- •1. Передісторія України: археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства.
- •2. Трипільська культура на українських землях.
- •3. Перші етноси на території України.
- •4. Антична колонізація Північного Причорномор’я.
- •5. Стародавні слов’яни. Перші згадки, прабатьківщина та формування державності східних слов`ян.
- •6. Велике переселення народів. Готи, гуни, авари.
- •7. Перші слов'янські державні утворення на території України.
- •8. Східнослов’янські союзи племен.
- •9. Теорії походження Київської Русі.
- •10. Основні етапи розвитку держави Київська Русь.
- •11. Основні напрямки і форми зовнішньої політики Русі та її наслідки.
- •12. Політичний устрій Київської Русі (10-13 ст.).
- •13. Утвердження християнства на Русі та його значення у розвитку давньоруського суспільства.
- •14. Русь і кочовий Степ: етапи та особливості відносин.
- •15. Причини та наслідки розпаду Русі.
- •16. Галицько-Волинське князівство: особливості історичного розвитку.
- •17. Київське, Чернігівське та Переяславське князівства.
- •18. Монгольське завоювання земель Русі. Причини та наслідки.
- •19. Входження українських земель до складу вкл.
- •20. Основні тенденції соц.-економічного, політ. Та релігійного життя укр. Земель у складі влк.
- •21. Польсько-литовські унії та їх наслідки для укр.Народу.
- •23. Виникнення та еволюція укр. Козацтва.
- •24. Запорозька Січ: суспільно-політичний устрій та військова організація.
- •26. Причини національно-визвольної війни.
- •27. Зовнішня політика б. Хмельницького.
- •28. Національна революція під проводом б. Хмельницького. Причини, основні етапи та наслідки.
- •29. Козацько-гетьманська держава: політико-адміністративний устрій, економіка, соціальна структура.
- •30. Переяславсько-московський договір: причини, умови та політика.
- •31. Період Руїни: причини, суть, наслідки.
- •34. Національно-культурні процеси в Україні наприкінці 16 — першій половині 17ст.
- •35. Україна в умовах Північної війни. І. Мазепа.
- •36. Конституція п.Орлика.
- •37. «Українська політика» Петра 1 та його наступників.
- •38. Ліквідація Запорозької Січі.
- •39. Гетьманщина в сер. 18 ст. Реформи к. Розумовського.
- •40. Гайдамаччина. Коліївщина. Опришки.
- •41. Геополітичні зміни у Східній Європі її наслідки для України.
- •42. Гетьманщина у складі Російської імперії. Автономістський рух.
- •43. Національне відродження в Наддніпрянській Україні в 19 ст.
- •44. Кирило-Мефодіївське братство: ідеологія та програмні засади.
- •45. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у хіх-хх ст. Та їх наслідки для українського народу.
- •47. Національно-культурне та громадсько-політичне життя на західноукраїнських землях в 19 ст.
- •48. Феномен т. Шевченка в українській історії.
- •49. Політизація українського громадського руху на рубежі хіх-хх ст. Перші українські партії.
- •50. Україна та українці в роки Першої світової війни.
- •52. Зовнішня політика цр. Брест-Литовський мирний договір.
- •53. Українська держава гетьмана п. Скоропадського: державно-політичний устрій, соціально-економічна та зовнішня політика.
- •54. Західноукраїнська Народна Республіка. Взаємовідносини між унр та зунр.
- •55. Культурно-освітня робота Центральної Ради і Гетьманату.
- •56. Внутр. Та зовн. Політика Директорії.
- •57. Боротьба за українську державність в 1917-21 рр. Уроки та наслідки.
- •58. Утвердження радянської влади в Україні, її соціально-економічна та національна політика (1917-1920 рр.).
- •59. Завершення нового поділу українських земель на початку 1920 рр.
- •60. Входження Радянської України до союзної держави срср. Проблеми політичної правосубєктивності.
- •61. Україна в умовах непу.
- •62. Національно-культурне відродження України 1920 рр. Українізація.
- •63. Зміни політико-економічного курсу в срср наприкінці 20 рр.
- •64. Західноукраїнські землі в 1920-і – 1930-і роки.
- •65. Індустріалізація в Україні в 1920-1930-х рр.
- •66. Колективізація укр. Села , особливості, методи здійснення, соц. Та демограф. Наслідки.
- •67. Причини та наслідки голодомору в Україні (1932-33).
- •68. Інтегральний націоналізм.
- •69. Возз’єднання українських земель та радянізація західноукраїнських.
- •70. Українське питання напередодні і на початку іі світової війни.
- •73. Німецько-фашистський окупаційний режим.
- •73. Внесок українського народу в перемогу над фашистами.
- •74. Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція «Вісла».
- •75. Ідеологічний наступ сталінізму на культ.-нац. Сферу у. В повоєнний період.
- •76. Відбудова і подальший розвиток народного госп. Урср в повоєнний період (1945-1955).
- •77. Спроби десталінізації суспільного життя Укр. В умовах хрущовської «відлиги».
- •78. Дисидентський рух в у. 1960-80-х рр. Гельсінська спілка.
- •79. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному розвитку урср в 1970 – поч. 1980-ч рр.
- •80. Україна в умовах демократизації радянського суспільства 1985-1991 рр.
