- •Розділ I. Фінансове право і держава Тема 1. Фінансова діяльність держави
- •1.1. Фінанси — економічна і юридична категорія
- •1.2. Фінансова діяльність держави
- •1.3. Поняття і склад фінансової системи України
- •Фінанси державних підприємств.
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 2. Предмет, метод, джерела та система фінансового права
- •2.1. Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання
- •2.2. Фінансове право в системі права України. Наука фінансового права
- •Наука фінансового права.
- •2.3. Система та джерела фінансового права
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 3. Фінансово-правові норми та відносини
- •3.1. Поняття і сутність фінансово-правових норм
- •3.2. Фінансові правовідносини
- •3.3. Суб'єкти фінансового права
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 4. Правові засади фінансової діяльності державних органів
- •4.1. Юридична природа фінансової діяльності держави
- •4.2. Функції органів державної влади у сфері фінансової діяльності держави
- •4.3. Фінансові повноваження органів місцевого самоврядування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 5. Правові засади фінансового контролю
- •5.1. Поняття фінансового контролю
- •5.2. Види та методи фінансового контролю
- •5.3. Організація та органи проведення фінансового контролю
- •Міністерство фінансів України.
- •Державно казначейство України.
- •Державна контрольно-ревізійна служба.
- •Державна податкова служба України.
- •Національний банк України.
- •5.4. Відповідальність за порушення законодавства з фінансових питань
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Розділ II бюджетне право Тема 6. Правові основи бюджетної системи україни
- •6.1. Значення Державного бюджету України для фінансової системи
- •6.2. Правовідносини бюджетної системи України
- •Будова бюджетної системи.
- •6.3. Бюджетна класифікація
- •6.4. Доходи та видатки бюджетів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 7. Бюджетні повноваження
- •7.1. Бюджетні повноваження і права
- •7.2. Розподіл доходів і видатків між бюджетами
- •7.3. Поняття міжбюджетних відносин
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 8. Бюджетний процес
- •8.1. Стадії бюджетного процесу
- •8.2. Формування проекту бюджету
- •Заходи підготовки проекту бюджету.
- •8.3. Перша стадія бюджетного процесу
- •8.4. Прийняття Державного бюджету України — друга стадія бюджетного процесу
- •8.5. Виконання бюджетів
- •8.6. Облік та звітність щодо виконання Державного бюджету України
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 9. Цільові спеціалізовані державні фонди
- •9.1. Поняття цільових фондів державних коштів
- •9.2. Правове регулювання Пенсійного фонду України
- •Реєстрація.
- •9.3. Правове регулювання Фонду соціального страхування на випадок безробіття
- •9.4. Правові засади функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •9.5. Правові засади функціонування Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням
- •9.6. Правові засади у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 10. Бюджетне фінансування та державні видатки
- •10.1. Державні видатки
- •10.2. Розподіл видатків між ланками бюджетної системи України
- •10.3. Бюджетне фінансування. Розпорядники бюджетних коштів
- •10.4. Соціально-культурні видатки
- •10.5. Фінансова дисципліна
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 11. Кошторисно-бюджетний режим фінансування
- •11.1. Кошторис і порядок кошторисно-бюджетного фінансування
- •11.2. Фінансування соціально-культурних заходів
- •Порядок фінансування освіти.
- •Порядок фінансування науки.
- •Видатки на культуру і мистецтво.
- •11.3. Фінансування охорони здоров'я та фізичної культури
- •11.4. Фінансування видатків на національну оборону
- •11.5. Фінансування органів державного управління та місцевої влади
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 12. Правове регулювання публічних доходів. Система цін і ціноутворення
- •12.1. Правовий інститут доходів
- •12.3. Правове регулювання ціноутворення
- •12.4. Система цін та органи ціноутворення. Відповідальність
- •Органи ціноутворення.
