4. Сиров та ї класиф

Сировина є первинним предметом праці, а її видобуток – початком будь-якої системи технологій.

Сировина –видобутий природний ресурс на який витрачено певну працю і гроші, який потребує подальшої переробки в цільові продукти. Основною характеристикою сировини є її хім склад і кількість, якість цільового продукту. Кількісна характеристика сировини визначає апаратурне оформлення виробництва, продуктивність, витрати сировини та палива, кількість відходів, рівень безпеки, вплив на довкілля.

Класифікація сировини: 1) за походженням – мінеральна, рослинна, тваринна. 2) за складом – органічна, неорганічна. 3) за агрегатним станом – тверда, рідка, газоподібна. Мінеральна сировина: рудна, будівельна, паливно-енергетична, хімічна. Рудна має однорідний склад і достатньо високий вміст металу. Загальною характеристикою елементів, яка відображає значення для ек є її видобуток. За цим показником елементи розбивають на 4 групи: а) елементи мільйонники (від 1 мегатони – Fe, Al, Cu, Zn, H, C, N, O, Na, Cl); б) стотисячники (від 1 кілотони – 1 мегатони – Mg, Zn, Pb, Li); в) елементи тисячники (1 – 100 кілотон – вольфрам, молібден, кобальт, ванадій); г) благородні метали.

Для підвищення ефективності виробництва, зниження собівартості продукції сировину необхідно використовувати економно, тобто раціонально. Це, насамперед, правильний вибір сировини, адже вона визначає вибір типу технологічного обладнання, технологічних схем, виробничих періодів і циклів, впливає на зниження собівартості. Особливе значення це має в тих процесах, де для виготовлення продукту можна використовувати різну сировину (із різної сировини отримують спирт, сірчану кислоту, деталі для машин та ін.). На раціональне використання сировини впливає її ретельна й ефективна підготовка до технологічного процесу.

Важливе значення має комплексна переробка сировини. Часто із сировини вилучають один із цінних компонентів, решта йде у відходи. Сучасні підприємства мають бути такими, щоб була можливість вилучати із сировини всі цінні компоненти. На цих підприємствах скорочуються транспортні витрати, раціонально використовуються складські і допоміжні приміщення, впроваджуються маловідхідні і безвідхідні технології.

Техн економ показники: вміст корисного компоненту, наявність і кількість домішок, хімічний склад. Наявність сировини у земній корі, технологічність видобутку, технологічність переробки,значення для економіки, ціна.

6. Вода

Вода відіграє надзвичайно важливу роль у природі і у всіх галузях життя

та діяльності людини. Із всіх природних ресурсів вода має найбільше

значення в нашому житті. Це рідка природна сировина. Основні запаси води

сконцентровані у світовому океані. Загальна кількість води на Землі

становить близько 1,4 . 1018 т. Для промисловості і побутових цілей

людство застосовує лише прісну воду,

яка складає біля 3 % всіх її запасів.

Вода — це теплоносій, теплопередавач, розчинник, каталізатор. Більшість

реакцій відбувається в присутності води або у водних розчинах. Вода є

одним з компонентів майже кожного хімічного виробництва. Воду

використовують для передачі тиску, для руйнування грунту, добування

вугілля, транспортування різних матеріалів, для обігрівання, для

одержання водню і кисною, для руйнування, в енергетиці. Практично немає

технологічних процесів, в яких не застосовується вода.

Для промисловості важливою х-кою якості води є к-сть розчинених соей у воді та їх хім. Склад. Особливу увагу у промисловост при підготовці води до використання приділяють її помякшеню. Твердість буває: тимчасова Ca(HCO3)2 Mg(HCO3)2 постійна CaCl2 MgCl2 CaSO4 Mg(NO3)2

Загальна

Для пом’якшення води що має пост твердість використовують содовий і фосфатний спосіб:

2Ca(HCO3)2=2CaCO3+H2O

CaCl2 +Na2CO3=CaCO3+2NaCl

3CaSO4 +2NaPO4 = Ca3(PO4)2+2Na2SO4

CaCl2+2Hkat = Ca(kat)2+2HCl

5. повітря

Пові́тря — природна суміш газів, з яких складається атмосфера, тобто повітряна оболонка планети. Спочатку це слово виникло для опису повітря планети Земля, ще в ті часи, коли інші планети мало цікавили людство і тому нині воно все ще використовується саме в такому значенні.

Атмосфе́рне пові́тря — це життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Головними складовими частинами повітря (біля земної поверхні) є азот — 78,08 % об'єму, кисень — 20,96 % об'єму та інертні гази — 0,94 % об'єму, у тому числі аргон — близько 0,9 % об'єму. Кількість цих газів у повітрі не змінюється, тому їх називають постійними складовими частинами повітря.

До складу повітря входять також: діоксид вуглецю CO2 (вуглекислий газ) — близько 0,03 % об'єму і водяна пара 0,1—2,8 % об'єму. Однак їхня кількiсть залежно від умов може сильно змінюватись, тому їх називають змінними складовими частинами повітря.

Повітря атмосфери широко використовується в різних технологічних процесах. Передусім, як таке повітря витрачають в енергетичних агрегатах під час спалювання орган носіїв(вугілля, газу, бензину) – на теплових електростанціях й у двигунах внутрішнього згоряння. Великі об’єми повітря використовуються у металургії. Повітря широко використовується для транспортування матеріалів(пневмотранспорт), при теплопередачі та охолодженні технологічних об’єктів як робоче тіло у пневматичних системах.

Кисень інтенсифікує хімічні процеси багатьох виробництв. У доменному поцесі при збагаченні кисем дуття підвищується продуктивність плавки. У виробництві сірчаної та азотної кислот, у проц. Полімеризації етилену кисень застосов як каталізатор. Атмосферний азот у великій ксті застосовують як вихідну речовину для синтезу аміаку і деяких інших сполук а також як інертне середовище. Аргон широко використовують як інертний газ у спец металургії, зварюванні як робоче тіло у плазмотронах.