Використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітнїх, виховних та естетичних цілях

Використання об'єктів тваринного світу, які перебувають у стані природної волі, в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетич­них цілях здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами безоплатно і без відповідних дозволів чи інших доку­ментів, якщо при цьому об'єкти тваринного світу не вилучаються (втому числі тимчасово) із природного середовища, тваринам та се­редовищу їх існування не завдається шкоди, не порушуються права нласників та користувачів природних ресурсів.

Використання об'єктів тваринного світу, які перебувають у напів- нільних умовах чи в неволі, для вказаних цілей може здійснюватися за плату без вилучення тварин із середовища їх існування.

Вилучення об'єктів тваринного світу в цих цілях із природного середовища допускається тільки за відповідними дозволами.

У разі необхідності спеціальні державні органи можуть встанов­лювати обмеження, а також постійну чи тимчасову заборону викорис­тання об'єктів тваринного світу або вилучення об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях.

Суб'єкти, які в зазначених цілях вилучають об'єкти тваринного світу з природного середовища, зобов'язані забезпечувати комплексне використання їх і збереження для подальших наукових досліджень добутого зоологічного матеріалу.

Використання корисних властивостей життєдіяльності тварин та отримання продуктів їх життєдіяльності

Використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо допуска­ється тільки без їх вилучення та знищення, погіршення середовища їх існування і без заподіяння тваринам іншої шкоди.

Використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності допускається тільки без вилучення та знищення тва­рин і без погіршення середовища їх існування відповідно до правил, кстановлених Мінприроди.

Добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам дозволя­ється добування (придбання) диких тварин з метою утримання і роз­ведення у напіввільних умовах чи в неволі для використання цих тварин та отриманих продуктів їх життєдіяльності.

Тварини, вилучені з природного середовища за відповідним доз­волом чи іншим документом та за визначену у встановленому законо­давством порядку плату, є власністю підприємств, установ, організа­цій та громадян, якім цей дозвіл чи інший документ було видано.

Дикі тварини, що утримуються підприємствами, установами, ор­ганізаціями та громадянами у напіввільних умовах чи в неволі без відповідного дозволу чи інших документів на право вилучення їх з природного середовища, що засвідчують законність їх набуття, вважаються незаконно набутими.

Правила добування диких тварин, а також їх утримання і розве­дення у напіввільних умовах чи в неволі, встановлюються Мінприроди.

Охорона тваринного світу

Охорона тваринного світу включає систему заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу.

Охорона тваринного світу забезпечується шляхом:

• встановлення правил та науково обгрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу;

• встановлення заборони та обмежень при використанні об'єктів тваринного світу;

• охорони від самовільного використання та інших порушень встановленого законодавством порядку використання об'єктів тваринного світу;

• охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів мі­грації тварин;

• запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих про­цесів;

• формування екологічної мережі, створення державних запо­відників, заказників і визначення інших природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні;

• встановлення особливого режиму охорони видів тварин, зане­сених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

« розроблення і впровадження програм (планів дій) щодо збере­ження та відтворення видів диких тварин, які перебувають під іагрозою зникнення;

• розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під іагрозою зникнення, видів тварин, створення центрів та «банків» для вберігання генетичного матеріалу;

• встановлення науково обгрунтованих нормативів і лімітів ви­користання об'єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування;

• регулювання вилучення тварин із природного середовища для юологічних колекцій;

• надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх за­гибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій;

• організації наукових досліджень, спрямованих на обґрунтування заходів щодо охорони тваринного світу;

• виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тварин;

® пропаганди важливості охорони тваринного світу;

• здійснення контролю у галузі охорони, використання і від­творення тваринного світу;

® проведення заходів екологічної безпеки;

« запобігання проникненню в природне середовище України чу­жорідних видів диких тварин та здійснення заходів щодо не­допущення негативних наслідків у разі їх випадкового проникнення;

» створення системи державного обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу;

• урахування питань охорони тваринного світу під час встанов- иєння екологічних нормативів та здійснення господарської діяльності;

• регулювання вивезення за митний кордон України об'єктів тва­ринного світу;

• стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тваринного світу;

• проведення відповідно до законодавства інших заходів і вста­новлення інших вимог щодо охорони об'єктів тваринного світу.

Тема № 9

Екологічна мережа України

Питання:

1. Поняття та складові елементи екологічної мережі.

2. Законодавство про екологічну мережу.

3. Право власності на об'єкти екомережі.

4. Засоби забезпечення формування, збереження та використання екологічної мережі.

5. Проектування екомережі.

6. Схеми формування екомережі.

7. Поняття природно-заповідного фонду, його склад та режим.

8. Форми власності на території, об'єкти природно-заповідного фонду та види їх використання.

