- •Розділ I. Фінансове право і держава Тема 1. Фінансова діяльність держави
- •1.1. Фінанси — економічна і юридична категорія
- •1.2. Фінансова діяльність держави
- •1.3. Поняття і склад фінансової системи України
- •Фінанси державних підприємств.
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 2. Предмет, метод, джерела та система фінансового права
- •2.1. Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання
- •2.2. Фінансове право в системі права України. Наука фінансового права
- •Наука фінансового права.
- •2.3. Система та джерела фінансового права
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 3. Фінансово-правові норми та відносини
- •3.1. Поняття і сутність фінансово-правових норм
- •3.2. Фінансові правовідносини
- •3.3. Суб'єкти фінансового права
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 4. Правові засади фінансової діяльності державних органів
- •4.1. Юридична природа фінансової діяльності держави
- •4.2. Функції органів державної влади у сфері фінансової діяльності держави
- •4.3. Фінансові повноваження органів місцевого самоврядування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 5. Правові засади фінансового контролю
- •5.1. Поняття фінансового контролю
- •5.2. Види та методи фінансового контролю
- •5.3. Організація та органи проведення фінансового контролю
- •Міністерство фінансів України.
- •Державно казначейство України.
- •Державна контрольно-ревізійна служба.
- •Державна податкова служба України.
- •Національний банк України.
- •5.4. Відповідальність за порушення законодавства з фінансових питань
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Розділ II бюджетне право Тема 6. Правові основи бюджетної системи україни
- •6.1. Значення Державного бюджету України для фінансової системи
- •6.2. Правовідносини бюджетної системи України
- •Будова бюджетної системи.
- •6.3. Бюджетна класифікація
- •6.4. Доходи та видатки бюджетів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 7. Бюджетні повноваження
- •7.1. Бюджетні повноваження і права
- •7.2. Розподіл доходів і видатків між бюджетами
- •7.3. Поняття міжбюджетних відносин
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 8. Бюджетний процес
- •8.1. Стадії бюджетного процесу
- •8.2. Формування проекту бюджету
- •Заходи підготовки проекту бюджету.
- •8.3. Перша стадія бюджетного процесу
- •8.4. Прийняття Державного бюджету України — друга стадія бюджетного процесу
- •8.5. Виконання бюджетів
- •8.6. Облік та звітність щодо виконання Державного бюджету України
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 9. Цільові спеціалізовані державні фонди
- •9.1. Поняття цільових фондів державних коштів
- •9.2. Правове регулювання Пенсійного фонду України
- •Реєстрація.
- •9.3. Правове регулювання Фонду соціального страхування на випадок безробіття
- •9.4. Правові засади функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •9.5. Правові засади функціонування Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням
- •9.6. Правові засади у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 10. Бюджетне фінансування та державні видатки
- •10.1. Державні видатки
- •10.2. Розподіл видатків між ланками бюджетної системи України
- •10.3. Бюджетне фінансування. Розпорядники бюджетних коштів
- •10.4. Соціально-культурні видатки
- •10.5. Фінансова дисципліна
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 11. Кошторисно-бюджетний режим фінансування
- •11.1. Кошторис і порядок кошторисно-бюджетного фінансування
- •11.2. Фінансування соціально-культурних заходів
- •Порядок фінансування освіти.
- •Порядок фінансування науки.
- •Видатки на культуру і мистецтво.
- •11.3. Фінансування охорони здоров'я та фізичної культури
- •11.4. Фінансування видатків на національну оборону
- •11.5. Фінансування органів державного управління та місцевої влади
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 12. Правове регулювання публічних доходів. Система цін і ціноутворення
- •12.1. Правовий інститут доходів
- •12.3. Правове регулювання ціноутворення
- •12.4. Система цін та органи ціноутворення. Відповідальність
- •Органи ціноутворення.
