75. Ідеологічний наступ сталінізму на культ.-нац. Сферу у. В повоєнний період.

Культурне життя УРСР у зазначений період загалом було складним і суперечливим, оскільки віддзеркалювало те, що відбувалося в тогочасному суспільстві. З грудня 1949 р. М.Хрущова на посаді першого секретаря ЦК Компартії України змінив Л. Мельников. Він ще більше посилив боротьбу з українством, ігноруючи національні традиції українського народу, його історію та культуру. 21 листопада 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР схвалила і прийняла атрибути державності — герб, прапор, гімн УРСР, які символізували Україну як одну зі складових СРСР. Одна ідеологічна кампанія антиукраїнської спрямованості змінює іншу. Переслідуються відомі діячі української культури, освіти, науки. Завдання посилення ідеологічного контролю над суспільством старіючий Сталін поклав на одного зі своїх поплічників — А. Жданова. Протягом 1946— 1949 рр. «ждановщина» знищила практично всі попередні здобутки української культури. Період «політичних ігор» з Україною та українцями закінчився. У серпні 1946 р. постанова пленуму ЦК української компартії про небезпеку українського націоналізму засуджує «Нарис історії української літератури». Змінюється склад редакційних колегій журналів «Вітчизна» та «Перець». З'являються погромні рецензії на твори Ю. Яновського, А. Малишка, О. Довженка.. Було також засуджено «Історію України», видану у 1943 р., відновлено широкомасштабну кампанію проти «українських буржуазно-націоналістичних істориків». Оперу К. Данькевича «Богдан Хмельницький» критикували за те, що росіянам у ній відведено не досить помітне місце. Українські енциклопедичні видання звинувачувалися у зосередженості на вузьконаціональних темах. Зазнав переслідувань і В. Сосюра за вірш «Любіть Україну», котрий у 1944 р. був відзначений Сталінською премією. Репресії та переслідування у сфері культури торкнулися також і інших національностей, які проживали в Україні. Це добре відчули на собі, зокрема, представники єврейської культури.Отож однією з найхарактерніших рис цього періоду став русифікаторський наступ на українську культуру. Ідеологічна і політична практика сталінізму набирала відкрито великоруських шовіністичних рис. Це завдало значної шкоди українському суспільству, розвитку його національної культури.

76. Відбудова і подальший розвиток народного госп. Урср в повоєнний період (1945-1955).

1945-1955 – період відбудови в історії УРСР та СРСР, відновлення народного господарства , соц-культ. сфери, повернення до мирного життя. Під час 2СВ питання про повоєнні кордони У. вирішували держави антифашистської коаліції – СРСР, США, Велика Британія. 1943 – Тегеранська, 1945 – Ялтинська і Потсдамська конференції.

Територіальні зміни: 16 серпня 1945 – рад.-пол. Договір: - лінія кордону пролягала за 5-6 км від «лінії кордону» на користь Польщі; - до Польщі перейшла значна частина укр. етнічних земель. Початок 50-х років – завершення формування кордонів. 29 червня 1945 – договір між СРСР і Чехословаччиною про злиття Карп.У. з Рад.У. 10 лютого 1947 – рад-рум договір: до УРСР відійшли Пн.Буковина, частина Бессарабії, юридично закріплено кордони, встановлені в 1940; 1954 – СРСР приєднав Крим до складу УРСР на честь 300-річчя Переяславської угоди, мотивуючи це рішення сусп-економ та територіальною близькістю, тісними госп та культ зв’язками між Кримом та У. Договори про врегулювання кордонів підписували представники союзного Наркомату закордонних справ, що свідчило про відсутність в УРСР самостійної зовн.політики.

Економіка: серпень 1946 –прийняття ВР УРСР Закону про п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства У. на 1946-1950. Відбудова важкої промисловості (вугільна та металургійна пром, електроенергетика, транспорт, машинобудування) здійснювалася за рахунок легкої промисловості, виробництва товарів народного споживання, розвитку соц.сфери та с/г, науки та культури, які держава асигнувала за залишковим принципом. До поч.. 50-х років відновлено довоєнний рівень виробництва у вартісних показниках.

Між нар.д-ть: посилився вплив СРСР як країни переможиці на Світову політику. Завдяки цьому У. вийшла на зовн.політ. арену, що відкрило нові перспективи й мало велике значення для розбудови укр.держави.

Голод 1946-47: причини: посуха та неврожай 1946; зменшення посівних площ внасл.війни; нестача техніки, низька продуктивність колгоспно-радгоспного виробництва, нестача спеціалістів, робочої сили.

Причини: екон. політика рад. керівництва в центрі і на місцях, яка нехтувала проблеми с/г; надмірно високі обсяги і плани заготівель хліба; посилення репресій проти укр.народу; експорт зерна до Польщі, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, Сх.Німеччини в 1946.Наслідки: в 1946-47 від голоду померло 1 млн осіб.