5.4. Відповідальність за порушення законодавства з фінансових питань

Сьогодні наявність великої кількості дублюючих правових норм та постійні зміни у вітчизняному законодавстві прямо впливають на роботу всієї правової системи України. Це негативно відображається на визначенні економіко-правових та організаційних передумов адміністративних відносин, що виникають унаслідок притягнення до відповідальності за порушення законодавства з фінансових питань. Оскільки за правовою природою фінансово-правова відповідальність близька до адміністративної, особливого значення набуває проблема їх співвідношення та особливості адміністративної відповідальності за порушення фінансового законодавства.

Адміністративна відповідальність як один із видів юридичної відповідальності є важливим методом державного управління, що за допомогою примусу забезпечує порядок й урегульованість у всіх сферах життя суспільства. Поняття адміністративної відповідальності за порушення законодавства з фінансових питань є передбачений нормами адміністративного права обов'язок особи нести за свої неправомірні винні дії у сфері конкретних фінансових відносин покарання у вигляді певного адміністративного утримання, яке здійснюється компетентними органами або їх представниками.

Як свідчить практика, підставами застосування заходів адміністративної відповідальності можуть бути не тільки адміністративні, а й інші види правопорушень у т. ч. фінансові. Дослідження ефективності фінансових санкцій до таких правопорушень (штраф і пеня, що застосовуються до юридичних осіб в адміністративному порядку) потребує уваги юридичної науки з огляду на реформування і систематизацію адміністративно-деліктного законодавства.

Відповідальність виявляється у застосуванні санкцій: за фінансово-правової відповідальності вони можуть застосовуватися одночасно з іншими санкціями (наприклад, можуть призупинятися бюджетні асигнування та застосовуватись адміністративна або кримінальна відповідальність). Нині виникає потреба у фінансовому процесі, оскільки є лише адміністративний процес.

Нерозвиненість адміністративного процесу вимагає адміністративної реформи для державного нормативного регулювання в галузі адміністративного і фінансового права. Мало звертається уваги на застосування в адміністративному процесі фінансових санкцій. Дослідження адміністративної відповідальності переважно провадяться у межах охоронної концепції або розглядаються управлінські аспекти у концепції адміністративної відповідальності (Д. Лук'янець).

Сьогодні основною нормою, в якій передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства з фінансових питань, є ст. 1642 КУпАП. Але відповідно до ст. 2 цього кодексу його положення поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, не включеними до нього. Адміністративна відповідальність за правопорушення, встановлені КУпАП (ст. 9), настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності (ст. 212 Кримінального кодексу України "Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів").

Згідно зі ст. 1642 КУпАП "Порушення законодавства з фінансових питань" передбачено накладення штрафу (за ст. 27 КУпАП — це грошове утримання, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених кодексом та іншими законами України) від 8 до 15 НМДГ (неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у ч. 1 цієї статті, — тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 НМДГ. Але згідно з п. 11 ст. 11 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" органам Державної податкової служби надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, установлених законами України.

Фінансовий штраф відрізняється від адміністративного за порядком застосування:

• фінансовий штраф не може бути замінено іншим утриманням;

• уповноважений орган не може на свій розсуд звільняти від його сплати;

• виключається можливість утримання штрафу й оскарження постанови про його накладення в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до предмета правового регулювання, адміністративні правовідносини виникають із виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів, а фінансові — лише з фінансової діяльності держави. За способом охорони правопорядку фінансово-правова відповідальність є видом майнової (правовід-новлювальної) відповідальності, а адміністративна — штрафної (каральної).

З аналізу ст. 1642 КУпАП, можна виокремити сім видів правопорушень:

1) приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків;

2) відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку;

3) внесення неправдивих даних до фінансової звітності або її неподання;

4) несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації грошових коштів і матеріальних цінностей;

5) порушення правил ведення касових операцій;

6) перешкоджання у проведенні ревізій та перевірок;

7) невжиття заходів із відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.

Систематизувавши норми ст. 1642 КУпАП, їх можна об'єднати у 4 групи правопорушень.

1. Перша група — порушення правил ведення бухгалтерського обліку:

а) загальні правила: відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку;

б) правила обліку доходів і видатків підприємства, а саме: приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків; внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності; несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації грошових коштів і матеріальних цінностей.

2. Друга група — порушення правил порядку проведення перевірок, ревізій (інших методів фінансового контролю): перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок.

