до вивчення першої теми. Література зазначена наприкінці Програми, вона дана «із надлишком», щоб дати вам можливість вибору і пошуку відповідей на питання, які у вашому навчальному посібнику чомусь відсутні. Не забудьте, що поряд із вами повинні весь час знаходитися «Філософський енциклопедичний словник», «Словник іноземних слів» і інша довідкова література.

Оціни себе самостійно. Для зручності вивчення і самоконтролю весь матеріал розбитий на дві частини (на два модулі): у перший модуль включені Теми 1 і 2, а в другій – усе останнє. Після вивчення матеріалу кожного з модулів у вас з'являється можливість перевірити себе за допомогою ТЕСТІВ. Ці тести двох видів – закриті і відкриті. Не квапитеся заглядати у ВІДПОВІДІ – інакше ви не зумієте самі себе оцінити.

Почніть із відповіді всього на одне питання відкритого типа (і ще на одне – після вивчення матеріалу 2-го модуля). Його треба вибрати зі списку контрольних питань відкритого тестування «випадково». За одну відповідь ви можете виставити собі до 20 балів. Відповідь треба виконати письмово (не більше 2-3 стор.). Відкриті тести вимагають від вас демонстрації не лише знання основних понять, але і здібності до міркування, аргументованого викладу тій, або іншій позиції в рішенні поставленого питання. Цілком можливо (а деколи навіть бажано!), аби ваша відповідь на питання відкритого типа відрізнялася від тих відповідей, які ви знайшли в навчальних посібниках, у ВІДПОВІДЯХ, що додаються в цьому посібнику, або навіть у знаменитих авторів, з якими ви встигли познайомитися. Аби ви не давали явно безграмотних, нераціональних, погано аргументованих відповідей. Ніхто не чекає, що ваші відповіді вийдуть такими самими, як у іншої людини, – адже ми не зобов'язані думати однаково. Хоча знати чужу точку зору, звичайно, треба, інакше не виробиш власної позиції. Але якщо ви показали незнання існуючих точок зору, якщо ваша відповідь сумбурна, бездоказова, суперечлива, та ще і містить фактичні помилки, то знижуйте собі оцінку безжалісно.

А закриті тести вимагають однозначних і максимально коротких відповідей, і якщо матеріал ви добре засвоїли, з ними можна «впоратися» порівняно швидко. Методика оцінок дуже проста – хоча закриті питання розрізняються по складності (одні з них розраховані на перевірку пам'яті, інші – на перевірку вашої здатності розбиратися в ключових поняттях, треті вимагають дати визначення і так далі), ми всі правильні відповіді умовно оцінюватимемо по 1 балу. Якщо закритих тестів у модулі 30, то у вас є можливість набрати за цю роботу максимум по 30 балів у кожному із двох модулів.

Разом, як ви здогадалися, можна набрати максимум 100 балів – це на відмінну оцінку. На оцінку «добре» треба набрати 75-89 балів. Нижче 60 балів – незадовільна оцінка, і вам належить попрацювати над тестами ще раз або проконсультуватися у викладача.

Зрозуміло, ви знаєте, що при самостійній підготовці до іспиту ви повинні спробувати відповісти не на один, а на всі питання відкритого тестування. Адже вам не відомо, які саме питання вам попадуться.

А перед іспитом я б порадив вам ще раз відкрити термінологічний і іменний покажчики. Пройдіться по ним, запитаєте себе, чи знаєте ви ці терміни і ці імена. При щонайменших сумнівах поверніться до них у тексті цього посібника.

Отже, бажаю вам успіху і… зростання самоповаги.