34. Органи урядової адміністрації в Галичині і Буковині: намісник ( крайовий президент).

Австрія з 1850 р. була поділена на коронні краї на чолі з намісниками або крайовими президентами, повіти на чолі з повітовими старостами, міста на чолі з бурмистрами і села на чолі з війтами.На чолі коронного краю знаходився крайовий начальник, призначуваний імператором і підлеглий йому та його міністрам. Крайовим начальникам підпорядковувалась поліція, крайові і повітові правління, управи міст. Вони наглядали за пресою, спілками, підготовляли списки виборців, призначали переважну більшість чиновників. В Буковині, Зальцбурзі, Карінтії, Крайні, Сілезії і Штірії крайовий начальник називався крайовим президентом, а в інших краях, у т. ч. й Галичині – намісником. Крайові установи, що знаходились у віданні намісника, називалися намісництвом; установи, підлеглі крайовим президентам – крайові правління. Організація галицького намісництва регулювалася законом від 14 вересня 1852 р. Намісник був єдиноначальним главою краю, підлеглим міністру внутрішніх справ Австрії. Першим намісником Галичини був великий польський магнат граф А.Голуховський, останнім – австрійський генерал–полковникK.Гуйн. Майже всі галицькі намісники /11 з 17/ були польські магнати, які вороже ставилися до українського населення краю. Галицьке намісництво поділялося на департаменти, кількість яких протягом другої половини XIX ст. коливалася від 8 до 17.До компетенції намісництва входило підтримання правопорядку, поліцейського нагляду, питання освіти, релігійних культів, торгівлі, промисловості, сільського господарства, будівництва. Закон 1868 р. уточняв, що до компетенції намісництва належать усі ті справи, які у вищій інстанції входять у коло діяльності міністерства внутрішніх справ, освіти, землеробства і частково – міністерства крайової оборони. Не підлягали наміснику справи спільних для Австро–Угорської монархії міністерств, а з австрійських міністерств – фінансові, торгові і судові справи. Але окремими постановами був визначений “вплив” намісника на справи, що входили у відання міністерства фінансів і торгівлі, отже, формально з його діяльності були вилучені лише справи міністерства юстиції.Намісникові підлягали поліція, крайові, повітові, міські і сільські органи управління. За вказівкою намісника їх основне завдання зводилося до придушення навіть найменшого незадоволення австрійським пануванням.Влада намісника поширювалась на всю територію краю У намісництві працювали майже виключно представники панівної польської національності, які ненавиділи українців, і, використовуючи своє службове становище, на кожному кроці ущемляли права та інтереси українського населення. Владі намісників були підпорядковані Крайова фінансова дирекція(створена законом від 9 січня 1850 р., її номінально очолював намісник, фактично ж її роботою від імені намісника керував віце–президент фінансової дирекції) і Крайова шкільна рада(створена в 1867 р., її також очолював намісник, який міг призначити собі заступника) Крайова шкільна рада, яка відала питаннями початкової і середньої освіти, також була знаряддям національного гноблення галицьких українців