8. Психологічні засоби переконання в публіцистиці

* Публіцистичний стиль знаходить застосування в суспільно-політичній літературі, періодичній пресі (в газеті, журналі), у політичних виступах, промовах на зборах і т.д.

Основна функція мови - впливає, яка тісно переплітається з інформативною функцією.

Роль публіцистики, особливо газетного, полягає в тому, щоб переконувати читача і впливати на його волю і почуття з метою створення громадської думки; крім того, зміст публіцистичних творів служить передачі повідомлень і роз'яснення, коментування подій.

Публіцистичність - це перш за все яскраво виражена авторська позиція, одна з форм вияву авторської тенденційності.

Публіцистичність - це мистецтво аргументації, переконання, тому нестандартність і яскравістьвираження посилює дієвість мови.

У публіцистичній літературі висвітлюються найрізноманітніші актуальні питання, що представляють інтерес для суспільства: ідеологічні, політичні, економічні, філософські, морально-етичні, питання виховання, культури, мистецтва, питання повсякденного життя, виробництва і т.д.

При всій повноті опису суб'єктивно-характеризує семантики мовних і мовленнєвих фактів проблема експресивності в мові, мові і тексті до цих пір не має цілісної концептуальної опори, а експресивність, як і раніше, переважно прирівнюється до емоційної оцінності (емотивності). Крім того, лінгвістичнаекспрессіологія буквально загрузла в нескінченні з'ясовування співвідношення понять експресивності, суб'єктивної модальності та емоційності (емотивності). Між тим, виходячи з основних положень про текст,він створюється на основі авторського визначення мети. Вихідний імпульс створення тексту - мета автора, власне текст - це втілення промовою руху до мети, направляється авторської волею.

Функції публіцистики обумовлюють і її мовно-стилістичні особливості. Визначальним є поєднання впливає функції й інформаційної.

Для реалізації чисто інформаційної функції використовуються нерідко однотипні, регулярно відтворювані мовні стандарти (клішовані обороти), що допомагають пишучим оперативно передати новини, а читає - швидко і правильно їх сприймати.

Реалізація функції впливу вимагає інших мовних засобів - експресивних, подібні.

Впливає функція мови в творах публіцистичного стилю визначає стильові риси: спонукальна, експресивність, новизну виразів, оцінність, полемічність.

Інформаційна функція мови в творах обумовлює риси іншого плану: логічність, офіційність, точність, стандартизованість.

У публіцистичному стилі (зокрема, в газетному) органічно поєднуються експресія і стандарт.

Лад мови - відкритий, емоційний. Двоїстість функції мови народжує якості, таким чином, прямо протилежні, що і призводить до суперечливості в самому стилі як системі. Якщо, наприклад, офіційно-діловий стиль консервативний і стійкий, то публіцистичний - консервативний і надзвичайно рухливий. Великий вплив на вибір мовних засобів і організацію тексту робить і жанрове різноманіття публікацій.

Інформаційні жанри (замітка, репортаж, звіт, інтерв'ю), аналітичні (кореспонденція, стаття, огляд, лист, огляд) та художньо-публіцистичні (нарис, роздуми, замальовка, фейлетон, памфлет, блог) не можуть обходитися однаковими мовними засобами.

Публіцистичність - це оцінність, пристрасність, особлива емоційність. Гострота висловлювання, полемічність, відкрита пряма оцінність - риси, властиві не тільки публіцистичним жанрам, але тут вони є стилеобразующими, без них не може бути публіцистичного твору. Публіцистичний стиль - це система незамкнена, відкрита, рухома.

Поєднання логічного та емоційного, об'єктивного і суб'єктивного народжує проблему взаємозв'язку слова і образу, проблему стилістики різних публіцистичних жанрів.

