21

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Омельченко Андрій Вікторович

УДК: 94(44+43):32”1940/1960”

Франко-німецькі політичні відносини у контексті євроінтеграційних процесів (друга половина 40-х – друга половина 60-х років хх ст.)

Спеціальність 07.00.02 – Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії та міжнародних відносин Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Давлєтов Олександр Рашидович,

доцент кафедри всесвітньої історії

та міжнародних відносин

Запорізького національного університету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Троян Сергій Станіславович,

завідувач кафедри міжнародних відносин

і країнознавства Рівненського

інституту слов'янознавства

Київського славістичного університету

доктор історичних наук, професор

Єрхов Геннадій Петрович,

завідувач кафедри всесвітньої історії

Донецького національного університету

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України (кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн)

Захист відбудеться “23” лютого 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд. 32.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “22” січня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сьогодні тенденція до глобалізації стала одним з головних алгоритмів розвитку людської цивілізації, охоплюючи не тільки економічну, а й політичну і культурну сфери нашого життя. Тому інтеграційні процеси набувають надзвичайної ваги у сучасному світі, розвиваючись практично на всіх континентах земної кулі. Початок цим процесам, безперечно, був покладений у Європі в середині минулого століття, коли шість західноєвропейських країн утворили Європейське економічне співтовариство.

Дві з цих шести країн – Франція й Німеччина й сьогодні вважаються "локомотивом" об'єднаної Європи, державами, які істотно впливають на її політику, визначаючи її майбутнє. Незважаючи на це, роль, яку Франція та Німеччина відіграли у процесі зародження та становлення спільних європейських структур, залишається значною мірою невисвітленою у вітчизняній історіографії.

Це питання є ще актуальнішим з огляду на обрання Україною курсу на досягнення гідного місця в європейській сім’ї. На жаль, рівень знань про європейську інтеграцію в нашій країні ще залишається незадовільним. Й досі відчуваються наслідки "холодної війни", коли Радянський Союз та європейська спільнота були непримиренними противниками, і уявлення радянських громадян про європейську інтеграцію спотворювалися логікою тотального протиборства. Величезний інтерес до європейської інтеграції, що виник після закінчення "холодної війни", залишається поки що незадоволеним.

У зв’язку з цим стає зрозумілою актуальність даного дослідження, яке є спробою виявлення основних тенденцій розвитку відносин між Францією та Німеччиною (Західною Німеччиною) – двома ключовими гравцями на арені європейської інтеграції, на яких базується фундамент Євросоюзу. Адже саме суперечки між цими двома країнами, які формують своєрідну "вісь" європейського континенту, довгий час робили неможливими створення будь-якої стабільної системи, що гарантувала б безпеку в Європі.

Розуміння витоків цих суперечностей та визначення шляхів їх подолання могло б стати також наочним прикладом для формування відносин України зі своїми сусідами.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вивчення обраної проблематики здійснювалась у рамках комплексної теми "Трансформація політичних систем Західної Європи та Центральної Європи в XX ст.", що виконується на кафедрі всесвітньої історії та міжнародних відносин Запорізького національного університету.

Об’єктом дослідження є інтеграційні процеси в західній частині європейського континенту від другої половини 40-х до кінця 60-х років ХХ ст.

Предметом дослідження є двосторонні політичні відносини між Францією та Німеччиною в контексті європейських інтеграційних процесів у другій половині 40-х–другій половині 60-х років ХХ ст.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу масиву джерел та наукової літератури дослідити механізм формування політичних відносин між Францією та ФРН у другій половині 1940-х – другій половині 1960-х років та розглянути вплив на ці відносини інтеграційних процесів у Західній Європі у зазначений період.

Виходячи з цієї мети, можна визначити такі завдання, що фактично обумовлюють структурні напрямки роботи:

• охарактеризувати стан наукового опрацювання проблеми, її джерельну базу;

• виявити обставини, що стали поштовхом для розповсюдження євроінтеграційних ідей;

• простежити розвиток європейських інтеграційних ідей від 20-х до 50-х років ХХ ст.;

• дослідити релігійний фактор у розвитку інтеграційних ідей у Європі;

• дослідити процес формування суспільно-політичної думки Франції та Німеччини щодо європейської інтеграції та двосторонніх відносин;

• проаналізувати погляди політичної еліти Франції та ФРН на двосторонні відносини та євроінтеграційний процес;

• окреслити вплив "радянської загрози" на двосторонні відносини Франції та ФРН;

• розкрити роль Сполучених Штатів Америки у формуванні зовнішньополітичних концепцій правлячих кіл Франції та ФРН;

• розглянути фактор впливу Великої Британії на інтеграційні процеси у Європі та на міждержавні стосунки Франції та ФРН.

