- •Розділ I. Фінансове право і держава Тема 1. Фінансова діяльність держави
- •1.1. Фінанси — економічна і юридична категорія
- •1.2. Фінансова діяльність держави
- •1.3. Поняття і склад фінансової системи України
- •Фінанси державних підприємств.
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 2. Предмет, метод, джерела та система фінансового права
- •2.1. Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання
- •2.2. Фінансове право в системі права України. Наука фінансового права
- •Наука фінансового права.
- •2.3. Система та джерела фінансового права
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 3. Фінансово-правові норми та відносини
- •3.1. Поняття і сутність фінансово-правових норм
- •3.2. Фінансові правовідносини
- •3.3. Суб'єкти фінансового права
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 4. Правові засади фінансової діяльності державних органів
- •4.1. Юридична природа фінансової діяльності держави
- •4.2. Функції органів державної влади у сфері фінансової діяльності держави
- •4.3. Фінансові повноваження органів місцевого самоврядування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 5. Правові засади фінансового контролю
- •5.1. Поняття фінансового контролю
- •5.2. Види та методи фінансового контролю
- •5.3. Організація та органи проведення фінансового контролю
- •Міністерство фінансів України.
- •Державно казначейство України.
- •Державна контрольно-ревізійна служба.
- •Державна податкова служба України.
- •Національний банк України.
- •5.4. Відповідальність за порушення законодавства з фінансових питань
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Розділ II бюджетне право Тема 6. Правові основи бюджетної системи україни
- •6.1. Значення Державного бюджету України для фінансової системи
- •6.2. Правовідносини бюджетної системи України
- •Будова бюджетної системи.
- •6.3. Бюджетна класифікація
- •6.4. Доходи та видатки бюджетів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 7. Бюджетні повноваження
- •7.1. Бюджетні повноваження і права
- •7.2. Розподіл доходів і видатків між бюджетами
- •7.3. Поняття міжбюджетних відносин
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 8. Бюджетний процес
- •8.1. Стадії бюджетного процесу
- •8.2. Формування проекту бюджету
- •Заходи підготовки проекту бюджету.
- •8.3. Перша стадія бюджетного процесу
- •8.4. Прийняття Державного бюджету України — друга стадія бюджетного процесу
- •8.5. Виконання бюджетів
- •8.6. Облік та звітність щодо виконання Державного бюджету України
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 9. Цільові спеціалізовані державні фонди
- •9.1. Поняття цільових фондів державних коштів
- •9.2. Правове регулювання Пенсійного фонду України
- •Реєстрація.
- •9.3. Правове регулювання Фонду соціального страхування на випадок безробіття
- •9.4. Правові засади функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •9.5. Правові засади функціонування Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням
- •9.6. Правові засади у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 10. Бюджетне фінансування та державні видатки
- •10.1. Державні видатки
- •10.2. Розподіл видатків між ланками бюджетної системи України
- •10.3. Бюджетне фінансування. Розпорядники бюджетних коштів
- •10.4. Соціально-культурні видатки
- •10.5. Фінансова дисципліна
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 11. Кошторисно-бюджетний режим фінансування
- •11.1. Кошторис і порядок кошторисно-бюджетного фінансування
- •11.2. Фінансування соціально-культурних заходів
- •Порядок фінансування освіти.
- •Порядок фінансування науки.
- •Видатки на культуру і мистецтво.
- •11.3. Фінансування охорони здоров'я та фізичної культури
- •11.4. Фінансування видатків на національну оборону
- •11.5. Фінансування органів державного управління та місцевої влади
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 12. Правове регулювання публічних доходів. Система цін і ціноутворення
- •12.1. Правовий інститут доходів
- •12.3. Правове регулювання ціноутворення
- •12.4. Система цін та органи ціноутворення. Відповідальність
- •Органи ціноутворення.
