41Бюджетне фінансування закладів соціальної сфери, його організація.

Загальні положення державного фінансування соціально-культурної сфери встановлюються бюджетним законодавством України. Його базою є Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон про Державний бюджет України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, рішення органів Автономної Республіки Крим, міських державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.Державне фінансування соціально-культурної сфери здійснюється з двох джерел: державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Соціальне забезпечення — це надання фінансового забезпечення тим громадянам, які внаслідок певних об’єктивних причин не можуть мати достатніх власних доходів або не перебувають на чийомусь утриманні. До системи соціального забезпечення належать: 1) будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів; 2) притулки для неповнолітніх; 3) дитячі заклади-інтернати (для дітей з різними відхиленнями у здоров’ї). Фінансування вказаних закладів здійснюється на кошторисній основі. В основі складання кошторису лежать показники кількості ліжок і ліжко-днів.

Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді

Соціальний захист позбавлених сімейного виховання дітей здійснюється в Україні спеціальними установами - притулками для неповнолітніх. Притулок для неповнолітніх - це заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому неповнолітніх дітей віком від 3 до 18 років. Діти, які потрапляють до притулку, отримують необхідну медичну допомогу, забезпечуються одягом і харчуванням.

Видатки на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів

Фінансування витрат на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. Особливості фінансування цих закладів зумовлені специфікою їхньої фінансово-господарської діяльності. В цих установах престарілі та інваліди перебувають на повному державному забезпеченні: отримують харчування, одяг, взуття та інші предмети першочергової необхідності, користуються медичними та культурно-освітніми послугами.Фінансування будинків-інтернатів здійснюється у межах сум, затверджених за кошторисами доходів і видатків. Обсяг видатків цих установ залежить від виробничих показників (кількість ліжок, кількість днів функціонування 1 ліжка, зовнішня кубатура будівель і споруд, внутрішня площа приміщень тощо) та норм видатків.

42. Основи кошторисного фінансування.

Кошторисне фінансування охоплює соціально-культурну сфе­ру, науку, управління, армію. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі спеціально­го розрахункового документа — кошторису. Кошторис – це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис включає дві основні складові:

- загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

- спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення та на реалізацію пріоритетних заходів, зумовлених виконанням установою основних функцій.

Визначення обсягів фінансування ґрунтується на:

1) показниках, що характеризують кількісні параметри діяль­ності бюджетної установи (оперативно-сітьові показники);

2) нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.

Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи:

а) виробничі показники, які характеризують профільну діяль­ність даної установи (наприклад, кількість учнів у школі), що, в свою чергу, розмежовуються на:

б) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної Установи (наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітарно-технічний устрій).

кошторис витрат характеризують обсяг витрат на одну розра­хункову одиницю.

Залежно від бази розрахунку розрізняють узагальнені та постійні нормативи.