- •26. Техніко-економічні показники
- •27.Загальна характеристика систем хімічної промисловості.
- •28. Особливості систем технологій хімічної конверсії природного ресурсу у споживчу вартість.
- •29. Техніко-економічні показники хімічних виробництв.
- •30. Особливості екологічних проблем галузі хімічної промисловості.
- •31. Добрива
- •32. Закон термодинаміки.
- •33. Добрива та їх класифікація.
- •34. Екологічна ефективність застосування добрив, засобів боротьби зі шкідниками в агропромисловому комплексі.
- •35. Азотні добрива та їх характеристика.
- •36. Типова схема технологічних систем виробництва карбаміду.
- •37. Фосфорні добрива та їх характеристика.
- •38. Типова схема технологічних систем виробництва подвійного суперфосфату.
- •39. Поняття про стехіометричне рівняння як основу хімічної конверсії.
- •40. Закон збереження маси — теоретична основа матеріальних розрахунків в технологічних процесах.
- •41. Закон збереження енергії та його використання для розрахунку енергетичних балансів технологічних процесів.
- •43. Особливості екологічних проблем виробництв електричної енергії. Тес, гес, аес. Поняття про матеріали нової техніки
- •44. Поняття про альтернативні джерела отримання електричної енергії.
- •45. Поняття про матеріали нової техніки та техніко-екологічна ефективність їх застосування в народному господарстві.
- •46. Конструкційні металічні , полімерні та композитні матеріали. Залежність властивостей від елементного складу, структурної будови і технологічної обробки (ст..90).
- •47. Поняття про комплексні міжгалузеві системи технології на прикладі галузі хімічної промисловості.
- •48. Поняття про комплексні міжгалузеві системи технологій на прикладі галузі металургійної промисловості.
- •49. Основні технологічні показники типового технологічного обладнання.
- •50. Поняття про технологічний регламент як основний документ матеріального виробництва.
- •51. Нтп і природничо-технічні інновації.
- •52. Синергетичний характер науки, техніки і технології на їх розвиток.
- •53. Особливості технологічних процесів харчової промисловості на прикладі систем технологій виробництва хліба.
- •54. Глобальні проблеми урбанізації та шляхи їх вирішення.
- •1 Економ система як система грошових і матеріально-е потоків конв прир ресурс у спож варт
- •2. Знач дисц та її місце в ек діяльн
- •8. Харак сис техн. Вироб енергії
- •4. Сиров та ї класиф
- •6. Вода
- •7. Енергоносіі
- •9. Знач вимірювання в тех. Та тех.-екон розрах
- •11. Осн поняття та терм
- •17. Поняття "якість енергії", "конверсія енергії", еколого-економічна доцільність конверсії енергії.
- •13. Використання співвідношень одиниць ф.В. Si та позасистемних в економічних розрахунках (на прикладах).
- •14. Значення міжнародної номенклатури iupac для професійної діяльності економістів-менеджерів.
- •16. Поняття про конверсію видів енергії. Коефіцієнт конверсії енергії.
- •18. Загальна характеристика систем чорної металургії.
- •21. Способи виробництва сталі та їх характеристика.
- •23. Корозія металів. Засоби захисту від корозії, їх екологічне значення.
- •24. Характеристика систем технологій кольорової металургії (на прикладі технології виробництва алюмінію).
- •26. Техніко-економічні показники
- •27.Загальна характеристика систем хімічної промисловості.
18. Загальна характеристика систем чорної металургії.
Чо́рна металургі́я — одна з найважливіших галузей важкої промисловості, яка охоплює виробництво чорних металів та спорідненої сировини і напівфабрикатів. До чорної металургії входить видобуток всіх видів чорних металів та виробництво з них, тобто чавун, прокат чорних металів, сталь, феросплави, як також вторинні виробництва: сталеві і чавунні труби, порошки чорних металів та металеві вироби індустріального призначення. Серед провідних країн світу домінує конвертерний тип виробництва сталі із середнім показником на рівні 52,3%, на другому місці — електродугові печі — 41% відповідно. Але слід зазначити, що в Україні, яка посідає третє місце серед провідних експортерів сталі, домінує мартенівський спосіб одержання сталі, який іншими країнами активно замінюється на більш прогресивні, зокрема на киснево-конверторний або електросталеплавильний. Сьогодні найхарактерніший процес чорної металургії – доменне відновлення заліза з оксидів руди з отриманням чавуну. Доменна піч, домна — велика металургійна вертикально розташована піч для виплавки чавуну з залізорудної сировини.
