100 Пп, її інтенсивність.

Продуктивність праці—це ефективність затрат конкретної праці,яка визначається кількістю продукції ,виробленої за одиницю роб часу,або к-істю часу,витраченого на одиницю родукції.ПП тісно пов”язана з її інтенсивністю .Інтенс-ть характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється к-істю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інт-ті праці ,тимтим вища їїпродуктивність. Макс. рівень інтенсивності визначається фізіологічними і псих. можливостями людського організму. Отже, інтенсивність має фізіологічні межі,тобто не може бути необмеженою.Тому виникає поняття нормальної інтенсивності;воно означає такі затрати життєвої енергії протягом роб часу зміни,які забезпечують необх. Умови для функц-ня організму й повного відновлення працездатності до початку нового труд дня.Отже,інт-ть праці є важливим фактором продуктивності,проте меє певну фізіолог. межу і потребує дотримання фізіолог. норм людської діяльності.

101.Показники і методи виміру продуктивності праці

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виро­бленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення ма­ємо два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він ви­мірюється відношенням кількості виробленої продукції до вели­чини робочого часу, витраченого на його виробництво: B=Q/T,де В — виробіток;Q обсяг виробленої продукції;

Т — затрати робочого часу.

Трудомісткість — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку): Тр=T/Q,де Тр — трудомісткість на одиницю продукції.

Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Найпоширенішим і універсальним показником є виробіток.

Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) за­лежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Натуральний метод полягає в тому, що обсяг виро­бленої продукції і продуктивність праці розраховуються в нату­ральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо). Має обмежене застосування, оскільки підприємства і галузі випускають здебільшого різнорідну продукцію. Окрім цього, не враховує змін обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязі продукції (будівництво, суднобудівництво та іп.).

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих міс­цях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг вироб­леної продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах.

У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання про­дуктивності праці є вартісний (грошовий), який грунтується на ви­користанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товар­на продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста й умовно-чиста продукція, валовий дохід).

На практиці, щоб усунути спотворення величини виробітку, що виникає у разі зміни асортименту продукції( при зміні пропорцій матеріало- і трудомісткості), можна розрахувати індекси продуктивності праці змінного, постійного складу, структурний індекс.