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 13. Правові основи державного і муніципального боргу та державного кредиту
- •13.1 Поняття запозичення
- •13.2. Державний та муніципальний кредит
- •13.3. Правові основи державного кредитування. Відносини з іноземними інвесторами
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 19. Структура державної податкової служби україни
- •19.1. Правове регулювання діяльності дпа
- •19.2. Правове регулювання діяльності податкової міліції
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Розділ IV. Банківське і страхове право. Цінні напери Тема 21. Правове регулювання створення банківської системи україни
- •21.1. Банківська діяльність і гармонізація банківського законодавства
- •21.2. Поняття банківської системи України та її елементи
- •21.3. Роль нбу у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду
- •21.4. Створення та державна реєстрація банків
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 22. Правові засади грошового обігу. Готівка
- •22.1. Правове регулювання грошового обігу в Україні
- •22.2. Організація і правове регулювання касових операцій
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 23. Правові засади безготівкових розрахунків в україні
- •23.1. Правовий режим банківських рахунків
- •23.2. Організації безготівкових розрахунків в Україні
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 24. Правове забезпечення банківського кредитування
- •24.1. Правові засади кредитних відносин
- •24.2. Класифікація банківського кредиту
- •24.3. Правове забезпечення та порядок укладення кредитної угоди
- •24.4. Етапи процесу кредитування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 25. Правові засади валютного регулювання
- •25.1. Поняття валюти та валютних операцій
- •25.2. Організація валютного регулювання
- •25.3. Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті та іноземного інвестування
- •25.4. Валютний контроль і відповідальність за порушення валютного законодавства
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 26. Правове регулювання фінансових послуг та відповідних ринків
- •26.1. Юридична природа фінансових послуг
- •26.2. Державне регулювання ринків фінансових послуг
- •26.4. Ліцензування діяльності фінансових установ
- •26.5. Штрафні санкції за порушення правил на ринку фінансових послуг
- •26.6. Надання фінансових послуг нефінансовими установами
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 27. Система правового регулювання страхової діяльності
- •27.1. Сутність і принципи страхування
- •27.2. Юридична природа страхового права і страхової діяльності України
- •27.3. Правове регулювання і управління діяльності у сфері страхування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 28. Правова складова договорів страхування
- •28.1. Юридична сутність і основні вимоги до страхових договорів
- •28.2. Права та обов'язки суб'єктів страхового зобов'язання
- •28.3. Укладання і припинення страхування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 29. Цінні папери - фінансові інструменти
- •29.1. Юридично-економічний зміст цінних паперів
- •29.2. Ринок цінних паперів. Професійна діяльність
- •29.3. Державне регулювання та ліцензування на ринку цінних паперів
- •29.4. Відповідальність учасників ринку цінних паперів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 30. Правове регулювання обігу векселів в україні
- •30.1. Нормативно-правова база вексельного обігу
- •30.2. Вексельне право, характеристики векселя і учасники вексельних розрахунків
- •30.3. Основні положення Уніфікованого закону
- •30.4. Правові основи обігу векселів в Україні
- •30.5. Операції банків з векселями
- •30.6. Особлива форма векселів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Список використаної літератури
Запитання і завдання для самоконтролю
1. Що таке фінанси як економічне явище? Які ознаки і характер їх функціонування?
2. Які є форми існування фінансів?
3. Охарактеризуйте фінансові відносини та діяльність. їх забезпечення.
4. Що таке об'єкт фінансової діяльності, які його основний інструмент і принципи?
5. Охарактеризуйте фінанси як правову категорію.
6. Які є принципи здійснення фінансової діяльності? Охарактеризуйте загально-правові і галузеві принципи.
7. Назвіть предмет дослідження фінансового права.
8. Які відмінності між державними і приватними фінансами?
9. Поясніть, що таке централізовані і децентралізовані фонди коштів та фінансові ресурси держави?
10. Які є методи фінансової діяльності?
11. Розкрийте поняття фінансової системи України.
12. Охарактеризуйте елементи ФСУ: державний і місцевий бюджет.
