96 Методи встановлення норм.

Методика встановлення норм часу залежить від типу вироб-ва(масове,серійне,дрібносерійне , індивідуальне),рівня механізації праці робітників,а також від форми організації праці.

Розрізн. такі методи встановлення норм: сумарний дослідно-статистичний ,розрахунково-аналітичний, укрупнений, мікроелементний.

Суть сумарного дослідно-статистичного методу поляг. В установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи.За цимметодом норми норми визначають на основі статист. даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівн.якоїсь операції з аналогічними операціями.Норми,встановлені таким методом ,наз. дослідно-статистичними.

За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи;норму часу розрах. На кожний елемент операції.Цей мнтод дає значно точніші результати,ніж сум-ний досл-статист-ий.Він є осн. Методом для масового,великосерійного і серійного типів вироб-ва,тотбто для умов,коли одна операція повторюється багато разів

Сутність укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі розроблених укрупнпних розрахункових затрат роб. часу на типові операції,деталі або види робіт.За цим методом найдоцільніше розрах-ти норми на підприємствах з індивід. і дрібносерійн. типом вироб-ва.

Велике значення має мікроелементний метод нормув-ня праці (для нормув-ня ручних та деяких машин-ручних процесів).За доп цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи,з яких складаються складні і різноманітні за своїм характ-ом трудові операції.Переваги цього методу в тому,що ще до початку труд процесу можна коструювати ручні прийоми окремих труд процесів на основі створення сис-ми мікроелементів,які вирізняються харак-ом і методом виконання роботи,схемою організації роб місця і труд навичками робітника.За доп цієї схеми можна встановити раціональність затрат часу на виконання окремих елементів праці.Затрати часу на окр найпрст елементи визначають за так званими мікроелементними нормативами.ці нормативи є очікуваними величинами часу,знайденими в результаті статист. обробки. Аналітичним та укрупненим методом і методом мікроелем-го нормування визначаються техніко обгрунтовані норми.

97. Критерii I показники ефективностi органiзацii працi.

Організація праці— це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:

• поділ і кооперація праці, що передбачають науково обгрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;

• організація і обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу;

• нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

• організація підбору персоналу та його розвиток, тобто — планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;

• оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;

• раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;

• поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;

• зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;

• мотивація й оплата праці.

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів Особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, умовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників.