29. Держава як суб’єкт ств.

СТВ – це об’єктивна взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин у процесі праці, спрямованих на регулювання якості трудового життя.

Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.

У сфері СТВ держава виконує наступні ф-ї: законодавець, захисник прав, регулювальник, працедавець, миротворець. Міра реалізації кожної з цих ф-й, характер їх поєднання у кожний конкретний момент часу визначається істор, пол, екон умовами розвитку держави. Тому роль держави у СТВ може суттєво змінюватися. Але держава повинна бути зацікавлена в ефективній самоідентифікації і найманих працівників, і працедавців, оскільки тільки соц активнпрацівник і працедавець можуть бути рівноправними партнерами.

30. Роботодавці і їх роль у формуванні і розвитку ств.

СТВ – це об’єктивна взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин у процесі праці, спрямованих на регулювання якості трудового життя.

Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.

Згідно міжнародної класифікації статусу в зайнятості Роботодавці – це людина, що працює самостійно постійно наймає для роботи одну чи багато осіб. Працедавець зазвичай є власником засобів виробництва.

Особливе місце роботодавців у системі СТВ полягає у тому, що вони створюють робочі місця, визначають структуру і обсяги сукупного попиту на роб силу, залучають роб силу до сусп виробництва та укладають колективні та індивідуальні договори.

Основною метою утворення та функціонування об’єднань роботодавців є їх самоорганізація.

Самоорганізація – це діяльність суб’єктів господарювання спрямована на свідоме утворення ними незалежних самоврядних організацій, їх об’єднань та їх консолідація з метою посилення впливу на державну політику в сфері регулювання підприємницької діяльності, упорядкування стихійних процесів в соц-ек та соц-труд сферах, зниження рівня трансакційних витрат ек діяльності на користь найповнішого задоволення їх соц-ек інтересів та потреб у процесі соц діалогу з урядом та профспілками.

Основні завдання організації роботодавців:

1)удосконалення механізмів реалізації соц партнерства на засадах паритетності, рівноправності та відкритості

2)посилення впливу на реалізацію державної політики у сфері підприємницької діяльності шляхом участі у розробці нормативно-правової бази

3)удосконалення механізмів ведення колективних переговорів на рівні підприємства з метою зближення інтересів роботодавця і найманого працівника

4)сприяння у веденні бізнесу членам організації і надання комплексу послуг протекціоністського спрямування, інформаційно-консультативних послуг, освітніх та правозахисних послуг

Функції об’єднань роботодавців:

• співробітництва

• представництва і захисту інтересів

• контролю за виконанням зобов’язань

• регулювання попиту на роб силу

Організація роботодавців в Україні. Перша – „Союз підприємців Криму”(1988), „Укр. союз підприємців і промисловців”, „Спілка орендарів і підприємців України”, „Спілка юристів України”, „Спілка малих, середніх і приватизованих п-в України”, „Укр. асоціація п-в чорної металургії”.