3. Третя група — порушення правил ведення певних фінансово-господарських операцій, зокрема касових операцій.

4. Четверта група — порушення правил ліквідації наслідків від учинених фінансових протиправних діянь: невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.

Перша група стосується порушення правил ведення бухгалтерського обліку, насамперед загальних правил — відсутності бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку. Посилання на це правило є у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У цьому Законі описано весь порядок і строки бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зазначені конкретні суб'єкти відповідальності (ст. 8 — власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), ліквідаційна комісія тощо), чого немає в КУпАП.

До цієї групи також належать порушення правил обліку доходів і видатків підприємства (які впливають на правильність обчислення та сплати податків, інших обов'язкових платежів), а саме:

• приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків. Паралельно з нормами КУпАП у ст. 10 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" зазначено, що "несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність", передбачену ст. 16 цього Декрету, а саме адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України. У Декреті до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), як штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, або штраф у розмірі, що встановлюється НБУ (хоча в КУпАП передбачені зовсім інші штрафи);

• внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює також порядок нарахування і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами — за ст. 1 вони є платою у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами Державної податкової служби" в установленому порядку застосовуються штрафні та фінансові санкції органами Державної податкової служби відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів;

• несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації грошових коштів і матеріальних цінностей. Відповідно до Закону України "Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України та відповідним контрольно-ревізійним управлінням надається право вимагати від керівників підконтрольних установ, що ревізуються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні інвентаризації — звернутися до суду щодо спонукання до їх проведення, а до ухвалення відповідного рішення судом — у присутності понятих та представників таких підприємств, установ і організацій опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на строк не більше 24 год з моменту опечатування, зазначеного в протоколі (тобто тут вчиняються ще й певні дії, а не лише штраф, як у КУпАП).

Другу групу формують "порушення правил порядку проведення перевірок, ревізій (інших методів фінансового контролю)": перешкоджання працівникам Державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок. Відповідно до ст. 8 Закону "Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні" органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань. Звернення, в яких повідомляється про крадіжки, розтрати, недостачі, інші серйозні правопорушення, негайно пересилаються правоохоронним органам для прийняття рішення згідно з чинним законодавством. Відповідно до ст. 10 Закону Головному контрольно-ревізійному управлінню України та його контрольно-ревізійним управлінням і підрозділам (відділам, групам) надається право безперешкодного доступу під час проведення ревізій на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним установам, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією; за рішенням суду призупиняти видаткові операції за рахунками у банках та інших фінансових установах, якщо керівництво об'єкта, на якому необхідно провести ревізію, перешкоджає працівнику Державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без установлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні утримання.

Третя група стосується "порушення правил ведення певних фінансово-господарських операцій: порушення правил ведення касових операцій". Тлумачення цієї норми дає підстави вважати, що йдеться про порушення правил ведення операцій із готівкою як з боку підприємств, так і банків, але розрахунково-касові операції включають готівкове та безготівкове їх ведення. Наприклад, відповідно до постанови Правління НБУ "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" відповідальність за дотримання порядку ведення операцій із готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, винні в порушенні порядку ведення таких операцій, притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку. У разі виявлення порушень органи Державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно із законодавством України. Відповідно до п. 12 ст. 11 Закону "Про Державну податкову службу в Україні" органи Державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, а також до установ банків, що не подали відповідним органам Державної податкової служби у передбачений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу Державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах Державної податкової служби, фінансові (штрафні) санкції у розмірі 20 НМДГ.

Четверта група правопорушень — порушення правил ліквідації наслідків від учинених фінансових протиправних діянь: невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності. Але вже у ст. 14 нещодавно прийнятого Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У ч. 2 ст. 166 КУпАП у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Нині як такого фінансового процесу немає, є лише адміністративний, проте останній не в змозі охопити всі відносини, що виникають під час притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства з фінансових питань. Отже, необхідні зміни норм КУпАП, що може суттєво вплинути на:

• якість здійснення організації державного і корпоративного контролю за фінансовими операціями;

• визначення повного переліку правопорушень із фінансових питань, унаслідок яких настає саме адміністративна відповідальність;

• зменшення правопорушень, пов'язаних з веденням бухгалтерського обліку, інвентаризацією, перешкоджанням у проведенні ревізій та перевірок, невжиттям заходів з відшкодування з винних осіб збитків і т. ін., що, у свою чергу, сприятиме збільшенню надходжень до бюджетів усіх рівнів, розвитку економіки України.