- •4. Походження і розвиток адвокатури Стародавнього Риму
- •5. Вплив Римського приватного права на розвиток адвокатури (4)
- •6. Види юридичних професій у Стародавньому Римі
- •7. Видатні римські юристи-оратори
- •8. Адвокатура у середні віки
- •9. Розвиток адвокатури в епоху відродження (14-17ст.)
- •10. Адвокатура нового часу
- •11. Надання правової допомоги та судове представництво у Київській Русі
- •12. Адвокатура на українських землях періоду Литовсько-польської держави
- •13. Права і обов’язки адвокатів (прокураторів) за Литовськими статутами
- •14. Адвокатура України часів Гетьманщини
- •15. Правове регулювання діяльності адвокатури відповідно до Прав за якими судиться малоросійський народ
- •16. Підготовка та передумови проведення судової реформи 1864
- •17. Вплив судової реформи 1864 року в Російській імперії на становлення і розвиток адвокатури
- •18. Загальні положення судових статутів від 20 листопада 1864 року про присяжних повірених і приватних повірених
- •19. Вимоги до присяжних повірених
- •20. Організація діяльності рад присяжних повірених
- •21. Права і обов’язки присяжних повірених
- •22. Відповідальність присяжних повірених
- •23. Правовий статус приватних повірених
- •29. Правозаступництво в судах у перші роки радянської влади (1917-1922 роки)
- •30. Перше радянське положення про адвокатуру 1922 року
- •31. Перехід від індивідуальної практики до колективних форм адвокатської діяльності у 20-х на поч. 30-х хх сторіччя. Правовий статус колегій захисників.
- •32. Вимоги до членів колегій захисників
- •33. Роль адвокатури у зміцненні правопорядку в Україні в період неп-у
- •34. Правова регламентація діяльності адвокатури за положенням про адвокатуру срср 1939 року
- •35. Положення про адвокатуру Української рср 1980 року
- •36. Колегії адвокатів як організаційні форми діяльності радянських адвокатів
- •37. Правовий статус президій колегій адвокатів
- •38. Юридичні консультації як форма діяльності адвокатів у радянські часи
- •39. Членство у колегіях адвокатів у радянській Україні
- •40. Порядок набуття і припинення членства у колегіях адвокатів
- •41. Професійні права і обов’язки радянських адвокатів за положення про Адвокатуру урср 1980р.
- •42. Види юридичної допомоги, яка надвалася адвокатами в радянські Україні
- •43. Обмеженість прав захисників у кримінальному судочинстві у період репресій
- •44. Участь радянських адвокатів у цивільному судочинстві та юрисконсультській діяльності
- •45. Оплата праці радянських адвокатів та зрівнялівка у вирішенні цих питань
- •46. Роль радянської адвокатури у правовому вихованні громадян та практичному поширенню знань
- •47. Відносини радянської адвокатури з судами та правоохоронними органами
- •48. Етичні засади діяльності радянських адвокатів
- •49. Заохочення і дисциплінарна відповідальність радянських адвокатів
- •50. Утворення спілки адвокатів України як крок до згуртування адвокатів для захисту їх професійних інтересів
- •51. Значення Закону України «Про адвокатуру» для деформування адвокатури у післярадянський період
- •52. Формування демократичних принципів організації і діяльності прокуратури в Законі України «Про адвокатуру»
- •53. Реформування організаційних форм діяльності адвокатури України на основі вільного вибору членів адвокатського середовища
- •54. Реформування системи оплати праці адвокатів в Незалежній Україні
- •55. Підсилення гарантій адвокатської діяльності в незалежній Україні
- •56. Удосконалення порядку атестування адвокатів в чинному законодавстві України про адвокатуру
- •57. Удосканалення порядку притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності в Незалежній Україні
- •58. Розвиток єтичних засад адвокатської діяльності в незалежній Україні
12. Адвокатура на українських землях періоду Литовсько-польської держави
Професійна адвокатури в Україні сформувалася в період польсько-литовських пір (XIV-XVI ст.). Вперше професійна адвокатури з'являється в міських судах, а з часом - у загальних публічних. Назва «адвокат» в значенні захисника прав сторони вперше вживається в «Правах, за якими судиться малоросійський народ» - пам'ятці козацького права 1743 р., тобто в період гетьманщини в Україну. До тих пір ж перший Литовський статут 1529 вживає термін «прокуратор». Правда, вживаються слова «адвокат», але вони стосуються адміністративних членів уряду. За часів суцільного панування звичаєвого права, коли , права захисника носила громадський чи товариський характер, захисником міг бути кожен життєво досвідчений чоловік, обізнане з правовим звичаєм, що з громадських, товариських спонукань намагався захистити право звичаю. Однак у міру того, як право писане - закон витісняє право звичайне, захисником вже може бути людина, яка добре обізнаний з писаним правом - тобто професійний юрист. Отже, звідси можна вважати і час народження професійної адвокатури, хоча момент її організаційного оформлення ще був віддалений у часі. Вже в XVI ст. у загальнодержавних судах, зокрема у великокнязівських - господарських, а також у судах міських і земських, з'являється новий тип захисника, професійного юриста - "прокуратора, або спікера». Зокрема, встановлювалося, що захисником міг бути кожен вільна людина (навіть не шляхтич) за винятком духовних осіб та судового персоналу земських судів у своїх округах. Тобто остання категорія осіб могла виконувати обов'язки захисника, але в судах інших округів. Прокуратор повинен був подати судді посвідчений письмовий документ на право представляти інтереси сторони. Якщо ж сторона була присутня в суді, то вона лише усно підтверджувала це.
13. Права і обов’язки адвокатів (прокураторів) за Литовськими статутами
Так, Литовський статут, який діяв на українських землях аж до 1842 р. у всіх своїх трьох редакціях (1529, 1566 і 1588 pp.) Встановлює умови, необхідні для виконання обов'язків прокурора в судах. Обов’язки прокуратора прописані у третьому Литовському Статуті (1588 р.). Був спеціально передбачений урядовий захисник для тих, хто не міг себе захищати (убогих людей, удів, сиріт). Встановлювалися обов’язки прокуратора: він не міг відмовитися від ведення справ зазначених осіб, інакше його позбавляли практики в цій місцевості. У разі, коли прокуратор діяв в інтересах протилежної сторони, він позбавлявся права практикувати. За свідоме вчинення шкоди клієнтові, наприклад, нез’явлення до суду без поважних причин, до нього могла бути застосована смертна кара.
Литовський статут передбачає, що прокуратор у суді може виступати як представником сторони, так і її помічником. Прокуратор повинен був подати судді посвідчений письмовий документ на право представляти інтереси сторони. Якщо ж сторона була присутня в суді, то вона лише усно підтверджувала це. Окремі норми Статуту передбачали досить гострі санкції за порушення захисником основ етики. Так, прокуратор, який, виконуючи свої функції, з матеріалів справи впорався про певні факти, корисних для протилежної сторони, і намагався стати її прокуратором, позбавлявся права адвокатської практики. Санкції передбачалися за свідоме вчинення шкоди клієнту.