Закони та підзаконні акти в системі джерел екологічного права

До них відносяться укази і розпорядження Президента України: і «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів», \«Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру»', «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сіль­ськогосподарського виробництва», «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприєм­ствам і організаціям».

Постанови Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», «Про затвердження Типового договору оренди землі», «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб».

Джерелом екологічного права також виступають нормативно- правові акти міністерств, відомств, державних комітетів. Це як правило інструкції та порядки, які видаються на виконання законів, рішень Президента та уряду країни. До таких відносяться: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах /.«Про затвердження Методики проведення державної експертизи земле­впорядної документації», Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України' «Про затвердження Положення про порядок надання екологічної інформації»,^!/<Про затвердження Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок».

Потрібно пам'ятати, що відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 року № 493/92 нормативно-правові акти органів виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Нормативні акти, прийняті з порушенням цього порядку, не мають юридичної сили.

Нормативні акти органів місцевого самоврядування прий­маються в межах повноважень, передбачених Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, в

Харкові прийняті: Правила з питань додержання тиші в громадських місцях у місті Харкові від 28.09.2005р. № 161/05а Порядок видачі технічних умов на проектування об'єктів будівництва та комплексного благоустрою територій у м. Харкові від 17.09.2003 №'889';-Положення про порядок передачі у власність громадян земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд від 23.06.2004 р. № 86/04.

Розглядаючи джерела екологічного права, що мають підзаконний характер, треба пам'ятати, що всі вони не можуть суперечити змістові законів та Конституції, оскільки останні мають вищу юридичну силу.

Слушним з цього приводу є думка Верховного Суду України, який в своїй Постанові пленуму від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця» від­значив, що при розгляді справи суд може на підставі ст. 144 Конституції визнати такими, що не відповідають Конституції чи законам України, рішення органів місцевого самоврядування, а на підставі ст. 124 Конституції - акти органів державної виконавчої влади: мініс-терств, відомств, місцевих державних адміністрацій тощо. Звернення до Конституційного Суду України в такому разі не вимагається⁶.

Договір як джерело екологічного права

Складність дослідження юридичної природи нормативно- правового договору як джерела права обумовлена їх багатоманітністю. Відповідно їх можна класифікувати за різними критеріями. Наприклад, за сферою правового регулювання суспільних відносин розрізняють: конституційні, міжнародні, колективні, господарські договора. За змістом: договори компетенції та договори про взаємодію⁷.

Як джерело екологічного права ми розглянемо міжнародні договори України.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року '№ 1906-ГУ «якщо міжна­родним договором України, який набрав чинності в установленому

Див. Бюлетень Міністерства юстиції України, 2000. - С. 4. ' Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник /За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - С. 342.

порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила м іжнародної о договору».

Ст. 2 вказаного закону дає визначення поняття міжнародний договір. І (є укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Серед міжнародних договорів, що регулюють екологічні відно­сини, можна виділити наступні.

Конвенція «Про транскордонне забруднення повітря на великі відстані» (Женева, 1979 р.), Конвенція «Про оперативне оповіщення про ядерну аварію» (Відень, 1986 р.), Конвенція «Про охорону озонового шару» (Відень, 1985 р.), Конвенція «Про водноболотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів» (Рамсар, 2.02.1971 р.), Конвенція «Про захист прав і основних свобод людини» (РИМ, 4.ХІ.1950) та інші.

Судовий прецедент та звичай як форма офіційного вираження та закріплення правових норм

У зв'язку з тим, що Україна відноситься до країн романо-гер- манської системи права, традиційно вважалося, що рішення судової гілки влади не відносяться до джерел права, а мають характер з'ясу­вання та роз'яснень змісту нормативних актів для однакового застосування законодавства при розгляді спорів.

В останній час законодавець змінив свою точку зору з приводу застосування судових прецедентів. Верховною Радою був прийнятий Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Євро­пейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ.

Відповідно до ст. 17 вказаного закону, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як дже­рело права, а ч. 5 ст. 18 закону має вказівку, що міністерства та відомства забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.

Для регулювання екологічних відносин можуть застосовуватися рішення суду з питань права власності та гарантій екологічної без­пеки. Наприклад, Рішення «Ян та інші проти Німеччини» Комюніке Секретаря Суду 22 січня 2004 року. Надруковано: «Практика Євро­пейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі», № 1, 2004 р.; І'шення у справі «Еліа СРЛ проти Італії», ухваленому 2 серпня 2001 р., надруковано: «Право України», № 7, 2002 р.

Не дивлячись на те, що рішення національних судів не визна­ються джерелами права, їх значення в регулюванні екологічних відносин важко переоцінити. В даному разі мова йде про роз'яснення та узагальнення практики вищих судових інстанцій: Верховного Суду, Вищого Господарського суду України та Вищого Адміністративного Суду. Як приклад можна навести\ Постанову пленуму Верховного суду від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», постанову від 10 грудня 2004 року № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля», роз'яснення Вищого Господарського суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/743 ^ «І Іро деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаній із захистом права власності на землю і землекористування», та від 27.06.2001 р. № 102-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із ,і застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» зі змінами та доповненнями.

Окремої уваги заслуговують рішення Конституційного Суду України. Він вирішує питання про відповідність законів та інших пра­вових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції V країни та законів України (ст. 150 Конституції). Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконсти­туційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Консти­туцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Консти­туційним Судом України рішення про їх неконституційність (ст. 152 Конституції). Як приклад можна навести Рішення Конституційного суду від 5 лютого 2004 року № 2-рп/2004 «справа про тлумачення терміна «передача земельній ділянок» та від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 «справа про постійне користування земельними ділянками».

Звичай як джерело екологічного права

Звичай як і судовий прецедент є новим явищем в правовому житті України.

Про звичай як джерело права говориться в ст. 7 ЦК України, а са­ме звичаєм визнаа^щ„црашда,ж>ведішаі».якс-н#--ве«шновлене актами

цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Як звичай можуть застосовуватися типові форми договорів купівлі-продажу, оренда. Наприклад, затверджений постановою Кабінету Міністрів України типовий договір оренди землі.

Деякі автори відносять до звичаю правила добросусідства, ви­кладені у главі 17 ЗК, які являють собою традиційно сформовані від­носини між суміжними землекористувачами, пов'язані з викорис­танням належних їм земельних ділянок і межових споруд з ураху- ] ванням обопільних інтересів сторін³.