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 13. Правові основи державного і муніципального боргу та державного кредиту
- •13.1 Поняття запозичення
- •13.2. Державний та муніципальний кредит
- •13.3. Правові основи державного кредитування. Відносини з іноземними інвесторами
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 19. Структура державної податкової служби україни
- •19.1. Правове регулювання діяльності дпа
- •19.2. Правове регулювання діяльності податкової міліції
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Розділ IV. Банківське і страхове право. Цінні напери Тема 21. Правове регулювання створення банківської системи україни
- •21.1. Банківська діяльність і гармонізація банківського законодавства
- •21.2. Поняття банківської системи України та її елементи
- •21.3. Роль нбу у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду
- •21.4. Створення та державна реєстрація банків
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 22. Правові засади грошового обігу. Готівка
- •22.1. Правове регулювання грошового обігу в Україні
- •22.2. Організація і правове регулювання касових операцій
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 23. Правові засади безготівкових розрахунків в україні
- •23.1. Правовий режим банківських рахунків
- •23.2. Організації безготівкових розрахунків в Україні
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 24. Правове забезпечення банківського кредитування
- •24.1. Правові засади кредитних відносин
- •24.2. Класифікація банківського кредиту
- •24.3. Правове забезпечення та порядок укладення кредитної угоди
- •24.4. Етапи процесу кредитування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 25. Правові засади валютного регулювання
- •25.1. Поняття валюти та валютних операцій
- •25.2. Організація валютного регулювання
- •25.3. Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті та іноземного інвестування
- •25.4. Валютний контроль і відповідальність за порушення валютного законодавства
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 26. Правове регулювання фінансових послуг та відповідних ринків
- •26.1. Юридична природа фінансових послуг
- •26.2. Державне регулювання ринків фінансових послуг
- •26.4. Ліцензування діяльності фінансових установ
- •26.5. Штрафні санкції за порушення правил на ринку фінансових послуг
- •26.6. Надання фінансових послуг нефінансовими установами
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 27. Система правового регулювання страхової діяльності
- •27.1. Сутність і принципи страхування
- •27.2. Юридична природа страхового права і страхової діяльності України
- •27.3. Правове регулювання і управління діяльності у сфері страхування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 28. Правова складова договорів страхування
- •28.1. Юридична сутність і основні вимоги до страхових договорів
- •28.2. Права та обов'язки суб'єктів страхового зобов'язання
- •28.3. Укладання і припинення страхування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 29. Цінні папери - фінансові інструменти
- •29.1. Юридично-економічний зміст цінних паперів
- •29.2. Ринок цінних паперів. Професійна діяльність
- •29.3. Державне регулювання та ліцензування на ринку цінних паперів
- •29.4. Відповідальність учасників ринку цінних паперів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 30. Правове регулювання обігу векселів в україні
- •30.1. Нормативно-правова база вексельного обігу
- •30.2. Вексельне право, характеристики векселя і учасники вексельних розрахунків
- •30.3. Основні положення Уніфікованого закону
- •30.4. Правові основи обігу векселів в Україні
- •30.5. Операції банків з векселями
- •30.6. Особлива форма векселів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Список використаної літератури
21.4. Створення та державна реєстрація банків
Організація банку є досить складною процедурою та регулюється, як правило, загальним чи спеціальним (для банків) законодавством. У більшості країн потрібний дозвіл на відкриття банку, але в деяких випадках засновники можуть обмежитись простою реєстрацією.
У США реєстрація нового банку суворо регламентована. Щоб почати діяльність, банк повинен отримати чартер або ліцензію від влади відповідного штату (банк штату) чи зробити запит контролеру грошового обігу про видачу федерального чартеру. Слід виконати умови стосовно капіталу банку, його майбутніх операцій, якості управління і т. ін.
При отриманні федерального чартеру банк може бути організований не менше ніж 5 особами. Величина капіталу має відповідати мінімальним нормам, що встановлюються законодавством і залежать від чисельності населення пункту, де організовується банк (для національних банків 100—200 тис. дол., у великих фінансових центрах значно більше). Далі, в заявці, що подається на ім'я контролера, мають бути вказані прізвища та адреси засновників, кількість акцій, на які підписалися засновники, одобрювальна резолюція трьох офіційних представників. Крім того, додаються проспект банківського статуту, сертифікат про структуру капіталу та інші документи.
Під час розгляду заяв до уваги беруться такі фактори: умови створення; достатність капіталу; перспективи отримання прибутку; компетенція керівного складу; потреба в новому банку там, де він створюється, тощо.
Органи влади ретельно аналізують конкурентну ситуацію в районі, в якому він створюється: чи не утискує створення банку інтереси вже наявних банків, чи не виникне загроза невідповідної концентрації. В цілому близько половини всіх заявок, що подаються, відкидаються контролером грошового обігу за тими чи іншими мотивами.