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 13. Правові основи державного і муніципального боргу та державного кредиту
- •13.1 Поняття запозичення
- •13.2. Державний та муніципальний кредит
- •13.3. Правові основи державного кредитування. Відносини з іноземними інвесторами
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 19. Структура державної податкової служби україни
- •19.1. Правове регулювання діяльності дпа
- •19.2. Правове регулювання діяльності податкової міліції
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Розділ IV. Банківське і страхове право. Цінні напери Тема 21. Правове регулювання створення банківської системи україни
- •21.1. Банківська діяльність і гармонізація банківського законодавства
- •21.2. Поняття банківської системи України та її елементи
- •21.3. Роль нбу у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду
- •21.4. Створення та державна реєстрація банків
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 22. Правові засади грошового обігу. Готівка
- •22.1. Правове регулювання грошового обігу в Україні
- •22.2. Організація і правове регулювання касових операцій
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 23. Правові засади безготівкових розрахунків в україні
- •23.1. Правовий режим банківських рахунків
- •23.2. Організації безготівкових розрахунків в Україні
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 24. Правове забезпечення банківського кредитування
- •24.1. Правові засади кредитних відносин
- •24.2. Класифікація банківського кредиту
- •24.3. Правове забезпечення та порядок укладення кредитної угоди
- •24.4. Етапи процесу кредитування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 25. Правові засади валютного регулювання
- •25.1. Поняття валюти та валютних операцій
- •25.2. Організація валютного регулювання
- •25.3. Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті та іноземного інвестування
- •25.4. Валютний контроль і відповідальність за порушення валютного законодавства
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 26. Правове регулювання фінансових послуг та відповідних ринків
- •26.1. Юридична природа фінансових послуг
- •26.2. Державне регулювання ринків фінансових послуг
- •26.4. Ліцензування діяльності фінансових установ
- •26.5. Штрафні санкції за порушення правил на ринку фінансових послуг
- •26.6. Надання фінансових послуг нефінансовими установами
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 27. Система правового регулювання страхової діяльності
- •27.1. Сутність і принципи страхування
- •27.2. Юридична природа страхового права і страхової діяльності України
- •27.3. Правове регулювання і управління діяльності у сфері страхування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 28. Правова складова договорів страхування
- •28.1. Юридична сутність і основні вимоги до страхових договорів
- •28.2. Права та обов'язки суб'єктів страхового зобов'язання
- •28.3. Укладання і припинення страхування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 29. Цінні папери - фінансові інструменти
- •29.1. Юридично-економічний зміст цінних паперів
- •29.2. Ринок цінних паперів. Професійна діяльність
- •29.3. Державне регулювання та ліцензування на ринку цінних паперів
- •29.4. Відповідальність учасників ринку цінних паперів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 30. Правове регулювання обігу векселів в україні
- •30.1. Нормативно-правова база вексельного обігу
- •30.2. Вексельне право, характеристики векселя і учасники вексельних розрахунків
- •30.3. Основні положення Уніфікованого закону
- •30.4. Правові основи обігу векселів в Україні
- •30.5. Операції банків з векселями
- •30.6. Особлива форма векселів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Список використаної літератури
30.6. Особлива форма векселів
КМУ постановою від 1 жовтня 1997 р. № 1104, що діє з урахуванням відповідних змін, внесених до нього, остання з яких — ЗО серпня 2007 р., на виконання п. 11.5 Закону України "Про ПДВ" затвердив Порядок, яким встановлюються єдині правила випуску, обігу та погашення векселів, що видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.
У Порядку подаються такі визначення:
• податковий вексель — це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені законодавством, яке підтверджене комерційним банком шляхом авалю та видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється у разі імпорту товарів на митну територію України;
• аваль — вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного примірника кожного векселя. Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один вексель.
Зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість за імпорту товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної або попередньої декларації), але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя.
Податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає таким вимогам:
• є платником ПДВ;
• зареєстрована як ПДВ;
• має індивідуальний податковий номер;
• не має на момент митного оформлення товарів податкових векселів, не погашених у строк.
Ця постанова КМУ встановлює і особливості цієї форми векселів:
1) виданий податковий вексель не підлягає передачі шляхом індосаменту;
2) обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, незалежно від їх взаємовідносин з векселедавцем;
3) за користування податковим векселем не нараховуються відсотки або інші види плати, передбачені законодавством для інших видів векселів;
4) протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, що погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.
Податкові векселі в обов'язковому порядку підлягають забезпеченню (підтвердженню) комерційними банками шляхом авалю.
Постановою встановлено й особливу процедуру погашення векселя податкового. Якщо строк погашення податкового векселя настає до закінчення строку подання податкової декларації до органу Державної податкової служби за звітний (податковий) період, у якому він був поданий органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. Платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому проведене таке перерахування.
Якщо строк погашення податкового векселя настає після закінчення строку подання податкової декларації до органу Державної податкової служби за звітний (податковий) період, у якому він був поданий органу митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органу митного контролю. Платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.
Якщо платнику податку на дату подання податкового векселя органу митного контролю органом Державної податкової служби підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем, платник податку має право включити суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, у якому він був поданий органу митного контролю. Податковий вексель вважається погашеним, а платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді.
Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком.
Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом Державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.
Комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель уразі його непогашення платником у строк.
