- •1. Предмет информатика. Основные понятия информатики.
- •2. Этапы развития вычислительной техники.
- •3. Структура вычислительной техники.
- •4. Основные функциональные системы компьютера и принципы их работы.
- •5. Математическое и программное обеспечение эвм: классификация, назначение, примеры.
- •6. Представление и преобразование информации в эвм.
- •7.Операционные системы. Характеристика ms dos.
- •8. Операционные системы. Характеристика ос windows.
- •Семейство Windows 9x
- •9.Диалоговые программные оболочки. Сравнительная характеристика far и Volcov Commander.
- •10. Офисное программное обеспечение: назначение, содержание, примеры.
- •11. Текстовые процессоры: характеристика, примеры. Основные методы работы с ms Word.
- •12. Текстовые процессоры: характеристика, примеры. Средства автоматизации обработки информации в ms Word.
- •13. Программы обработки табличной информации. Основные методы работы из ms Excel.
- •14. Программы обработки табличной информации. Средства автоматизации обработки информации в ms Excel.
- •15. Программы для разработки и демонстрации электронных презентаций. Основные методы работы из ms Power Point.
- •16. Сохранение информации. Файловая система. Файлы и каталоги.
- •17. Понятие алгоритма. Основные свойства алгоритмов в интуитивном понимании. Основные базовые алгоритмические структуры. Методы представления алгоритмов.
- •18. Алгоритмические языки программирования. Язык программирования Pascal: общая сравнительная характеристика, особенности реализации алгоритмов в инструментальной среде Turbo Pascal 7.0.
- •19. Основные этапы технологического процесса производства работающей программы на эвм и их программное обеспечение. Понятие о первичном, объектном и абсолютном модуле.
- •20. Программы-трансляторы: назначение, разновидности и особенности работы.
- •21. Библиотеки транслятора: назначение, хранение, применение, структура, примеры.
- •22. Структура pascal-программы. Понятие: метка, тип, константа, переменная; их разновидности. Статические и динамические объекты программы.
- •Var перелік імен змінних та їх типів;
- •23. Базовые типы данных в языке Pascal и операции над ними. Расширение базовых типов в языке Turbo Pascal.
- •24. Операторы языка Pascal. Особенности структуры и применения.
- •25. Простые и структурированные типы данных в языке Turbo Pascal: характеристика, примеры.
- •26. Процедури та функції у мові Turbo Pascal. Формальні та фактичні параметри. Локальні та глобальні об’єкти. Поняття рекурсії.
- •27. Организация работы с файлами данных в языке Turbo Pascal.
- •28. Графические возможности языка Turbo Pascal.
- •29. Организация работы с динамической памятью в языке Turbo Pascal.
- •30. Управление процессом компиляции. Директивы компилятора.
- •31. Технологія програмування: основні етапи та принципи.
- •33. Поняття обчислювальної комп’ютерної мережі: призначення, різновиди, особливості пз.
- •34. Особливості виводу інформації засобами мови Turbo Pascal у текстовому та графічному режимах роботи дисплея.
- •35. Задача сортування даних та методи її розв’язку.
- •36. Задача пошуку даних та методи її розв’язку.
- •37. Захист інформації: програмні та апаратні методи.
- •38. Пам’ять еом: класифікація, носії, управління.
- •39. Системи числення. Обчислення у 2-х- і 16-ти-річній системах.
- •40. Сучасний пк: характеристика центральних та периферійних пристроїв. Поняття мультимедіа.
- •42. Основні етапи розв’язування прикладної задачі.
- •43. Поняття сучасної інформаційної технології. Приклади.
- •44. Поняття бази даних. Системи керування базами даних. Приклади.
- •45. Поняття про Internet. Апаратне та програмне забезпечення роботи з локальними та глобальними мережами.
- •46. Програмне забезпечення для автоматизації процесу розв’язування математичних задач.
30. Управление процессом компиляции. Директивы компилятора.
Компилятор — программа, преобразующая текст другой программы в машинный код. Некоторые свойства компилятора Turbo Pascal управляются с помощью директив. Директива компиляции является комментарием со специальным синтаксисом. Turbo Pascal допускает указание директив компилятора в любом месте, где допустимы комментарии. Директива компилятора начинается с символа $, который является первым символом после открывающего комментарий разделителя, а за ним сразу указывается имя (одна или больше букв), обозначающие определенную директиву. Есть три типа директив: - Директивы переключения. Эти директивы включают определенные свойства компилятора или выключают эти свойства с помощью + или -, указанных сразу же после имени директивы. - Параметрические директивы. Эти директивы задают параметры, которые влияют на компиляцию, например: имена файлов и размеры памяти.
- Условные директивы. Эти директивы управляют условной компиляцией частей исходного текста в зависимости от условных символов, определенных пользователем. Все директивы, за исключением директив переключения, должны иметь по крайней мере один пробел между именем директивы и параметром. Ниже приведено несколько примеров директив компилятора: {$B+} {$R- Выключение проверки допустимого диапазона} {$I TYPES.INC} и т.д. Можно помещать директивы компилятора непосредственно в исходный код. Можно также изменить, определенные по умолчанию директивы и для компилятора командной строки (TPC.EXE) и для компилятора IDE (TURBO.EXE). Меню Options/Compiler (опция/компилятор) содержит все директивы компилятора; любые изменения в установках этих директив будут влиять на все последующие компиляции. Когда используется компилятор командной строки, можно задать директивы компилятора в командной строке (например, TPC / $R+ MYPROG), или можно поместить директивы в файл конфигурации (TPC.CFG - более подробная информация содержится в главе 9 Руководства пользователя). Директивы компилятора в исходном коде всегда отменяют определенные по умолчанию значения и в компиляторе командной строки, и в компиляторе IDE.