- •81. «Перебудовчий курс» м.Горбачова та Україна.
- •82. Історичні обставини та основні етапи державотворення в Україні (1990-і рр.).
- •83. Суспільно-політичні рухи та формування багатопартійності в Україні в умовах становлення її незалежності. Формування багатопартійності.
- •86, 88. Соціально-економічний розвиток України після проголошення незалежності.
55. Культурно-освітня робота Центральної Ради і Гетьманату.
За короткий час існування Гетьманат досяг відчутних результатів у культурно-освітній сфері. Було видано кілька мільйонів примірників українських підручників для початкових шкіл, у більшості з них введено українську мову. Наприкінці гетьманської доби в Україні діяло 150 українських гімназій не тільки в містах, а й у деяких селах. У жовтні 1918 р. в Києві та Кам'янці-Подільському було відкрито українські державні університети. В усіх вищих навчальних закладах України почали діяти кафедри української мови, літератури та історії. Було засновано український театр, національний архів та бібліотеку з кількістю томів понад 1 млн. Великою подією в культурному житті країни стало відкриття 24 листопада 1918 р. Української академії наук. Першим її президентом призначили відомого українського вченого В.Вернадського. Гетьманський уряд завдяки своїй непохитній волі фактично поклав початок автокефалії Української православної церкви.
Центральна Рада проводила активну політику на ниві освіти. Було взято курс на створення єдиної народної загальноосвітньої школи. Послідовно проводилася українізація освіти, чому сприяв І Всеукраїнський педагогічний з’їзд (квітень 1917р.) та Всеукраїнський учительський з’їзд (серпень 1917р.). На місцях створювалися бібліотеки та готувалися передумови для початку викладання з 1 вересня 1917 р. у початкових школах українською мовою. У гімназіях та середніх школах запроваджувалося вивчення української мови, літератури та історії. У 1917р. у Україні почав виходити педагогічний журнал „Вільна українська школа”.
Відбувалася українізація вищої школи. У вузах запроваджувалася змішана мова викладання, були створені українознавчі кафедри. За Центральної Ради в Україні з’явилися нові вищі навчальні заклади: Київський український народний університет, Київський юридичний інститут, Київський географічний інститут, Кам’янець-Подільський український народний університет, Херсонський педагогічний інститут. 5 грудня 1917 р. було засновано Українську Академію мистецтв, що давала вищу художню освіту. Першим ректором Академії став Ф.Кричевський (див.іл.№10), професорами були українські художники М.Бойчук, В.Кричевський, Г.Нарбут, О.Мурашко (див.іл.№6) та інші.
Пожвавилися театральна діяльність. За ініціативи Леся Курбаса у Києві було створено Молодий театр, довкола якого об’єдналися обдаровані актори молодшого покоління. Керівництво Української Центральної Ради усвідомлювало необхідність охорони пам’яток старовини і мистецтва. Продовжували існувати старі та відкривалися нові краєзнавчі та історичні музеї, працювали Київське товариство охорони пам’яток старовини і мистецтва, Одеське товариство історії і старожитностей.
56. Внутр. Та зовн. Політика Директорії.
Директорія УНР – найвищий орган держ. влади відродженої УНР, діяв з 14 листопада 1918 до 10 лист 1920. Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня 1918.
Політ. курс Директорії:
Внутр. політ.: На початку існування у виробленні політ. курсу активну роль відігравав В.Винниченко. Відразу після зайняття Києва 14.12.1918 Директорія оприлюднила ряд свідоцтв, спрямованих проти поміщиків і буржуазії. Була прийнята постанова про негайне звільнення всіх призначених при гетьманаті чиновників. Уряд мав намір позбавити промислову й аграрну буржуазію виборчих прав. Владу на місцях передбачалося передати Трудовим радам селян, робітників та трудової інтелігенції. Через такий радикалізм Директорія залишилася без підтримки переважної більшості спеціалістів, промисловців та чиновників держ. апарату. Революційна стихія селянства виявилася неспроможною протистояти наступові регулярних рад. військ і стала перероджуватись в анархію.
Аграрна реформа: задекларовано вилучення землі у поміщиків без викупу. Їм було обіцяно компенсацію затрат на вдосконалення, раніше проведені у маєтках; оголошено про недоторканість земель промислових підприємств та цукрових заводів; конфіскації не підлягали землі іноземних підданих; у руках заможних селян залишилися ділянки площею до 15 десятин землі.
Більшість селян розцінили ці заходи як пропоміщицькі, що розширило простір для більшовицької агітації. 26.12.1918 Директорія видала декларацію, в якій заявила про намір експропріювати держ., церковні та великі приватні землеволодіння для перерозподілу їх серед селян. За землевласниками залишались будинки, худоба, виноградники.
Зовн. політ.: Були розширені міжнар. зв’язки УНР. Укр.. визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія. Не вділося налагодити стосунки з країнами, від яких залежала УНР: Рад. Росією, Польщею, державами Антанти.
31.12.1918 Директорія запропонувала Раді Народних Комісарів HCAHH мирні переговори. Раднарком погодився, хоча й не визнавав Директорію представником укр.. народу. Рад. влада відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни. Директорія ж не погодилася на об’єднання Директорії з укр.рад. урядом і відмовилася прийняти їхні вимоги, що означало самоліквідацію УНР.