Якість і конкурентоспроможність продукції (послуг)

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби споживачів відповідно до свого призначення.

Оцінка якості передбачає визначення її рівня.

Рівень якості—кількісна характеристика міри придатності продукції для

задоволення конкретного попиту на неї як порівняння з відповідними

базовими показниками за фіксованих умов споживання.

Визначають такі рівні якості:

1. абсолютний рівень - характеризує якість виробу певного виду, що виготовляється підприємством у поточному періоді.

2. відносний рівень якості - співставлення абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків.

3. перспективний рівень якості - рівень, який можна досягти в майбутньому.

4. оптимальний рівень якості - відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво і експлуатацію продукції.

Усі показники якості виробів поділяють на дві групи:

перша — диференційовані показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості ; вони поділяються на одиничні та комплексні показники;

друга — загальні (узагальнюючі) показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство.

Одиничні показники – характеризують будь-яку одну властивість одиниці продукції.

Комплексні показники- відображають кілька властивостей одиниці продукції одночасно.Згідно цих показників продукцію поділяють на сорти, марки,класи. Комплексні показники характеризують кілька властивостей виробів, включаючи витрати, що пов’язані з розробленням, виробництвом і експлуатацією.

Загальні (узагальнюючі) показники – оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства. характеризують загальний рівень якості продукції.

Одиничні показники умовно поділяються на такі групи :

1. Показники призначення - характеризують пристосованість виробів до використання та область використання.

2. Показники надійності, довговічності та безпеки - визначають міру забезпечення тривалості використання і належних умов праці та життєдіяльності людини.

3.Показники економічності використання сировини, матеріалів, палива, пального та енергії характеризують властивості виробу, що віддзеркалюють його технічну досконалість за рівнем або ступенем споживання сировини, матеріалів, пального, енергії.

4.Показники технологічності – характеризують ефективність (економічність) конструкторсько-технологічних рішень для забезпечення високої продуктивності праці під час виготовлення і ремонту продукції.

5. Показники екологічності - характеризують ступінь шкідливого впливу на здоров’я людини та довкілля.

6.Економічні показники - відображають міру економічної вигоди виробництва продуцентом і придбання споживачем, характеризують витрати на розроблення, виготовлення, експлуатацію або споживання продукції, економічну ефективність її експлуатації.

7.Ергономічні показники - окреслюють відповідність техніко-експлуата- ційних параметрів виробу антропометричним, фізіологічним та психологічним вимогам працівника (споживача); відбивають взаємодію людини з виробом, дають змогу визначати зручність і безпеку експлуатації виробів.

8.Естетичні показники - визначають естетичні властивості (дизайн) виробу; характеризують спроможність продукції задовольняти потребу в красі.

9.Показники стандартизації та уніфікації визначають ступінь використання в продукції стандартизованих складових частин виробу (складальних одиниць, деталей, вузлів), їх уніфікації, а також рівень уніфікації з іншими виробами (конструкційної спорідненості).

10.Показники транспортабельності визначають пристосованість продукції до перевезень.

11.Патентно-правові показники - відображають міру використання нових винаходів за проектування виробів, характеризують патентний захист і патентну чистоту продукції та є істотним чинником у визначенні конкурентоспроможності.

12. Показники безпеки характеризують особливості продукції, що забезпечують безпеку людини (обслуговуючого персоналу) під час експлуатації або її споживання, монтажу, обслуговування, ремонту, зберігання, транспортування і т. д.

У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, а й загальний рівень якості всієї сукупності продукції, що її виготовляє підприємство. З цією метою застосовують певну систему загальних ( узагальнюючих ) показників, а саме:

● частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;

● коефіцієнт оновлення асортименту;

● частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;

● частка продукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;

● кількість дефектів на обсяг продукції;

● відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

● економічний ефект і додаткові витрати, що пов’язані з поліпшенням якості.

