Еволюція теорій підприємств

Класична теорія підприємства (фірми) Відповідно до теорії А.Сміта, виникнення фірми пов’язано з розвитком торгівлі, яка стимулює розподіл праці та зростання виробництва. Збільшення розміру ринку сприяє росту підприємства, але водночас й обмежує його експансію. В економіці діють фірми двох типів: конкурентні та монопольні. Існування монопольного виробництва обумовлюється наявністю у підприємства особливих умов або підтримкою держави. Фірма розуміється Смітом, як конкурентна організація, яка сама визначає рівень ціни та її складових. Крім того, розвиток конкуренції знищує монополізацію ринку.

Продовжуючи традиції класичної теорії, А.Маршалл ввів поняття „організація виробництва”, виділяє в якості фактора виробництва підприємницькі здібності – пошук нових альтернатив виробництва, схильність до ризику, він виявляє залежність між розміром організації та економією на масштабах виробництва, динамічну поведінку фірми визначає проблемами інвестування та розподілу ресурсів у часі.

Для Дж.Хікса теорія фірми – це теорія капіталу, його формування та розподілу. Він використовує паралельний метод аналізу фірми як засіб оптимізації поведінки індивіда-споживача та індивіда-представника фірми. Метою першого є максимізація сукупної корисності при заданому бюджетному обмеженні, а метою фірми є максимізація прибутку при обмеженні витрат на виробництво. Однак у Хікса, як і у Сміта, теорія фірми ще є статичною і не враховує стратегічні мотиви діяльності та розвитку.

Неокласична модель підприємства розглядає підприємство як цілісний об'єкт, що здійснює перетворення вихідних матеріальних, трудових та фінансових ресур­сів в продукцію за допомогою набору деяких технологій, а також залучення цих ресурсів у виробництво. «Портрет» підприємства подано у вигляді виробничої фу­нкції, що виражає технологічну та економічну залежність результатів виробництва від витрачених факторів. При цьому вважається, що формування складу та вибір обсягів факторів знаходяться у компетенції керівництва та можуть бути здійснені у широких межах на достатньо прозорому з інформаційної точки зору ринку факто­рів. «Поведінка» підприємства — вибір обсягів та структури залучених ресурсів та ціни готової продукції, таким чином, щоб прибуток підприємства був максималь­ний. Передбачається, що підприємство випускає таку кількість продукції, в якій граничні витрати дорівнюють ринковій ціні, що є умовою максимізації прибутку. Основним критерієм ефективності підприємства визнається прибуток (фінансовий результат), який також є основним мірилом рівня його конкурентоспроможності.

Економіка підприємства за цією теорією має два основі наукові спрямування:

-дослідження техніко-технологічних параметрів підприємства, які дозволяють мінімізувати витрати діяльності, тобто внутрішніх пропорцій поєднання факторів виробництва, заміщення праці технікою чи навпаки

- дослідження способів організації ринків, їх структури та впливу на ринкову поведінку підприємства, тобто моніторинг конкурентів, ринкових цін на ресурси і товари підприємства тощо.

Cуть інституціональної теорії, - в ній підпри­ємство розглядається як організація, що створюється людьми для більш ефективно­го використання їх можливостей. «Поведінка» підприємства харак­теризується особливостями укладання та виконання контрактів із зовнішніми орга­нізаціями та робітниками, а також способами організації внутрішнього адміністра­тивного механізму. В центрі уваги інституціональної теорії — пояснення існування та співіснування у майбутньому різноманітних форм ділових підпри­ємств, меж їх зростання, можливих варіантів вирішення проблем мотивації робіт­ників, організації, контролю, планування.

Інституційна теорія підприємства виступає “містком” між стандартною неокласичною теорією і теоріями управління.

Еволюційна теорія підприємства — підприємство розглядається як один із суб'єктів в середовищі подібних об'єктів, яке можна порівняти із біологічною популяцією. Поведінка підприємства, в першу чергу, визначається взаємовідносинами між чле­нами цієї популяції, в другу - певними внутрішніми характеристиками об'єкта, до яких належать усталені правила прийняття рішень у відповідь на ті чи інші внутрішні або зовнішні впливи. Саме правила, традиції, які склались на підприємстві, а не максимізація прибутку, визначають характер рішень, що приймаються. Ці правила еволюціонують у відповідності до змін діло­вого середовища підприємства та несуть на собі відбиток як керівництва підприєм­ства, так і характеру взаємовідношень з партнерами з інших підприємств.

