56. Сучасна макроекономічна модель розвитку сша.

США—держава у Північній Америці. Займає 4-е місце по території (9 372 610 км²) і 3-е місце по чисельності населення (300 007 997 чіл.). Є одним з найбільших світових центрів економічної, фінансової, політичної й наукової діяльності. Столиця США — м. Вашингтон. Адміністративно країна ділиться на штаты (50) і федеральный округ, у підпорядкуванні США також перебуває ряд острівних територій.

Вищий орган законодавчої влади — двопалатний Конгресс США: нижня палата — Палата представників; верхня палата — Сенат.

Вищий орган виконавчої влади — президент США. Вищий орган судової влади — верховний суд США

Основні політичні партії — республиканская і демократическая. Також існує безліч інших, більше дрібних партій.

Економіка США — найбільша й одна з найбільше диферсифицированных національних економік миру. Основна роль у прийнятті економічних рішень належить публічним корпораціям і приватним компаніям. Втручання держави в економіку незначно.

ВВП за секторами економіки: с.г 1%, промисловість 20,4%, сфера послуг 78,7%.

Населення за межею бідності ~ 12%

Безробіття: 4,4 %

Членство в організаціях: НАФТА, ВТО, ОЭРР

Галузі: добувна, металургійна, продовольча, автомобілебудування, телекомунікації, хімія, електроніка, інформаційні технології.

Природні ресурси: вугілля, мідь, свинець, фосфати, боксити, золото, залізні руди, нікель, срібло, цинк, нафта, природний газ, деревина.

С.г продукція: пшениця, кукурудза, фрукти, овочі, хлопок; говядина, свинина, домашня птиця, молочна продукція; риба.

Партнери по експорту: Канада (23%), Мексика (14%), Япония (6%), КНР (6%)

Продукція, що експортується: с.г продукція 9.2%, промислова продукція 26.8%, засоби виробництва(транзистори, запчастини до авто, компютери) 49%, споживчі товари (авто, медикаменти) 15%.

Партнери по імпорту: Канада (17%), КНР (16%), Мексика (11%), Японія (8%), Німеччина (5%)

Продукція, що імпортується: с.г (4.9%) та промислова (32.9%) продукція, засоби вир-ва 30.4%, споживчі товари (авто, одяг, медикаменти, іграшки, меблі) 3.8%.

Державний борг: $8,6 трлн, або 65,4% ВВП

Модернізована макроекономічна політика 1990-х рр. припадає на період президентства Б. Клінтона та Дж. Буша-молодшого. Особливістю дії адміністрації Б. Клінтона стало відновлення регулятивної ролі держави та забезпечення стійкого економічного зростання. Основними заходами щодо реалізації нових цілей макроекономічної політики стали:

1. підвищення основних федеральних податків (ставка індивідуального прибуткового податку у цей період зросла з 31 до 36,9 %);

2. скорочення федеральних видатків;

3. збереження доцільної соціальної інфраструктури, в якій чіт­ко визначалася адресність цільової допомоги (у разі бідності, на період безробіття, догляду за дитиною після полог) тощо. При цьому забезпечувалося дотримання соціальних, федеральних та регіональних стандартів.

1999 р. був апогеєм розвитку американської економіки. Якщо у 1992 р. дефіцит державного бюджету становив 290,4 млрд дол., то вже у 1999 р. позитивне сальдо становило 80 млрд дол. Інфляція була знижена до 2—3 %, безробіття — до 4,5 % (нижче прийнятої норми безробіття), індекс ділової активності Доу-Джонса зріс з 3310 (1993 р.) до 10 913 (1999 р.). 14 січня 2000 р. названий вище показник досяг свого піку — 11 723 пункти. Однак уже у 2000 р. провідні американські економісти почали звертати увагу адміністрації Б. Клінтона на формування негативних тенденцій в американській економіці, які істотно посилилися після терористичного акту 11 вересня 2001 р. З усього стало очевидним, що на початок періоду президентства Дж. Буша-молодшого припадає спадна фаза американського економічного циклу, що, природно, вимагає подальшої етапізації сучасної економічної історії США.

Сучасний етап розвитку (починаючи з 2002 р.) більшість економістів США пов’язують з трьома суттєвими чинниками, які ускладнюють ситуацію: спадною стадією трирічного циклу, нижньої (кризовою) (п’ятдесяти-сімдесятирічною) частиною довгої хви­лі циклу та згадуваними вище подіями вересня 2001 р. За даними американських експертів, загальна втрата майна від цієї диверсії оцінюється у 16 млрд дол., страхові компанії визначили розміри людських і матеріальних втрат у 5 млрд дол., а втрати людського капіталу — у 140 млн дол. Все разом узяте оцінюється у 0,2 % ВВП США. Проте кризу 2001—2002 рр. американські економісти пов’я­зують також зі зростанням трансакційних витрат, що призвело до зниження обсягів виробництва та реалізації товарів і послуг. На цей процес, на думку А. Давидова (2003), могли вплинути такі чинники:

1. більш високі операційні витрати, пов’язані зі збільшенням витрат на безпеку, та більш високі розміри страхових премій;

2. більш високий рівень складських запасів, зумовлений зменшенням надійності та ритмічності повітряних і залізничних перевезень;

3. більш високі премії за ризик;

4. міграція фінансових та матеріальних ресурсів із цивільних до військових галузей;

5. посилення тенденції антиглобалізму, спричинених зростанням ціни прямих іноземних інвестицій.