Для визначення якості продукції звичайно порівнюють значення показників якості кількох видів продукції. Показники якості продукції визначаються таким арсеналом методів (рис):

Рис. Методи визначення показників якості продукції

• реєстраційним, який здійснюється на основі спостереження та підрахунку кількості певних подій, явищ, предметів або витрат за одиницю часу;

• вимірювання, який здійснюється за допомогою технічних засобів вимірювання;

• органолептичним, що дає змогу визначити якість продукції за допомогою органів чуттів за бальною системою;

• експериментальним (традиційним), що базується на застосуванні технічних засобів і дає можливість найоб’єктивніше оцінити якість продукції;

• соціологічним, який полягає в проведенні збору та аналізу відгуків фактичних чи можливих споживачів продукції;

• експертним (для “не вимірювальних” показників), який здійснюється на підставі рішень, що приймаються експертами (фахівцями в галузі створення, виготовлення, експлуатації виробів);

• розрахунковим, що провадиться на основі використання аналітичних та (або) статистичних залежностей показників якості продукції, при цьому значення якості продукції визначають з використанням правил математичної статистики, тому його також називають статистичним.

Рівень якості продукції (технічного рівня) оцінюється протягом усього життєвого циклу виробу: дослідження та конструювання (проектування), виробництво, оборот та реалізація, експлуатація та споживання.

Рівень якості продукції (технічний рівень) одного виду оцінюється за допомогою диференційованих, узагальнюючих, змішаних та комплексних методів. Диференційований метод, або метод відносних показників, ґрунтується на зіставленні одиничних показників якості оцінюваного та базового виробів.Такий метод при незначній кількості відносних показників дає змогу оперативно визначити рівень якості продукції на конкретному ринку.

Узагальнюючий метод використовується, коли важко надати перевагу будь-якому показнику з великої їх кількості.

Змішаний метод поєднує диференційований і узагальнюючий методи. Його застосування доцільне у випадках недостатньо повного врахування узагальнюючим показником усіх існуючих властивостей виробу, що не дає змоги отримати висновки відносно кількох певних груп властивостей.

Комплексний метод ґрунтується на використанні узагальнюючих показників якості продукції і розраховується шляхом відношення відповідних їх значень оцінюваної продукції до базового зразка. Суть його полягає в порівнянні узагальнюючих показників якості виробу, що оцінюється, базового зразка і сумарних витрат на їх придбання та експлуатацію.

У тісному взаємозв"язку з якістю продукції перебуває її

конкурентоспроможність. Формула конкурентоспроможності в загальному

вигляді може бути представлена:

КС = якість+ціна+обслуговування.

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти:

• властивість (сукупність властивостей) продукції (послуг) та її сервісу, яка характеризується ступенем реального або потенційного задоволення нею конкретної потреби у порівнянні з аналогічною продукцією, яка представлена на цьому ринку;

• характеристику товару, що відображає його відмінність від товару конкурента за ступенем відмінності конкуретній суспільній потребі та за затратами на її задоволення;

• спроможність товару відповідати вимогам даного конкретного ринку у відповідний період;

• здатність витримувати конкуренцію на ринку (наявність вагомих конкурентних переваг над товарами інших товаровиробників), що й забезпечує його пріоритетний збут на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Конкурентоспроможність продукції - сукупність споживчих властивостей продукції, що показують її відмінність від продукції конкурентів за критеріями-;

• ступінь відповідності конкурентним суспільним потребам;

• собівартість;

• ціна і прибутковість.

Визначити конкурентоспроможність товару можливо із врахуванням таких особливостей:

• по-перше, конкурентоспроможність будь-якого товару визначається тільки в результаті його порівняння з іншими товарами і, отже, є відносним показником;

• по-друге, показник конкурентоспроможності відбиває відмінність даного товару від аналогічного за ступенем задоволення конкретної суспільної потреби;

• по-третє, для визначення конкурентоспроможності товару його не просто порівнюють із товарами-конкурентами за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, але й обраховують при цьому сукупні витрати споживача на задоволення конкретної потреби.

Для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:

● конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

● можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;

● розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

● очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;

● визначальні параметри продукції основних конкурентів;

● найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;

● термін окупності сукупних витрат, зв’язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.

Підвищення якості та конкурентоспроможності продукції впливає на:

1. підвищення продуктивності суспільної праці;

2. темпи та ефективність НТП;

3. структуру виробництва і функціональний розподіл потужностей. забезпечує:

1. ліпше використання основних фондів;

2. економію сировини, матеріалів, палива,енергії;

3. підвищення використання інвестиційних ресурсів

сприяє:

1. більш повному задоволенню попиту споживачів;

1. виходу підприємств на світовий ринок, збільшенню експорту продукції;

2. формуванню іміджу підприємства як економічно надійного партнера на ринку.