9. Режим природних заповідників.

10. Режим біосферних заповідників.

11. Режим національних природних парків.

12. Режим регіональних ландшафтних парків.

13. Режим пам'яток природи та заповідних урочищ.

14. Режим ботанічних садів та дендрологічних парків.

15. Режим зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

16. Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

17. Курорти та лікувально-оздоровчі зони.

18. Рекреаційні зони.

19. Червона та Зелена книги.

Поняття та складові елементи екологічної мережі

Екомгрежа - єдина територіальна система, яка утворюється з ме­тою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підви­щення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів мігра­ції тварин через поєднання територій та об'єктів природнозаповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до зако­нів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.

До структурних елементів екомережі відносяться ключові, спо­лучні, буферні та відновлювані території.

Ключові території забезпечують збереження найбільш цінних і типових для даного регіону компонентів ландшафтного та біо­різноманіття (території та об'єкти природно-заповідного фонду, вод- ио-болотні угіддя міжнародного значення, інші території, у межах яких чбереглися найбільш цінні природні комплекси).

Сполучні території (екокоридори) поєднують між собою ключові території, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного мате­ріалу. Буферні території забезпечують захист ключових та сполучних територій від зовнішніх впливів, в т. ч. негативного впливу гос­подарської діяльності на суміжних територіях.

Відновлювані території забезі іечують формування просторової цілісності екомережі, для яких мають бути виконані першочергові : ах оди щодо відтворення первинного природного стану (порушені чемлі, деградовані і малопродуктивні землі та землі, що зазнали впливу негативних процесів та стихійних явищ).

До складових структурних елементів екомережі включаються:

а) території та об'єкти природно-заповідного фонду;

б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;

в) землі лісового фонду;

г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не від­несені до земель лісового фонду;

г) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами;

д) землі рекреаційного призначення, які використовуються для ор­ганізації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів;

е) інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослин­ності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність);

є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угру­повання, занесені до Зеленої книги України;

ж) території, які є місцями перебування чи зростання видів тварин­ного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України;

з) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсив­ного використання-пасовища, луки, сіножаті тощо;

й) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та нідля-гають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.

Законодавство про екологічну мережу

Закон України «Про екологічну мережу України» (від 24.06.2004 р.), Закон України «Про Загальнодержавну програму фор­мування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки» (від 21.09.2000 р.), Закон України «Про Генеральну схему планування території України» (від 07.02.2002 р.), Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» (від

1991. р.), «Про природно-заповідний фонд України» (від

1992. р.), «Про тваринний світ» (від 13.12.2001 р.), «Про рос­линний світ» (від 09.04.1999 р.), «Про Червону книгу України» (від 07.02.2002 р.), «Про охорону земель» (від 19.06.2003 р.), постанови Верховної Ради України «Про програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні» (від 22.09.1994 р.), «Про основні на­прямки державної політики України у галузі охорони довкілля, вико­ристання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» (від 05.03.1998 р.), ЗК України, Лісовий та Водний кодекси України.

Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження концепції збереження біологічного різноманіття України» (від 12.05.1997 р.), «Про затвердження Положення про Зелену книгу України» (від 29.08.2002 р.), «Про затвердження порядку ведення Зеленої книги України» (29.01.1997 р.).

Створення та охорона об'єктів екомережі міжнародного значення здійснюється також відповідно до: Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середо­вище існування водоплавних птахів (1971 р.), Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (1972 р.), Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі (1979 р.), Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (1979 р.), Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (1992 р.), Конвенції про біологічне різноманіття (1992 р.), Всеєвро- пейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різно­маніття (1995 р.), Конвенції про охорону та відтворення транскор­донних водостоків та міжнародних озер.

Право власності на об'єкти екомережі

Включення територій та об'єктів до екомережі не призводить до зміни форми власності і категорії земель на відповідні земельні ділянки та інші природні ресурси, їх власника чи користувача.

Власники і користувачі об'єктів екомережі зобов'язані забезпечу­вати їх використання за цільовим призначенням та беруть на себе зобов'язання щодо збереження природних ресурсів, їх екологічно збалансованого та раціонального використання.

Права власників і користувачів об'єктів екомережі:

а) звертатися до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з пропозиціями щодо надання фінансової підтримки, направленої на збереження ландшафтного та біорізноманіття;

б) брати участь в обговоренні та внесенні пропозицій до проектів нідповідних програм розвитку екомережі;

в) готувати та подавати в установленому порядку пропозиції щодо надання статусу об'єкта природно-заповідного фонду;

г) отримувати інформацію щодо екологічного стану території чи об'єкта, включеного до екомережі;

ґ) брати участь у міжнародному співробітництві з питань форму­вання, збереження та використання екомережі.