128. Соціально-демлграфічні і міграційні процеси як напрями моніторингу соціально-трудової сфери.

Моніторинг соціально-трудової сфери являє собою систему безупинного спостереження за фактичним положенням справ у соціально-трудовій сфері для своєчасного виявлення і системного аналізу змін, що відбуваються в ній, попередження негативних тенденцій, що ведуть до формування і розвитку вогнищ соціальної напруженості, а також для короткострокового прогнозування розвитку найважливіших процесів у цій сфері. Моніторинг є одним з інструментів розробки державної соціальної політики.

Об'єктами моніторингу є спеціально відібрані (базові) підприємства, установи й інші організації різних форм власності і галузей економіки, регіони, а також відібрані по соціально-демографічних і професійних ознаках групи населення.

Основні напрямки моніторингу:

1)доходи і рівень життя населення;

2)ринок робочої сили, зайнятість і безробіття;

3)соціально-трудові процеси на підприємствах, в установах і інших організаціях;

4)умови й охорона праці;

5)соціально-демографічні і міграційні процеси.

Міграція роб сили-це процеси стихійного чи орг-го переміщення у рамках нац-го або між нар-го ринків праць зумовлений дією екон з-ів.

Соц-труд сфера e найуразливішою ланкою щодо впливу на неi глобалiзацii свiтовоi економіки, свідчать серйознi соц проблеми, з якими стикаeться більшість краiн свiту: зростання безробіття, поглиблення розшарування між багатими та бідними, послаблення традиційних моральних зв'язкiв, зростання де солiдаризацii суспільства тощо.

129. Стан зайнятості, ринка праці і безробіття як складові моніторингу соціально-трудової сфери.

Моніторинг соціально-трудової сфери являє собою систему безупинного спостереження за фактичним положенням справ у соціально-трудовій сфері для своєчасного виявлення і системного аналізу змін, що відбуваються в ній, попередження негативних тенденцій, що ведуть до формування і розвитку вогнищ соціальної напруженості, а також для короткострокового прогнозування розвитку найважливіших процесів у цій сфері. Моніторинг є одним з інструментів розробки державної соціальної політики.

Об'єктами моніторингу є спеціально відібрані (базові) підприємства, установи й інші організації різних форм власності і галузей економіки, регіони, а також відібрані по соціально-демографічних і професійних ознаках групи населення.

Основні напрямки моніторингу:

1)доходи і рівень життя населення;

2)ринок робочої сили, зайнятість і безробіття;

3)соціально-трудові процеси на підприємствах, в установах і інших організаціях;

4)умови й охорона праці;

5)соціально-демографічні і міграційні процеси.

Ринок праці – це система суспільних відносин пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”.

Зайнятість населення – діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу).

Вона є найбільш узагальненою характеристикою економіки. Саме в цьому полягає її економічна сутність. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, об’єднує виробництво і споживання.

Безробіття – це категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.