- •4. Походження і розвиток адвокатури Стародавнього Риму
- •5. Вплив Римського приватного права на розвиток адвокатури (4)
- •6. Види юридичних професій у Стародавньому Римі
- •7. Видатні римські юристи-оратори
- •8. Адвокатура у середні віки
- •9. Розвиток адвокатури в епоху відродження (14-17ст.)
- •10. Адвокатура нового часу
- •11. Надання правової допомоги та судове представництво у Київській Русі
- •12. Адвокатура на українських землях періоду Литовсько-польської держави
- •13. Права і обов’язки адвокатів (прокураторів) за Литовськими статутами
- •14. Адвокатура України часів Гетьманщини
- •15. Правове регулювання діяльності адвокатури відповідно до Прав за якими судиться малоросійський народ
- •16. Підготовка та передумови проведення судової реформи 1864
- •17. Вплив судової реформи 1864 року в Російській імперії на становлення і розвиток адвокатури
- •18. Загальні положення судових статутів від 20 листопада 1864 року про присяжних повірених і приватних повірених
- •19. Вимоги до присяжних повірених
- •20. Організація діяльності рад присяжних повірених
- •21. Права і обов’язки присяжних повірених
- •22. Відповідальність присяжних повірених
- •23. Правовий статус приватних повірених
- •29. Правозаступництво в судах у перші роки радянської влади (1917-1922 роки)
- •30. Перше радянське положення про адвокатуру 1922 року
- •31. Перехід від індивідуальної практики до колективних форм адвокатської діяльності у 20-х на поч. 30-х хх сторіччя. Правовий статус колегій захисників.
- •32. Вимоги до членів колегій захисників
- •33. Роль адвокатури у зміцненні правопорядку в Україні в період неп-у
- •34. Правова регламентація діяльності адвокатури за положенням про адвокатуру срср 1939 року
- •35. Положення про адвокатуру Української рср 1980 року
- •36. Колегії адвокатів як організаційні форми діяльності радянських адвокатів
- •37. Правовий статус президій колегій адвокатів
- •38. Юридичні консультації як форма діяльності адвокатів у радянські часи
- •39. Членство у колегіях адвокатів у радянській Україні
- •40. Порядок набуття і припинення членства у колегіях адвокатів
- •41. Професійні права і обов’язки радянських адвокатів за положення про Адвокатуру урср 1980р.
- •42. Види юридичної допомоги, яка надвалася адвокатами в радянські Україні
- •43. Обмеженість прав захисників у кримінальному судочинстві у період репресій
- •44. Участь радянських адвокатів у цивільному судочинстві та юрисконсультській діяльності
- •45. Оплата праці радянських адвокатів та зрівнялівка у вирішенні цих питань
- •46. Роль радянської адвокатури у правовому вихованні громадян та практичному поширенню знань
- •47. Відносини радянської адвокатури з судами та правоохоронними органами
- •48. Етичні засади діяльності радянських адвокатів
- •49. Заохочення і дисциплінарна відповідальність радянських адвокатів
- •50. Утворення спілки адвокатів України як крок до згуртування адвокатів для захисту їх професійних інтересів
- •51. Значення Закону України «Про адвокатуру» для деформування адвокатури у післярадянський період
- •52. Формування демократичних принципів організації і діяльності прокуратури в Законі України «Про адвокатуру»
- •53. Реформування організаційних форм діяльності адвокатури України на основі вільного вибору членів адвокатського середовища
- •54. Реформування системи оплати праці адвокатів в Незалежній Україні
- •55. Підсилення гарантій адвокатської діяльності в незалежній Україні
- •56. Удосконалення порядку атестування адвокатів в чинному законодавстві України про адвокатуру
- •57. Удосканалення порядку притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності в Незалежній Україні
- •58. Розвиток єтичних засад адвокатської діяльності в незалежній Україні
14. Адвокатура України часів Гетьманщини
В часи гетьманщини (1648 рік — кінець ХVІІІ ст.) на території українських земель продовжували діяти Литовські статути та Магдебурзьке право. Однак через свою чужорідність вони не могли заповнити правове поле, й тому в першій половині ХVІІІ ст. розпочалася кодифікація українського права. Слід пам’ятати, що в Кодексі українського права 1743 року вперше вжито слово «адвокат» у значенні «захисник прав сторони». Адвокатами могли бути повнолітні, християнської віри, розумово й фізично повноцінні, світського стану чоловіки. Повноваження в суді адвокат підтверджував документом, виданим клієнтом. Праця адвоката була платною, але були випадки, коли адвокат виконував свої обов’язки безоплатно. За порушення обов’язків до адвоката застосовувалися санкції.
15. Правове регулювання діяльності адвокатури відповідно до Прав за якими судиться малоросійський народ
У першій половині XVIII ст. почалася кодифікація українського права, яка закінчилася в 1743 р. В результаті цього був зроблений проект кодексу українського права під назвою: «Права, за якими судиться малоросійський народ». Слід зауважити, що хоча цей законопроект і не був прийнятий царським урядом, проте застосовувався на практиці. У цьому кодексі українського права вперше, як уже зазначалося, вживається термін «адвокат» або «повірений». Окрім професійних адвокатів «Права» до судового захисту в окремих випадках допускали непрофесійних захисників (батьків, опікунів, визначених судом, обраних за бажанням сторін).
До адвокатам пред'являлися великі вимоги. Нехристияни могли захищати тільки своїх одновірців, а духовні - лише духовних, церкви, монастирі. Адвокатською діяльністю не могли займатися судові службовці у своїх округах. Хоча робота адвоката оплачувалася, передбачалися випадки, коли адвокат повинен був здійснювати захист безкоштовно. Звільнялися від оплати вдови, сироти, малозабезпечені.Особливо наголошувалось на необхідності сумлінного виконання обов'язків адвоката з цих категорій справ.
Якщо адвокат піднімав свої обов'язки, які послужили причиною шкоди підзахисному, то на нього покладався обов'язок відшкодування її в подвійному розмірі. Крім того, суд у цьому випадку зобов'язаний був позбавити захисника права займатися адвокатською практикою, заарештувати його або піддати тілесним покаранням. У винятково важливих справах за умисне порушення адвокатом своїх обов'язків передбачалося навіть відрізання мови (Литовський статут, як уже зазначалося, узаконював за це смертну кару). За ненавмисні порушення, тобто недбале виконання адвокатом своїх обов'язків, який завдає клієнтові шкоди, «Права» вимагають відшкодувати її в повному обсязі. Крім того, суд міг покарати цього захисника тюремним строком на чотири тижні.
16. Підготовка та передумови проведення судової реформи 1864
Кримська війна 1853-1856 р., що закінчилася поразкою Росії, показала економічну, політичну і військову неспроможність царату, виявивши пороки і виразки соціально-економічної системи. Без судової реформи неможливо забезпечити недоторканість особи і власності. Гарантувати безперешкодне володіння, користування і розпорядження землею селянству міг тільки суд. Він же забезпечував у цьому випадку й інтереси поміщика, що розраховував на винагороду. Необхідність нагальної судової реформи диктувалася економікою країни, що знаходилася в застої. Без її не можна було розраховувати на допомогу іноземного капіталу. Таким чином, судова реформа ставала очевидною для урядових кіл. Проте вони заперечили в той же час інститути, відомі країнам Заходу, що гарантували недоторканість особи, власності, режим законності. Суттєвий вплив на проекти судової реформи робило підготовка скасування кріпосного права. Губернські дворянські комітети, організовані для з'ясовування побажань дворянства про скасування фортечної залежності, у 1858 р. подали свої пропозиції.