Видача ліцензії на право проведення операцій діє у багатьох інших країнах.
У Німеччині, наприклад, дозвіл на відкриття банку видає Федеральне відомство з контролю за банками, яке встановлює обов'язкові вимоги для банківських установ. Для отримання ліцензії засновники повинні мати: початковий капітал не менше 10 млн евро; двох "надійних" та "професійно підготованих" виконавчих директорів.
Банк має бути організований лише у формі акціонерної компанії чи партнерської фірми.
У Швейцарії засновники мають звертатися за ліцензією в Федеральну банківську комісію. Основні вимоги: банк має точно визначити характер і сферу своїх ділових операцій та передбачити таку систему організації, щоб забезпечити їх виконання; банк повинен мати мінімальний капітал, що повністю оплачується; особи, що очолюють банк, повинні мати хорошу репутацію та кваліфікацію, необхідну для управління банком; більшість керівників мають бути резидентами Швейцарії.
Зазвичай комісія вимагає наявність мінімального капіталу в розмірі 29 млн швейцарських франків, який необхідний для його твердих позицій та активної діяльності на міжнародному фінансовому ринку.
Створення банків в Україні. Учасниками банку можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти, а також держава в особі КМУ або уповноважених ним органів (ст. 336 ГКУ).
Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.
Державна реєстрація банків здійснюється НБУ відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів НБУ.
Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених у ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Особливості створення та реєстрації банків за участю іноземного капіталу. Порядок утворення підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних підприємств регулюється ГКУ — загальним нормативно-правовим актом, іншими законами, прийнятими відповідно до нього і Законом України "Про банки і банківську діяльність", а також Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженим постановою НБУ від 31 серпня 2001 р. № 375 (далі — Положення).
Особливості створення банківських, страхових та інших фінансових установ за участі іноземного інвестора визначаються відповідними законами — ст. 396 ГКУ.
Для створення банку з іноземним капіталом його засновники зобов'язані отримати попередній дозвіл НБУ. Для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом його правління (рада директорів) має отримати попередній дозвіл НБУ.
Для отримання попереднього дозволу на створення банку з іноземним капіталом або набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом за рахунок коштів юридичних осіб — нерезидентів України до НБУ подаються такі документи:
1) клопотання про надання попереднього дозволу за підписом уповноваженої особи або клопотання правління банку (ради директорів) для діючого банку. Клопотання від імені юридичної особи — нерезидента України або правління банку (ради директорів) має бути оформлене на фірмовому бланку;
2) інформація про склад засновників, їх ділову репутацію;
3) анкета, засвідчена підписом уповноваженої особи та відбитком печатки юридичної особи;
4) нотаріально засвідчена за місцем видачі легалізована копія висновку аудиторської фірми про можливість здійснення заявленого внеску до статутного капіталу банку за рахунок власних коштів (власного капіталу). Якщо висновок про наявність потрібних коштів іноземного інвестора надається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних Національним банком, то такий висновок має бути підтверджений українською аудиторською організацією (з обов'язковим розрахунком власних коштів (власного капіталу);
5) письмова згода (дозвіл) контрольного органу країни, резидентом якої є іноземний учасник, що видана державним або іншим уповноваженим органом країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземного учасника, на створення або перетворення банку України в банк з іноземним капіталом, якщо це передбачено законодавством країни іноземного учасника, або письмове запевнення іноземного засновника про відсутність у законодавстві країни його походження вимог щодо отримання такого дозволу;
6) повідомлення центрального банку іноземної держави або уповноваженого органу про здійснення достатнього контролю за діяльністю банку (якщо особа, яка має придбати або збільшити істотну участь у банку, — іноземний банк) і згоду на придбання або збільшення істотної участі в банку на території України, якщо законодавство країни його походження вимагає отримання зазначеної згоди.
Для отримання попереднього дозволу на створення банку з іноземним капіталом або набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом за рахунок коштів фізичних осіб-іноземців до НБУ подаються такі документи:
1) клопотання про надання попереднього дозволу за підписом уповноваженої особи, засвідчене в нотаріальному порядку. Клопотання від імені правління банку (ради директорів) має бути оформлене на фірмовому бланку для діючого банку;
2) анкета. Підпис особи, яка підписала анкету, засвідчується нотаріально;
3) письмова згода на участь іноземного інвестора в банку в Україні, видана державним або іншим уповноваженим контрольним органом країни його перебування, якщо законодавство цієї країни вимагає отримання такого дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог законодавства країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон. Письмова згода має бути легалізована в консульській установі України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
4) інші документи, передбачені Положенням.
