Тема №4 Правове регулювання використання та охорони земель

Питання:

1. Земля як об'єкт екологічних відносин.

2. Система законодавства щодо охорони та використання земель.

3. Використання землі на праві власності.

4. Використання землі на праві користування.

5. Використання землі на підставі інших речових прав.

6. Охорона земель.

Земля як об'єкт екологічних відносин

Зміст терміна «земля» розглядається в різній аспектах в залеж­ності від контексту його вживання:

» по-перше, під землею розуміється космічний об'єкт - планета Земля як частина всесвіту;

• по-друге, земля розглядається як елемент навколишнього природ­ного середовища, що забезпечує існування людини, поряд з по­вітрям, водами, тваринним та рослинним світом;

• по-третє, як розташована над надрами частина земної поверхні, її ґрунтовий шар, в межах території конкретної держави.

Саме в останньому контексті земля виступає об'єктом еколо­гічних відносин та виконує наступні функції:

1. Виступає територіальним базисом:

а) визначає кордони територіального суверенітету держави;

б) встановлює межі конкретного землекористування відповідних суб'єктів.

2. Є природним ресурсом, що забезпечує життєдіяльність людини, тварин, рослинного світу, та важливішим елементом екосистеми.

3. Використовується як основний засіб виробництва. Родючість ґрунтового шару земель виступає базою для успішного розвитку сільського та лісового господарства.

Особливість землі як об'єкта суспільній відносин пов'язана з її специфічними властивостями, до яких відносяться:

• незамінність: виявляється у тому, що її неможливо замінити на інший об'єкт, який міг би виконувати аналогічні функції;

• обмеженість у просторі: площа землі чітко фіксована і не може бути збільшена людьми залежно від їх потреб;

• локальність: кожна земельна ділянка знаходиться у певній гео­графічній точці, і такої ж самої ділянки в іншому місці немає;

• нерухомість: вона не може бути переміщена в інше місце⁵.

Нсе це вимагає від суспільства запровадження низки специфічних шчодів, а саме: встановлення режиму цільового використання земель, позначення максимальної площі земельної ділянки, переданої у влас­нії-п, або користування, здійснення державного контролю за експлу- и і ііцією й охороною земель, її раціональним використанням та ін.

І відповідно до ч. З ст. 2 ЗК України об'єктами земельних відносин ■ ігмлі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у 11 іму числі на земельні частки (паї).

Таким чином, потрібно відрізняти один від одного три терміна: ігмии; земельна ділянка та права на землю.

Земля - поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та ін­шими природними елементами, що органічно поєднані та функціо­нують разом з нею (ст. 1 ЗУ «Про охорону земель»).

Термін «земля» характеризує усі землі в межах території України, ши гупає в якості загального об'єкта земельних правовідносин. Саме в пі.ому сенсі землі поділені на відповідні категорії в залежності від іннмшого використання.

. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на шіікі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного и| п і значення;

г) землі оздоровчого призначення;

г) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони і а іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ст. 19 ЗКУ).

Земельна ділянка є безпосереднім об'єктом екологічних відносин. Це індивідуалізована частина земної поверхні з визначеним щодо неї правовим режимом. Вона належить до більш загальної категорії - землі, здатної ділитися на частини (ділянки) й виконувати належну функцію.

Права на землю - речові права на землю: право на земельну частку (пай), право користування земельною ділянкою, право земельного сервітуту, емфітевзис, суперфіцій.