38. Органи крайового та місцевого самоврядування в Галичині і Буковині:а) галицький і буковинський крайові сейми

Революція в Австрії 1848 року поклала кінець існуванню станового сейму, і зрозуміло, що в цей період у Галичині не було свого органу самоврядування, і таким чином населення краю було позбавлене права участі в місцевих представницьких установах. Тому австрійський імператор Франц-Йосиф І створив у 1861 р. Галицький крайовий сейм, який діяв на підставі “Крайового статуту і сеймової виборчої ординації для королівства Галичини і Володимерії з Великим князівством Краківським”.Звернуто увагу, що австрійська конституція 1867 р. закріплювала принцип рівних прав для всіх громадян держави, однак фактично цей принцип порушувався. Доказом цього був закон про вибори до Галицького крайового сейму, оскільки він забезпечував інтереси панівних класів, вибори мали яскраво виражений класовий характер і були нерівними для окремих соціальних груп населення.Кількісний склад Галицького сейму на початку існування становив 150 депутатів: 9 вірилістів (3 львівських архієпископів, 4 єпископів, 2 ректорів університетів) та 141 обраних депутатів від курій (великої власності – 44, торгових і промислових палат – 3, міст – 20, сільських громад – 74). Згодом Галицький сейм налічував 161 депутата і складався з 12 вірилістів і 149 депутатів, обраних у куріях: великої власності – 44, торгових і промислових палат – 3, міській – 28, сільських громад – 74. У національному відношенні депутати Галицького крайового сейму були переважно поляками, лише у 1913 р. українців було 31 депутат, що становило п’яту частину всіх де путатів сейму.Законодавча функція Галицького сейму поділялася на три головних групи і одну додаткову. У трьох головних групах сейм мав право приймати закон, у додатковій міг тільки вимагати прийняття нових законів, відміни або зміни вже існуючих законодавчих актів, прийнятих центральним парламентом.Сейм формально здійснював контроль за діяльністю намісника. Бюджетні права сейму обмежувалися збором місцевих податків. У галузі місцевого самоврядування сейм здійснював нагляд над повітовими, міськими і сільськими органами, рішення яких часто вимагали затвердження сейму або його виконавчого органу – крайового виділу (комітету). Сейм повинен був скликатися у Львові імператором на чергові сесії один раз на рік, надзвичайні – у міру необхідності. Час тривання сесії не визначався; за традицією відбувалися в рік дві кількатижневі сесії. Безпосереднє керівництво і головування на засіданнях сейму належало крайовому маршалку або його заступнику, які призначалися з членів сейму імператором терміном на шість років. Питання, які виносилися на обговорення і вирішення сейму, попередньо готувалися постійними комісіями, що створювалися з числа депутатів. Пропозиція депутата повинна була бути підтримана принаймні 15 підписами і вважалася прийнятою, якщо одержала абсолютну більшість голосів при участі більше як половини депутатів сейму. Прийняті проекти законів крайовий маршалок через намісника передавав урядові для імператорського затвердження, і лише після санкції імператора закон набирав чинності. Постійнодіючим виконавчим органом Галицького крайового сейму був крайовий виділ (комітет), який складався з маршалка і шести членів, які очолювали відповідно шість департаментів. Розпорядження даного органу приймалися більшістю голосів, але за маршалком залишалося право зупинити їх введення в дію і подати через намісника на розгляд імператору. У липні 1914 року австрійський імператор Франц-Йосиф І санкціонував новий виборчий закон, розпустив Галицький сейм і призначив нові вибори, які повинні були відбутися в жовтні 1914 року. Проте в зв’язку з початком Першої світової війни призначені вибори не відбулися, і новий виборчий закон до Галицького сейму не був запроваджений у життя. Буковинський крайовий сейм – орган законодавчої влади, створений згідно з указом цісаря від 26 лютого 1861р. Перше засідання сейму відбулося 6 квітня 1861р., а остання сесія проходила з 27 грудня 1912р. до 13 січня 1913р. Припинив своє існування 1918р., коли була створена Румунська Національна Рада.Як законодавчий орган сейм розробляв проекти законів, що діяли на території краю, мав представників в Австрійській Палаті Послів. Закони набували чинності після їх затвердження цісарем.Виконавчий комітет Буковинського сейму – адміністративний та виконавчий орган сейму, створений одночасно з сеймом.Функції сейму:1.Управління ресурсами краю2.Проведення обліку крайових фондів3.Встановлення приналежності до дворянства4.Розміщення жандармських постів5.Управління річковим господарством6.Утримання поштових станцій, лікарень7.Ведення справ з особового складу крайових державних установ.Внаслідок проведення 28 жовтня 1918р. Генерального конгресу Буковини повнота влади перейшла до Румунської Національної Ради. Адміністративне управління краєм було покладено на крайовий уряд, що складався з 14 державних секретарів. Його склад і діяльність визначив закон від 12 листопада 1918.Загальне керівництво краєм виконували 2 міністри-делегати, один з яких представляв Буковину в уряді в Бухаресті. Поза компетенцією уряду були лише зовнішні відносини, оборона, державна безпека і монетарна політика.У квітні 1920р. посаду міністра- делегата ліквідували, натомість – посада голови регіональної комісії з уніфікації.