Територіальні рамки дисертації охоплюють територію Західної Європи, на якій відбувалися інтеграційні процеси у другій половині 40-х–другій половині 60-х років ХХ ст., обмежену, зокрема, кордонами Франції та Федеративної Республіки Німеччини. Одночасно слід зазначити, що під загальною назвою "Німеччина" у дослідженні представлена саме західна частина країни, оскільки таке визначення співпадає із західною джерельною та історіографічною традицією, яка розуміє під "Німеччиною" саме ФРН.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють другу половину 1940-х – другу половину 1960-х років, тобто від закінчення Другої світової війни, коли євроінтеграційні ідеї почали активно розповсюджуватися серед політичної еліти Західної Європи, і до кризових явищ у європейській спільноті, пов’язаних із розбіжностями між Францією та її партнерами по ЄЕС. За основну точку відліку взятий 1949 рік, коли була утворена Федеративна Республіка Німеччини як суб'єкт міжнародних відносин. Верхня межа – друга половина 1960-х років, позначена, зокрема, періодом 1966–1969 років, коли розбіжності між французьким керівництвом щодо майбутнього Європи призвели до низки криз у ЄЕС, фактично заблокувавши, аж до відставки президента де Голля, інтеграційні процеси в Європі. Саме в період другої половини 1940-х – другої половини 1960-х років відбувалося формування головних інститутів європейського інтеграційного процесу, визначалася їхня компетенція, випрацьовувалися процедури та механізми прийняття рішень всередині спільноти. Саме в цей період закладалися основи зовнішньої політики створеної у 1949 р. Федеративної Республіки Німеччини та Франції, що пережила становлення двох республік.

Одночасно слід зазначити, що в деяких моментах дослідження поставленої проблеми потребує виходу за ці хронологічні межи, особливо, коли виникає потреба простежити розвиток європейських інтеграційних ідей від моменту їхнього відродження та організаційного оформлення у 20-х роках ХХ ст.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі аналізу комплексу різноманітних за характером, формою та змістом джерел та історіографічних надбань у роботі вперше зроблена спроба комплексного вивчення механізму формування двосторонніх франко-німецьких відносин на етапі зародження спільних європейських інститутів. У роботі виводиться взаємозалежність між динамікою політичних відносин Франції та ФРН і темпами інтеграційних процесів на європейському континенті. Дисертація вирізняється новизною бачення проблеми, реконструкцією механізму взаємовпливу зовнішньополітичних концепцій провідних європейських держав.

Практичне та наукове значення дослідження полягає в тому, що його основні положення, теоретичні висновки та фактичний матеріал можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з проблем європейської інтеграції, при написанні навчальних і методичних посібників. Матеріали дисертації можуть бути корисними для розробки та викладення лекційних курсів з "Новітньої історії країн Європи та Америки", "Історії Франції", "Історії Німеччини" та низки спецкурсів на історичних факультетах університетів.

Апробація результатів дослідження відбулася на кафедрі всесвітньої історії та міжнародних відносин Запорізького національного університету. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження також знайшли своє відображення у доповідях на щорічних науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів та студентів ЗНУ (2003– 2006 рр.), на всеукраїнських та міжнародних конференціях: 56-й міжнародній науковій конференції молодих вчених "Каразинські читання" (Харків, квітень 2003 р.), "Наука і освіта–2004" (VII Міжнародна науково-практична конференція. Дніпропетровськ, лютий 2004 р.), "Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії – шляхи європейської інтеграції" (Вінниця, травень 2004 р.).

Окрім цього висновки дисертаційного дослідження опубліковані у чотирьох статтях автора у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена об’єктом, предметом, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, дванадцяти підрозділів, висновків, приміток, списку використаних джерел та літератури (402 найменування) та додатків (9). Загальний обсяг дисертаційного дослідження складає 183 сторінки машинопису.