13. Охарактеризуйте елементи ФСУ: фінанси державних підприємств, спеціальні фонди і кредит.
Тема 2. Предмет, метод, джерела та система фінансового права
2.1. Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання.
2.2. Фінансове право в системі права України. Наука фінансового права.
2.3. Система та джерела фінансового права.
2.1. Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання
Галузь права є відносно самостійним підрозділом системи права, який складається з правових норм, що регулюють якісно специфічний вид однорідних суспільних відносин, відображає більш високий рівень системоутворювальних зв'язків, характеризується певною цілісністю та автономністю.
Будь-яка галузь права характеризується самостійним предметом та методом правового регулювання, тобто основними елементами, за якими можна розрізняти галузі права у системі права. Метод правового регулювання об'єднує об'єктивні та суб'єктивні елементи, має щодо предмета додатковий похідний характер та є юридичним критерієм виокремлення галузей права.
У теорії права наявна позиція, згідно з якою предмет та метод правового регулювання становлять галузевий юридичний режим регулювання суспільних відносин, тобто цілісну систему регулятивного впливу, якій властиві специфічні прийоми регулювання, особливий порядок виникнення та формування змісту прав та обов'язків, їх здійснення, специфіка санкцій, способи їх реалізації, а також дія єдиних принципів, загальних положень, що поширюються на певну сукупність норм. Кожна галузь права з юридичного погляду виокремлюється у правовій системі саме таким режимом регулювання.
Публічне право як право організації державного управління вимагає від відповідних суб'єктів свідомо сприяти загальним інтересам, тоді як приватне право дає можливість людині прагнути до досягнення своїх індивідуальних цілей і спрямоване лише на встановлення таких обмежень індивідуальних дій, унаслідок яких ці дії сприяли б загальним інтересам.
Фінансове право є публічною галуззю права, оскільки сфера регулювання фінансів потребує проведення складного, однак дуже важливого розмежування між необхідними державними витратами і визначенням способу належного отримання доходів, між різними суб'єктами.
Закони, що застосовуються у фінансах, відображають державну політику. Основними нормативними актами у сфері фінансів є БКУ та щорічний закон про державний бюджет — план дій держави, яка надає повноваження конкретним учасникам фінансових відносин на мобілізацію, розподіл або використання фондів коштів. Свого часу однією з передумов виокремлення галузі права було названо політичну заінтересованість держави в самостійному регулюванні комплексу суспільних відносин, що мають певну єдність.
Предмет та метод фінансового права. Предмет правового регулювання є якісно однорідним видом суспільних відносин, на який впливають норми певної галузі права, для яких характерні такі риси: 1) життєво важливі для людини та її об'єднань відносини; 2) вольові, цілеспрямовані (розумні) відносини; 3) стійкі, повторювані та типові відносини; 4) відносини поведінки, за якими можна здійснювати зовнішній контроль (наприклад, юрисдикційними органами). Отже, предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави.
За П.М. Годме, фінансове право — галузь публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси. У відносинах, пов'язаних із формуванням і витрачанням коштів централізованих і децентралізованих фондів,' необхідних державі для виконання її функцій, завжди виявляється владно-організуюча роль держави у розподілі й перерозподілі НД та ВВП. Саме тому такі відносини мають грошовий характер.
Проте не всі грошові відносини є фінансовими. Наприклад, придбання товарів через торговельну мережу є предметом регулювання цивільного права — хоч і мають грошовий характер. Однак, якщо торговельна фірма за наслідками підприємницької діяльності розраховує та сплачує податок до бюджету відповідного рівня, такі відносини стають уже фінансовими, оскільки відбувається мобілізація ресурсів до централізованого фонду коштів. Аналогічно: видача кредиту (для позичальника) є цивільним правом, а порядок регулювання видачі (для банку) — фінансовим.