До податкової декларації платник податку додає перелік та копії погашених у звітному (податковому) періоді, за який подається декларація, податкових векселів, суму зобов'язань за якими відповідно сплачено чи включено до податкових зобов'язань за цей звітний період.
Сума ПДВ, зазначена у податковому векселі, включається у встановлених Законом випадках до суми податкового кредиту платника податку, який видав цей вексель, і відображається в податковій декларації окремим рядком.
У разі наявності податкового боргу за податковими деклараціями, до яких включено податкові зобов'язання, визначені у податкових векселях, стягнення такого податкового боргу проводиться відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Облік податкових векселів здійснюється органами митного контролю та державними податковими адміністраціями (інспекціями).
Отже, з аналізу і порівняння податкового законодавства щодо векселів і суто вексельного (цивільного) законодавства можна дійти висновку, що податковий вексель не має класичної внутрішньої природи векселя, як простого, так і тратти. Про це свідчить і лист Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності від 2 липня 2001 р. № 06-10/393 щодо видачі податкових векселів на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.
"Пунктом 5 ст. 11 Закону України про ПДВ передбачено, що платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання".
У Порядку КМУ від 1 жовтня 1997 р. дається визначення податкового векселя як простого векселя, виданого платником
ПДВ на суму податкового зобов'язання при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.
Стосовно предмета регулювання Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р. № 2374-ІІІ встановлено визначення особливостей обігу векселів в Україні, що заключається у видачі переказних і простих векселів, здійсненні операцій з векселями і виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності відповідно до Женевської конвенції 1930 р., який введений Уніфікований закон про перекладні і прості векселі.
Однак у п. 4 ст. 11 "Заключні положення" Закону України про ПДВ передбачено: "Зміни порядку оподаткування на додану вартість можуть здійснюватися тільки внесенням змін у дійсний Закон".
З урахуванням цього Закон України "Про обіг векселів в Україні" не змінює чинного порядку обкладання ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, тому в цьому випадку необхідно керуватися Законом України "Про податок на додану вартість" і постановою КМУ від 1 жовтня 1997 р. № 1104.
З цього стає зрозуміло, що ні Уніфікований закон, ні Положення № 508 на операції з податковими векселями не поширюються.
ДПАУ звертається до НБУ з приводу неоплати комерційними банками авальованих ними податкових векселів при наявності податкового боргу. Прикладом цього може бути лист Департаменту платіжних систем Національного банку України від 26 липня 2007 р. № 25-117/1432-7555 "Про невиконання банками зобов'язань за авальованими податковими векселями".
Національний банк України висловлює стурбованість у зв'язку з неодноразовими зверненнями Державної податкової адміністрації України та органів Державної податкової служби про невиконання банками зобов'язань за авальованими ними податковими векселями.
На сьогодні здійснення банками операцій з авалювання векселів регулюється вимогами Закону України "Про обіг векселів в Україні", Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та розробленого на їх основі Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 р. № 508, у якому зазначається, що банки таку операцію здійснюють на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання.
Відповідно до п. 4.9 Положення банк зобов'язаний платити за авальованим ним простим векселем у разі, якщо платник відмовився від платежу або акцепту — проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя.
Зобов'язання банку як аваліста припиняються в разі оплати векселя або закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста (п. 4.10 Положення).
Згідно з вимогами пункту 3.1 Положення підчас проведення гарантійних та інших операцій банк має ретельно вивчати фінансовий стан, кредите- та платоспроможність платників за векселем і зобов'язаних за векселями осіб, з якими він укладає угоди про проведення операцій.
Разом з тим, згідно з інформацією, наданою ДПАУ за станом на 1 червня 2007 р. банки України не оплатили податкові векселі, які були ними авальовані, на суму більше ніж 275 млн грн.
Враховуючи це, Національний банк України звертає увагу на необхідність дотримання вимог чинного законодавства та виконання умов укладених договорів, а при прийнятті рішення про здійснення операцій авалювання векселів ретельно аналізувати можливості щодо виконання зобов'язання з авалювання.
НБУ хоч і звертає увагу комбанків на обов'язок оплати авальованих векселів, але також розуміє хиткість своєї позиції, про що свідчить посилання на законодавчу базу обігу векселів,, де немає постанови КМУ № 1104 від 1 жовтня 2007 р.
На нашу думку, розв'язати таку законодавчу колізію можливо лише на підставі внесення змін до податкового законодавства (Закону України про ПДВ) на користь оплати банками за авалем або скасуванні його. На користь такої позиції авторів свідчить і невироблення спеціальної процедури щодо погашення податкового векселя за наявності податкового боргу в Законі України № 2181, як встановлює п. 20-1 постанови КМУ № 1104 від 1 жовтня 2007 р.