Верхня частина доменної печі служить для завантаження шихти. В шихті є руда, кокс і шлакотворні матеріали, що сприяють зниженню температури плавлення шлаку і видаленню шкідливих домішок. У домні розплавляють не залізняк, а агломерат (дрібну породу, що зпікається в шматки) або окатиші (грудки сферичної форми, що отримуються з дрібної руди або тонкоподрібненого концентрату).
В печі на різній висоті встановлюється різна температура, завдяки чому протікають різні процеси переходу руди в метал.
У нижній частині печі, де притока повітря достатньо велика, кокс згорає, утворюючи діоксид вуглецю, який, поступаючи вгору вступає в реакцію з коксом і утворює монооксид вуглецю.
Монооксид вуглецю у свою чергу діє на оксиди заліза, віднімаючи у них кисень і відновлюючи до металу:
Fe2O3 + 3CO = 2Fe + 3CO2
Отримане залізо в присутності кокса насичується вуглецем і виходить сплав, що містить 2 - 4 % вуглецю. Такий сплав називається чавуном. Він крихкий. У нього входять невелика частка кремнію і марганцю. В кількості десятих часток відсотка до складу чавуну входять також шкідливі домішки — сірка і фосфор.
Після вигорання коксу чавун розплавляється і стікає в горн - нижню частину доменної печі, а шлаки, що містяться в ньому, піднімаються на поверхню чавуну. Рідкі продукти плавки видаляються через чавунну льотку. безпосередньо до чавунної льотки прилягає головний жолоб в якому проходить розділення чавуну та шлаку завдяки різниці в густині. чавуну через чавунну канаву зливається у чавуновози або міксери, а шлак - у шлаковози або надходить безпосередньо до установки припічної грануляції шлаку.
20. Система технологій одержання чавуну.
Шихтові матеріали завантажують зверху, які складаються з металевої частини, що складається з ливарного чавуну, чавунного брухту, повернення власного виробництва (літники, шлюб), сталевого скрапу, добавок феросплавів (передільний коксовий чавун М1: 3,8% С, ≤ 0,5 - 1,3% Si, ≤ 0,5-1,3% Mn, ≤ 0,15-0,3% P, ≤ 0,02-0,06% S). Для випуску плавки піч нахиляють у бік зливного жолоба.
Плавку проводять методом переплаву. Пуск печі здійснюється за допомогою пускової болванки необхідного хімічного складу масою близько 10-12% загальної ємності тигля, за формою, відповідною формою тигля, але трохи меншого діаметру. Болванку поміщають в тигель і розплавляють. Після цього завантажують складові шихти. У момент завантаження піч повинна бути відключена. На дзеркало рідкого металу завантажують електродну стружку, потім легковагі відходи металообробки і в останню чергу - повернення власного виробництва. Після повного розплавлення шихти в піч вводять феросплави. Метал в печі перегрівають до температури 1350-1400 C. По досягненні цієї температури піч вимикають і відбирають проби для аналізів.
Після коригування доводять температуру металу до 1450-1470 C і проводять випуск його в ковші, попередньо підігріті до температури 600 - 800 C щоб уникнути охолодження металу. В кінці періоду плавлення на метал завантажують флюс, необхідний для утворення шлакового покриву. У якості флюсу використовують вапно і плавиковий шпат. Шлаковий покрив захищає метал від окислення і насичення газами атмосфери, зменшує втрати тепла. Під дією електромагнітного поля індуктора при плавці відбувається інтенсивний рух (циркуляція) рідкого металу, що сприяє прискоренню хімічних реакцій, отриманню однорідного за хімічним складом металу, швидкому Спливання неметалевих включень, вирівнюванню температури. У кінці плавки проводять дифузійне розкислення шляхом подачі на шлак порошкоподібного коксу, феросиліцію і алюмінію. У всіх випадках у печі повинен залишатися рідкий метал у кількості 25-50% загальної ємності, в який знову завантажують шихту.
З плавильної печі чавун випускають у ківш, який мостовим краном переносять до місця розливання чавуну.