31. Технологія програмування: основні етапи та принципи.
Під програмуванням розуміють представлення в деякій символічній формі певного алгоритму. В якості символічної форми може використовуватися будь-яка мова спілкування, спеціально створена штучна мова, набір графічних знаків.
Алгоритмом прийнято вважати деяку послідовність команд, виконання яких в певному порядку дає очікуваний результат. Таким чином програмування і розробка алгоритму тісно пов’язані, оскільки самі алгоритми можуть бути записані мовою програмування.
Постановка задачі. На цьому етапі замовник формулює проблему і вимоги до очікуваного результату. Тут можливі непорозуміння, оскільки „замовник” і „виконавець-програміст” є спеціалістами у своїх предметних областях.
Опис математичної моделі. Реальне явище або процес замінюється певним математичним співвідношенням, при цьому допускаються певні спрощення в математичній моделі.
Розв’язання математичної моделі. Якщо математичні співвідношення допускають точні розв’язки , то нема потреби використовувати наближені методи. Якщо ж модель є достатньо складною, то використовується якийсь із наближених чисельних методів.
Побудова алгоритму розв’язку. Часто одну і ту ж задачу можна розв’язати різними способами. Отримавши різні алгоритми, звичайно обирається найефективніший з них. В якості критерію ефективності вибирається час виконання, точність отриманого результату, використанням системних ресурсів. Оскільки час роботи суттєво залежить від машини, на якій реалізується алгоритм, то швидкодію алгоритму прийнято в кількості так званих „важких” операцій. Під „важкими” розуміють ті операції, на які процесор затрачає більше часу та ресурсів. Для математичних задач – операції множення, ділення та звернення до функції, для задач обробки структур даних – операція порівняння, для задач системного програмування процесора – операція пересилки даних.
Якщо не вдається точно порахувати кількість важких операцій, то проводиться їхня оцінка. Тобто вибирається деяка функціональна оцінка алгоритму, яка визначає складність алгоритму в залежності від розміру задачі.
Проаналізувавши всі параметри, вибирається найбільш ефективний.
В будь-якому випадку алгоритм повинен будуватися без орієнтації на якусь конкретну мову програмування.
Програмна реалізація алгоритму. Вибір мови програмування здійснюється з двох основних міркувань:
а) можливостями мови;
б) наявність матеріальних ресурсів та апаратних засобів.
При програмуванні проводиться верифікація програм та їх оптимізація. Це ніби продовження аналізу ефективності алгоритму та покращення за рахунок можливостей певної мови програмування.
Під верифікацією розуміється правильності програми.
Документування програми. При передачі П.З. замовнику, складається додатковий файл коментарів та пояснень. Такі пояснення в окремому файлі використовуються, якщо програма передається у вигляді виконуваного чи командного файлу, тобто тоді, коли текст програми не є об’єктом передачі. Якщо ж передбачається передача тексту програми, то в цьому випадку бажане включення коментарів у програмі, що полегшують розуміння її замовником.
32. Головні принципи структурного програмування.
При розробці великих програмних систем виникає проблема контролю за виконанням всього проекту. Одним із способів вирішення принципів цієї проблеми є принцип „розділяй і володарюй”. Він передбачає розбиття основної задачі на деякі під задачі, які більш-менш незалежні. Кожен з компонентів теж може поділятися на під задачі. При цьому зрозуміло, що алгоритм розв’язку теж розділяється на під алгоритми. Такий поділ значно полегшує розробку і від лагодження певних частин.
Такий поділ – структурна декомпозиція, а програмування за цим принципом – структурним. Структурне програмування – дедуктивне (від складного до простого).
В структурному програмування більшість програм можна представити як послідовність викликів окремих найбільш загальних підпрограм.
Кожна з таких підпрограм в свою чергу має аналогічну будову, тобто теж складається з викликів інших підпрограм. Такий поділ може
продовжуватися до рівня елементарних операторів мови програмування, тому виникає питання: які основні структурні елементи можна виділити в алгоритмів і програм. Для побудови основних елементів алгоритму використовують три базових елементи.
- об’єднуюча частина. Це точка алгоритму, в якій нічого не виконується. Це лише вхід чи вихід з окремого блоку алгоритму.
- функціональна вершина. Відповідає окремій дії алгоритму. Виклик підпрограм, елементарний оператор мови.
- предикатна вершина. Точка розгалуження в алгоритмі, яка здійснює передачу управління на певний під алгоритм при певній умові.
При допомозі цих трьох елементів можна побудувати будь-яку конструкцію алгоритму, а отже і весь алгоритм.
Зрозуміло, що такий стиль програмування можна реалізувати в засобах структурних мов програмування. Їх особливістю є те, що програми мають строго визначену структуру. Основні частини програми, які відповідають за окремі алгоритми, за своєю будовою подібні до головної програми, тобто мають таку ж структуру.
До структурних мов програмування відносять Pascal, C++,Delphi. В цих мовах основною компонентою є програми, процедури або функції. Це є ніби програма, яка виконує окрему частину алгоритму. Структурні мови зручні тим, що на основі них можна будувати модулі, бібліотеки зовнішніх програм, які використовуються декількома програмами одночасно.