28. Економічний потенціал Японії та динаміка її зростання.

Японія – одна з найбільших світових торгових держав. Господарство в дуже великому ступені залежить від імпорту палива і промислової сировини. Але структура імпорту істотно міняється: зменшується частка сировинних товарів і збільшуються питому вагу готової продукції. Особливо росте частка готових виробів з НИС Азії (у тому числі кольорових телевізорів, відеокасет, відеомагнітофонів, запчастин). Країна ввозить також деякі види новітніх машин і устаткування з економічно розвитих країн.

В експорті готових промислових виробів (по вартості) 64% приходиться на машини й устаткування. Міжнародною спеціалізацією Японії на світовому ринку є торгівля продукцією наукомістких высокотехнологичных виробництв, таких, як виробництво сверхбольших інтегральних схем і мікропроцесорів, верстатів із ЧПУ і промислових роботів.

Обсяг зовнішньої торгівлі Японії постійно росте (760 млрд. длр., 1997 рік – третє місце після США і ФРН). Основними торговими партнерами Японії є економічно розвиті країни, у першу чергу США (30% експорту, 25% імпорту), ФРН, Австралія, Канада. Великими партнерами є Республіка Корея і Китай.

Збільшуються обсяги торгівлі з країнами Південно-Східної Азії (29% зовнішнього обороту) і Європи. Найбільші постачальники нафти в Японію – країни перської затоки. Усі найбільші промислові компанії Японії є транснаціональними корпораціями, одними з найбільших у світі. У списку 500 самих великих ТНК світу дуже високі позиції займають: Toyota motor, Honda motor – в автомобілебудуванні; Hitachi, Sony, NEC – в електроніці; Toshiba, Fujitsu, Canon – у виробництві комп'ютерної техніки і т.д.

Одним з найважливіших факторів економічного розвитку Японії є широка участь у міжнародній торгівлі технологіями. В експорті технологій переважають ліцензії в області електротехнічного і транспортного машинобудування, хімії, будівництва. З географічної точки зору в японському експорті технологій у 80-х роках переважали країни, що розвиваються. Особливо активно здійснюється обмін ліцензіями технологічних процесів в області електротехніки, хімічної промисловості і д.р.

29. Особливості економічного розвитку Японії у повоєнний період.

За своїм економічним потенціалом, макроекономічним потенціалом та макроек. показниками – 1 країна у світі. Особливості екон. Японії після II Світової війни: 1) центральний розподіл ресурсів та продуктів; 2) фіксована оплата праці та регульовані державою ціни; 3) жорстка прив’язка виробників, постачальників і споживачів; 4) введено карткову систему; 5) економіка була монополізована і мілітаризована промисловість працювала на армію. Розвитку сприяло: менталітет, працелюбність, комплекс перетворень за участю США (мета американців: знищити воєнно-промисловий комплекс, демілітаризація економіки). Зміст повоєнної економ. реформи: 1)Економічна реформа переслідувала наступні цілі: грошова реформа, заходи щодо виведення екон. з кризи, реформа трудових відносин, демонополізація екон., конверсія воєнних підприємств, бюджетна реформа - стабілізація грошового обігу та нац. валюти, податкова реформа. 2) Загальна мета цієї реформи – побудова у Японії демократичного капіталізму, повне роззброєння. 3) Фінансова стабілізація. В основі стабілізації – курс на значне підвищення вироб-ва (основа японської економіки - промисловість). 5) Ліквідація екон. хаосу(процедура примусового банкрутства – ліквідація збиткових підприємств), контроль державою ключових галузей економіки, стабілізована з/п та ціни. 2 основні галузі: с/г та промисловість.

Японія має відмінну від інших західних країн соціальну структуру, що характеризується дуалізмом сучасної промисловості. Основне місце в зайнятості і виробництві обробної промисловості належить дрібним і середнім підприємствам. При цьому частка дрібних підприємств не виявляє ясно вираженої тенденції до скорочення. На тлі маси малих компаній швидко розвивалася концентрація капіталу в галузях важкої промисловості, що привело до утворення гігантських об'єднань.

Особливість економічного ладу - вертикальна інтеграція фірм, їхнє групування, що пронизує всю систему ділових відносин у країні. Розрізняються два рівні або типу утворення економічних угруповань. Перший - традиційний для більшості західних країн. Він базується на переплетенні капіталу й особистої унії. Унікальність японської господарської системи визначається наявністю груп (кейрецу), що являють собою об'єднання великих компаній із дрібними і середніми, що базуються на різного виду зв'язках, головними з який виступають виробничі, обумовлені головними фірмами.