126. Сутність моніторингу соц-труд сфери і його положення

Моніторинг соціально-трудової сфери являє собою систему безупинного спостереження за фактичним положенням справ у соціально-трудовій сфері для своєчасного виявлення і системного аналізу змін, що відбуваються в ній, попередження негативних тенденцій, що ведуть до формування і розвитку вогнищ соціальної напруженості, а також для короткострокового прогнозування розвитку найважливіших процесів у цій сфері. Моніторинг є одним з інструментів розробки державної соціальної політики.

Об'єктами моніторингу є спеціально відібрані (базові) підприємства, установи й інші організації різних форм власності і галузей економіки, регіони, а також відібрані по соціально-демографічних і професійних ознаках групи населення.

Основні напрямки моніторингу:

1)доходи і рівень життя населення;

2)ринок робочої сили, зайнятість і безробіття;

3)соціально-трудові процеси на підприємствах, в установах і інших організаціях;

4)умови й охорона праці;

5)соціально-демографічні і міграційні процеси.

Інформаційною базою моніторингу є:

1)дані державної централізованої статистичної звітності і галузевій статистичній звітності, надані учасникам моніторингу на безоплатній основі;

2)дані базових підприємств, установ і інших організацій, не враховувані державною статистикою і надані учасникам моніторингу на договірній основі;

3)дані вибіркових одноразових обстежень підприємств, установ, інших організацій, регіонів, окремих груп населення, домашніх господарств;

4)дані спеціальних соціологічних опитувань населення.

Моніторинг проводиться по єдиній системі показників і на основі методичних рекомендацій, що затверджуються Міністерством праці.

127. 3Авдання моніторингу соціально-трудової сфери

Моніторинг соціально-трудової сфери являє собою систему безупинного спостереження за фактичним положенням справ у соціально-трудовій сфері для своєчасного виявлення і системного аналізу змін, що відбуваються в ній, попередження негативних тенденцій, що ведуть до формування і розвитку вогнищ соціальної напруженості, а також для короткострокового прогнозування розвитку найважливіших процесів у цій сфері. Моніторинг є одним з інструментів розробки державної соціальної політики.

Основні задачі моніторингу:

- безупинне спостереження за станом соціально-трудової сфери й одержання оперативної інформації про неї;

- об'єднання інформаційних потоків, формованих різними органами виконавчої влади, що беруть участь у моніторингу;

- своєчасне виявлення змін, що відбуваються в трудовій сфері, і факторів, що викликали їх;

- попередження негативних тенденцій, що ведуть до формування і розвитку вогнищ напруженості;

- здійснення короткострокового прогнозування розвитку найважливіших процесів у трудовій сфері;

- оцінка ефективності і повноти реалізації законів і інших нормативних правових актів по соціально-трудовим питанням.

Моніторинг проводиться по єдиній системі показників і на основі методичних рекомендацій, що затверджуються Міністерством праці.