Документи, що стосуються юридичної особи — нерезидента України або фізичної особи — іноземця, подаються мовою оригіналу з перекладом на українську мову. Копії документів мають бути засвідчені нотаріально за місцем їх видачі. Документи мають бути легалізовані в консульських установах України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Попередній дозвіл для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом надається правлінню (раді директорів) за умови надання інформації, визначеної у ст. 21 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з урахуванням "Положення про порядок створення і державної реєстрації банків" щодо юридичної особи (нерезидента України) або фізичної особи (іноземця), яка має намір придбати акції (паї, частки) банку як при первинному розміщенні, так і на вторинному ринку, незалежно від того, за угодами з банком, торговцем цінними паперами чи попереднім власником акцій вони придбаватимуться.
Одночасно з наданням попереднього дозволу на створення банку з іноземним капіталом або набуттям діючим банком статусу банку з іноземним капіталом НБУ надає попередній дозвіл на придбання істотної участі в банку юридичній особі (нерезиденту України) або фізичній особі (іноземцю). Для отримання дозволу на придбання істотної участі в банку юридична особа — нерезидент та фізична особа — іноземець подають відповідні документи, зазначені в Положенні.
Документи, що подаються до НБУ для створення банку з іноземним капіталом або для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом, розглядають Генеральний департамент банківського нагляду, Юридичний департамент і, за потреби, Департамент валютного контролю і ліцензування.
Рішення про надання попереднього дозволу на створення банку з іноземним капіталом або набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом приймає Правління НБУ у місячний строк із дня отримання всіх відповідних документів.
Про надання попереднього дозволу або обґрунтовану відмову на створення банку з іноземним капіталом або набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом НБУ повідомляє засновників або правління банку (раду директорів), а також територіальне управління НБУ за місцезнаходженням банку листом за підписом заступника Голови НБУ, а також повертає документи, що стосуються іноземного інвестора.
Попередній дозвіл на створення банку з іноземним капіталом або для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом є дійсним протягом трьох місяців з дня його видачі.
НБУ відмовляє у наданні попереднього дозволу на створення банку з іноземним капіталом або для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом у разі: відсутності документів, визначених відповідними пунктами Положення, або неналежного оформлення будь-якого з них; відсутності в осіб, які мають намір придбати акції (паї, частки) банку, бездоганної ділової репутації; незадовільного фінансового стану та відсутності власних коштів у розмірі, достатньому для здійснення заявленого внеску.
Для реєстрації банку з іноземним капіталом засновники банку, які отримали попередній дозвіл НБУ на створення банку з іноземним капіталом, не пізніше ніж через три місяці з дня його отримання подають до територіального управління НБУ за місцем створення банку документи, що зазначені в п. 3.1 Положення:
1) нотаріально засвідчену за місцем видачі копію легалізованого рішення уповноваженого органу управління іноземного інвестора про участь у банку в Україні (для юридичних осіб);
2) нотаріально засвідчений за місцем видачі легалізований витяг з торгового (банківського) реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземного учасника в країні, у якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора (для юридичних осіб);
3) нотаріально засвідчену за місцем видачі легалізовану копію висновку іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іноземного інвестора на кінець останнього повного календарного року (для юридичних осіб). Якщо визначений висновок надається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних Національним банком, то такий висновок має бути підтверджений українською аудиторською організацією;
4) колію платіжного документа про внесення плати за державну реєстрацію банку.
Якщо учасниками банку з іноземним капіталом є також резиденти України, додатково подаються документи, зазначені у Положенні.
Після отримання попереднього дозволу на створення банку нерезиденти (учасники банку з іноземним капіталом) здійснюють грошові внески (оплату акцій) для формування або збільшення статутного капіталу повністю.
Реєстрація банку з іноземним капіталом здійснюється в порядку, передбаченому Положенням, не пізніше ніж за три місяці з часу подання повного пакета документів.