У фінансових відносинах інтереси держави представляють органи, наділені владними повноваженнями: Міністерство фінансів, Державне казначейство, ДПСУ, НБУ тощо. Іншим учасником фінансових відносин можуть бути як державні органи, організації, установи (наприклад, бюджетні організації), так і суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни. Визначальною умовою для віднесення таких відносин саме до фінансових є наявність діяльності щодо мобілізації, розподілу або використання коштів централізованих та децентралізованих фондів. Наприклад, фінансові відносини виникають під час встановлення бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем держави; складання, розгляду та затвердження актів про бюджет; розподілу доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи; виконання державного та місцевих бюджетів; збирання податків, зборів, інших обов'язкових платежів; фінансування та кредитування; обов'язкового державного майнового й особистого страхування тощо.
Метод фінансово-правового регулювання — сукупність засобів впливу з боку держави на учасників фінансово-правових відносин. Основним методом фінансового права є метод владних приписів (вказівок), який за структурою є органічно цілісною системою безперервного впливу на учасників фінансово-правових відносин з метою реалізації ними своїх функцій.
Метод владних приписів властивий публічним галузям права — конституційному, адміністративному та кримінальному. Однак у кожній галузі він застосовується залежно від предмета правового регулювання. Оскільки фінансове право пов'язане з фінансовою діяльністю держави, метод владних приписів є органічною системою, що уособлює цілісність юридичних фактів, з якими пов'язані виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин, юридичний статус їхніх суб'єктів, розподіл прав та обов'язків між ними, встановлення санкцій за порушення приписів фінансових правових норм та порядок їх застосування.
Метод владних приписів проявляється у змісті конкретних фінансових правовідносин та у складі їх учасників. Владні приписи стосуються забезпечення фінансової діяльності держави: визначення розміру та порядку справляння податків, інших обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів; визначення повноважень розпорядників бюджетних коштів; встановлення порядку розподілу компетенції між учасниками бюджетних відносин; здійснення бюджетних трансфертів; порядку використання фінансових ресурсів, у т. ч. шляхом кошторисно-бюджетного фінансування; правового забезпечення державного боргу; здійснення грошово-кредитної діяльності тощо.
Для державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності характерні категоричність та оперативна несамостійність, тому що фінанси впливають на стабільність функціонування держави та забезпечення суверенітету.
Категоричність. Наприклад, несплата своєчасно податку тягне за собою у будь-якому разі обов'язок застосування санкцій з боку держави через уповноважений орган — ДПСУ. Під час застосування стягнення наявність суб'єктивної вини, на відміну від адміністративних або кримінальних відносин, не має значення. Вчинення правопорушення автоматично тягне за собою застосування встановлених санкцій.
Оперативна несамостійність. ДПСУ не має права обирати той чи інший вид санкції за вчинене правопорушення у сфері податкових відносин — за кожне з них передбачається конкретна санкція, розмір якої або черговість застосування не можуть бути змінені. До права часткової оперативної самостійності належить прийняття уповноваженим органом рішення на основі норм, які містять гнучкі неконкретні поняття і вирази. Суб'єкт застосування фінансово-правової норми сам з'ясовує зміст і призначення загальних понять.
Метод владних приписів найкраще коментувати на прикладі регулювання податкових відносин, оскільки чинне законодавство підходить до питання податків доволі суворо.
Інші методи ФП — метод субординації, метод погодження, метод рекомендації тощо. Особливо це стосується сфери муніципальних фінансів, у якій органи місцевої влади та самоврядування отримують більше самостійності у реалізації своїх повноважень, у т. ч. й у фінансовій сфері. Проте основним методом фінансового права є метод владних приписів.
Процес формування і "шліфування" в державі фінансового права відбувається постійно. Підтвердженням цього є нормо-творча діяльність парламенту України, зокрема прийняття БКУ, законів у сфері грошово-кредитної системи України, закріплення на рівні законів компетенції спеціальних фінансових органів, розгляд проекту Податкового кодексу тощо.