71. Сімейно-шлюбні відносини в Індії.

сімейно-шлюбні відносини в Індії грають велику роль в суспільному житті, виконують безліч соціально-культурних, етнічних і релігійно-ритуальних функцій. Сім'я є головним носієм, хранителем і передавачем традиції. Взгляд на брак в Индии. Мужа находят родители и отдают ему свою дочь в соответствии с древними традициями. Традиция гласит, что муж - это вся жизнь, муж - это та половина женщины, без которой она не человек, не личность, ничто! пиздеЦ!!! не поеду в индию! Пышная свадьба со всеми дурацкими церемониями. Одна из которых - подпиливание зубов будущим жене и мужу, (больно! Очень больно) как символ тех трудностей, которые им предстоит пройти на этой земле, будучи в браке. Всё, поженились, а теперь немого о пережитках и традициях: 1) в случае смерти мужа юридическим отцом его детей был брат жены (пережиток матриархата) 2) рядовой человек не может сам женится. Он должен стать мужем той, кого ему выберут родители. 3) в низких классах за девушку платится выкуп (купили новую работницу), а в высших наоборот, абы пристроить ее получше, женихов заманивают приданным. 4) раньше разрешено было многоженство.. но что-то конституция 1955-го года его отменила. 5) муж не довольный своей женой может вернуть заплаченный за нее выкуп перепродав ее другому. (а яйца ему за это нельзя оторвать? Точно не поеду в индию!) 6) и что-то про то, что ответственность за созданную семью несут все поколения (ну тип большая патриархальна семья). и вот еще че… ЗАПОМНИТЕ!!! В Индии два типа семьи: большая патриархальная и моногамная!!! И моногамная это НЕ парная!!! А так вроде все 

72. Духовна культура народів Індії

Першою вивченою ідеологією Індії є релігія вед, яку принесли з собою завойовники арії у XIII ст. до н. е. У X—VI стст. до н. е. це вчення було викладене у чотирьох збірниках (самхітах): Рігведа («Книга гімнів»), Яджурведа («Книга жертв»), Самаведа («Книга пісень»), Атхарваведа («Книга жерців»). Про народження гімнів самі співці говорили як про результат тяжкої праці і божественного натхнення (після прийняття магічного напою). Кожний гімн — звернення до конкретного бога. Гімни дев'ятої книги «Рігведи» присвячені силі божественного напою — сомі. У Ведах зустрічаються також побутові замальовки та іронічні роздуми про богів. Молитви вед пронизані бажанням мати багатство — їжу і людське потомство, але в них так само часто згадуються способи його досягнення. Упродовж майже всього першого тисячоліття створюються коментарі до вед: «Брахмани» (ритуального характеру), «Араньяки» та «Упанішади» (філософського). До цієї літератури належить і «веданта» — твори з астрології, віршування, етимології тощо. Необхідність коментарів була викликана древністю мови вед. Але коментарі перетворювалися у філософські та інші роздуми, які мали власні цілі. Ведійські боги були уособленням сил природи і ієрархічного пантеону не становили: головним ставав той, у кому виникала потреба. Пізніше в Індії набули поширення стамбхи — культові стовпи з вибитими проповідями. Найзнаменитіший — Сарнатхскький (колона Ашоки). На барабані вибиті тварини — символи сторін світу, на капітелі — леви, які несуть колесо закону (образ Будди і знак його прозріння). Визначилися також місця паломництва: Капілавасту, де народився Будда; Гайа, де він прозрів; Бенарес, де він прочитав першу проповідь, і Кусінагара, де він впав у нірвану. З III столітті до н. е. створюються буддійські храми у печерах Аджанти (найпізніші створені у VII ст. н. е.). На їх стінах добре зберігся живопис: сцени з життя Будди, його втілення, сцени з життя індійців. Зображенням притаманна вишукана естетичність (тільки жіночих зачісок налічується 240 видів). Стародавні живописці керувалися принципом: шлях доброчинності — шлях краси. До нашої ери Будда в образі людини не зображувався: підношення Будді зображались як підношення алмазному трону, на якому він прозрів, дереву, ступі, чакрі — колесу, що символізує вчення.