У публіцистиці основна роль належить авторській мові (позиція автора активна, відкрита, оцінки його чіткі і визначені). Вона має різноманітні стилістиці-естетичні та комунікативні функції. З авторською мовою контрастує і одночасно взаємодіє пряма мова і невласне-пряма. Ця взаємодія (з урахуванням способів і прийомів поєднання) і формує мовної вигляд жанру: інтерв'ю, наприклад, будується на прямій мові, у нарисі вона має характерологічну функцію, висвічуючи героя "зсередини", у фейлетоні активна невласне-пряма мова, доведена до сатиричного звучання .

Стандартизованість забезпечує швидку передачу інформації. Стандарт економить зусилля, допомагає оперативно відгукуватися на події, створює нейтральний фон стилю. Однак саме тут і криється небезпека появи штампа.

Штамп з'являється з втратою мовними кліше експресивно-оцінних якостей. Джерелом штампів може бути і прагнення до образної мови, до новизни виразів. З-за частого повторення ці мовні засоби втрачають свої виразні властивості: біле золото, отримати прописку.

Публіцистичний стиль використовує найрізноманітнішу в тематичному плані лексику і фразеологію, відображаючи тим самим соціальну багатоплановість сучасної російської мови. На загальному нейтральному тлі тут особливо прикметні оціночні засоби, причому оцінка в публіцистиці має не індивідуальний, а соціальний характер.

Серед нейтральних лексичних засобів у публіцистичному стилі активно використовуються суспільно-політична термінологія, наукові, технічні і виробничі терміни, багато номенклатурних одиниць, географічних назв, найменувань посад, назв газет, журналів і т.д.

Лексичні одиниці, які позначають соціально-політичні процеси та ідеологічні поняття, в різних контекстах можуть набувати оцінне значення (демократія, диктатура, партійність, авангард, свобода).

До стилістично забарвленої лексики належить лексика, що має цивільно-патетичне звучання чи риторичну забарвлення: можливість, чинить, бути на сторожі, вітчизна; ниспадать, восторжествувати, зводити та ін

У публіцистичному стилі поява нових слів і словосполучень безпосередньо і миттєво відображає соціальні та політичні процеси в суспільстві: альтернативні вибори, баланс інтересів, фінансове оздоровлення, економічна поведінка, економічний простір, політичний простір, нове політичне мислення, декомунізація суспільства, епоха застою, політика діалогу і ін Активно відбувається семантична трансформація слів, наприклад, поява нових значень у слів лібералізація (цін), тусовка, обвал, беззаконня.

Новою тенденцією можна вважати використання оціночних прикметників при позначенні соціальних і політичних процесів (крихке перемир'я, оксамитова революція, прихильник шовкового шляху та ін.) Показово своєрідне вживання колірних прикметників, наприклад прикметників білий, червоний, жовтий, коричневий, чорний (біла смерть, червона субота, чорний ринок, коричнева чума, коричневий табір, коричнева література, жовтий дощ).

У цілому публіцистичного стилю властиво контрастне поєднання різних лексико-фразеологічних пластів: книжкових і розмовних, високих і знижених. Однак це не механічне змішання, а цілеспрямоване об'єднання, диференційоване за різними жанрами публіцистики. У використанні різнопланової лексики і фразеології діє принцип естетичної доцільності. Наприклад, у нарисі і фейлетоні допустимо просторіччя, тоді як інформаційні жанри не допускають таких вольностей стилю, хоча останнім часом відступів від цього правила більш ніж достатньо. Публіцистичного стилю властиві освіти імен за допомогою книжкових суфіксів (учительство, комп'ютеризація, ваучеризація, активізація, гласність, парламентаризм, пристосуванство, збереження); рясні найменування з суфіксами особи (подвижник, пособник, застрільник), з приставками (надзавдання, міжзональний, антифашист). Серед лексики суспільно-політичної, оціночної сильно розвинене словоскладання (окозамилювання, малоефективний). Багато абревіатур (СНД, ГИБДД, ГОСТ, ООН) і складноскорочених слів (автострада, псевдоринок, фотофестиваль, кліповед, бізнес-школа, рок-зірка).

У розряді оцінної лексики поширені моделі з суфіксами зниженою забарвлення (галас, показуха, вкусовщина, мітингування).