Еволюційна теорія підприємства стверджує, що у підприємства не існує єдиного критерію ефективності чи оптимальності управлінських рішень. Використовувані у кожній компанії критерії, встановлені цілі їх діяльності відображають історичний досвід функціонування підприємства.

Характерним для еволюційної теорії є системне уявлення про підприємство, яке базується на двоїстому підході. З одного боку, підприємство виступає членом ділового співтовариства (соціальної системи) і відчуває на собі усі зміни цього співтовариства, а з іншого боку, підприємство володіє власними традиціями в певній сфері господарювання, обсягом і пропорціями економічних ресурсів.

Підприємницька теорія розглядає підприємство як сферу прикладення підпри­ємницького таланту та наявних (доступних) у підприємця ресурсів. В основі цієї теорії та в основі діяльності підприємства розглядається фігура підприємця як лю­дини, налаштованої на успіх. Виділяють три рівні підприємців: 1) які керують зов­нішніми зв'язками підприємства (макропідприємці); 2) які керують внутрішніми матеріально-фінансовими потоками (мезопідприємці); 3) мікропідприємці., які фун­кціонують на рівні робочих місць. У межах цієї теорії «поведінка» підприємства -це результат взаємодії підприємців всіх трьох рівнів,особливого значення здобувають внутрішньокорпоративні механізми використання підприємницьких талантів усіх працівників.

Теорія виживання, або «антиеволюційна» теорія, базується на припущенні, що у перехідний період підприємство не в силах справитись з кількістю стресових ситуа­цій, а також з постійною зміною зовнішнього середовища. Внаслідок цього немож­ливо сформувати правила прийняття рішень, а вже існуючі не діють. За таких умов керівництво приймає рішення, виходячи з особистої вигоди та намаганні закріпити своє безконтрольне становище.

Інтеграційна теорія підприємства - розглядають підприємство як системний інтегратор - - цілісний економічний суб'єкт, що об'єднує в часі та в просторі різноманітні соціально-екоиомічні процеси та отримує ефект шляхом ви­користання системних мультиплікативних ефектів. Ключовим моментом є інтегра­ція в часі, тобто забезпечення існування, безпеки та стабільного розвитку безпосе­редньо підприємства. Основний об"єкт прийняття рішень — розподіл елементів економічного потенціалу та зусиль підприємства між нарощуванням потенціалу та його використанням, між відтворенням та виробництвом.

В основу цієї теорії покладена інтегруюча функція підприємства, яка полягає не в реалізації економічних інтересів певних учасників бізнесу, а в вибудовуванні раціональної внутрішньої логіки функціонування організації. Таким чином, підприємство розглядається у багатьох аспектах, основними з яких є “підприємство – середовище господарювання”, “підприємство – партнерські зв’язки”. При цьому, вважається, що підприємство недоцільно ототожнювати з власником бізнесу, з його менеджментом чи партнерами.

На додачу до цих фундаментальних теорій існують і менші наукові течії, що сприяють розвитку економіки підприємств як науки та дисципліни: агентська теорія;, фінансова теорія, теорія «концепція меж», теорія ієрархічного підприємства, теорія Дженсена – Меклинга тощо.

Виходячи з теорій та моделей виділяють наступні підходи до дослідження підприємства:

1. Соціальний підхід. Підприємство виступає соціальною організацією, у якій працюють люди, тобто виконують певні цілеспрямовані дії у сформованому трудовому колективі.

2. Технічний підхід. Основний акцент робиться на техніко-технологічну базу підприємства. Такий підхід підтримується фахівцями інших суміжних наук технічного напрямку.

3. Юридичний підхід. Підприємство розглядається як закріплений у законодавстві та інших нормативних актах спосіб поєднання різних видів власності (активів), співпраці різних власників. Підприємство визнається самостійним і організаційно відокремленим утворенням.

4. Економічний підхід. З позицій цього підходу підприємство розглядається як економічний механізм трансформування капіталу з однієї форми у інші, а також отримання економічних вигод на цій основі.

Основні наукові спрямування економіки підприємства:

1. наука про використання факторів виробництва;

2. наука про прийняття рішень;

3. наука, орієнтована на системний підхід;

4. наука, що базується на екологічних критеріях;

5. наука про використання людського потенціалу;

6. наука про суспільну корисність господарських процесів.