71. Місце країн Близького та Середнього Сходу у світовому господарстві.

Близький і Середній Схід - регіон на заході Азії, до якого входять 16 держав із загальною площею в 6,8 млн км2 та населенням у 206 млн чоловік. Роль країн цього регіону в світовому господарстві визначається насамперед наявністю великих розвіданих запасів нафти (60% від світових) та природного газу (30%), їхньою часткою у видобутку цих вуглеводнів (відповідно 40% і 10%), а також значними золото-валютними запасами (понад 5% від світових). У період самостійного економічного розвитку держави Близького та Середнього Сходу досягли досить значних успіхів. У 1990 р. на країни регіону, які займали 5,1% території та населення якого становило 3,9% світового, припадало 4,4% світового сукупного продукту1, тоді як у 1970 р. - тільки 1,5%. Частка ВВП країн регіону у загальному ВВП країн, що розвиваються, була ще більшою - 26,2% (1970 р. - 8,4%), враховуючи, що на Близький та Середній Схід припадало 10,3% території та 7,3% населення Цієї групи держав (табл. 1). Збільшення майже втричі за 20 років питомої ваги країн регіону в світовому продукті було досягнуто за рахунок високих темпів росту власного ВВП. Зокрема, з 1960 по 1991 р. середньорічні темпи зростання ВВП країн регіону випереджали аналогічні показники індустріально розвинутих країн з ринковою економікою та країн, що розвиваються: 4,9% проти (відповідно) 3,4% та 4,8%. В Афганістані темпи зростання ВВП з 1960 р. по 1991 р. були значно нижчі, ніж по регіонові в цілому і складали в середньому 1,1%. Щорічні темпи росту в країнах-членах Ради Співробітництва арабських країн Перської затоки (РСАКПЗ) у цей час були вищими від середніх по близько- та середньосхідному регіоні - 5,1%. При цьому виявилася тенденція нерівномірності росту ВВП країн Близького та Середнього Сходу в окремі періоди. У 60-х роках середньорічні темпи зростання ВВП країн регіону значно випереджали аналогічні показники в індустріально розвинутих країнах з ринковою економікою та в країнах, що розвиваються (8,0% відповідно проти 5,1% та 5,9%), і дещо вирівнялись у 70-х роках (5,7% відповідно проти 3,1% та 5,5%), а в 1980 - 1990 pp. середньорічні темпи росту ВВП істотно змінилися (1,7% проти відповідно 2,9% та 3,8%). Це зумовлено несприятливою для нафто-експортуючих країн кон'юнктурою на світовому ринку рідкого палива, зменшенням вивозу нафти з арабських країн та падінням цін на нафту.

72. Історико-економічна характеристика Росії.

Концентрація політичної й економічної влади в Москві мала певні позитивні наслідки і для економіки Росії. У роки індустріалізації були побу­довані велетні машинобудування в Центрі й на Уралі. Кузбас перетворився на нову металургійну базу. В післявоєнні роки розпочалося спорудження величез­ного гідроенергетичного комплексу. На Волзі, Єнісеї, Ангарі та інших ріках були побудовані ГЕС, що увійшли до числа найбільших у світі. Почалася експ­луатація нафтогазових родовищ в Західному Сибіру.

Росія стала зосередженням практичних наслідків науково-технічного про­гресу на теренах СРСР. В Москві були сконцентровані найважливіші науково-дослідні інститути й лабораторії, зосереджені найталановитіші наукові кадри. Щодо зовнішньої політики, то ідея російського месіанства трансформува­лася в ідею провідної ролі СРСР в боротьбі народів світу проти світового імпе­ріалізму. Після утворення світової соціалістичної системи Радянський Союз вважав своїм обов'язком і правом "опікати" соціалістичні країни; це виявлялося у збігу реальної економічної допомоги цим країнам з досить безцеремонним втручанням у їхні внутрішні справи. Після розпаду колоніальних

імперій і появи нових незалежних країн в Африці та Азії СРСР намагався здійснити свій вплив на них, підтримуючи режими "соціалістичної орієнтації". В багатьох країнах Заходу і країнах, що розвиваються, СРСР традиційно ототожнювався з Росією. Цю обставину сучасна Росія намагається використати, щоб відновити свою політичну й економічну присутність там, де позиції СРСР були доволі міцними.

Після розпаду СРСР Росія успадкувала його позитивні й негативні риси в більшій мірі, ніж будь-яка інша колишня радянська республіка. На її тери­торії залишилася більша частина економічних потужностей колишнього Со­юзу. Росія також залишила собі золотовалютні резерви СРСР. Вона взяла на себе зовнішні зобов'язання й борги Радянського Союзу Водночас економічна криза в Росії виявилася надто глибокою через те, зокрема, що вона має найбільші (порівняно з іншими пострадянськими країнами) потужності обробної промис­ловості, а саме ця група галузей (особливо машинобудування) відчула найбіль­ший спад виробництва.

Тривала економічна криза відкинула Росію далеко від найбільш розвину­тих держав. Частка її у світовому внутрішньому продукті (СВП) становить лише 2,6%. Ступінь зношення обладнання досягає 70% . Продуктивність праці складає тільки 52% від пересічносвітового рівня.

ВВП – 1,757 трлн. Дол. США. Приріст ВВП (2008) – 6%. ВВП на душу населення 15800 дол. США. ВВП-розподіл за секторами: с/г – 4,1%, промисловість – 41,1%, послуги – 54,8%.

Розподіл трудових ресурсів за секторами: с/г – 10,2%, промисловість – 27,4%, послуги – 62,4%.

Продукція с/г: зернові культури, соняшник, цукрові буряки, овочі, фрукти.

Промисловість:широкий спектр і обробної, і видобувної промисловості. Майже всі види машинобудівної промисловості, потужна оборонна промисловість, електроніка, ракетний комплекс, морські судна, виробництво с/г техніки, медичних і наукових приладів.

Сальдо зовнішнього балансу позитивне, в експорті переважає експорт сировини (нафтопродукти, природний газ, хімікати, метали).

Експорт-партнери: Нідерланди, Італія, Німеччина, Туреччина, Бєларусь, Україна.

Імпорт-продукція: машини та устаткування, споживчі товари, ліки, м’ ясо, цукор, металеві вироби.

Імпорт-партнери: Німеччина, Китай, Україна, Японія, США, Бєларусь, Пд. Корея, Італія.