73. Внесок українського народу в перемогу над фашистами.

Евакуація промислових та с/г об'єктів України в східні райони Радянського Союзу відбувалося за планом Державного комітету оборони (ДКО) і здійснювалася в дуже важких умовах постійно бомбардування і артилерійських обстрілів німців. Незважаючи на військові труднощі з липня 1941 до середини 1942 з України вдалося вивести найголовніші промислові об'єкти і їх довоєнні потужності. Вагомий внесок у перемогу над ворогом належить українським металургам, підприємствам "Дніпроспецсталі", "Запоріжсталі". За 6 місяців побудовано й уведено в експлуатацію провідні цехи Маріупольського Металургійного заводу. В умовах воєнного часу постійно зростала потреба в продукції паливно-енергетичного комплексу. Особливо це стосувалося вугілля. На підприємства вугільної галузі сх.районів СРСР перевезено 54 тис.шахтарів з Донбасу. Постійно зростали темпи видобутку залізної руди. На схід перебазувалися численні колективи гірників Криворіжжя і Нікополя. Разом з трудівниками Уралу вони освоювали нові залізорудні басейни. Героїчною працею також відзначилися трудівники харківського машинобудівного заводу. За найактивнішою участю укр.робітників, інженерів, службовців у східних районах СРСР побудовано 2250 великих промислових підприємств. Уже на кінець 1942 Рад. Союз обігнав Німців з виробництва військової техніки та озброєння. Евакуація колгоспів і радгоспів з України здійснювалося від Поволжя і Казахстану. Маючи багатий досвід вирощування зернових і технічних культур, високоефективного тваринництва, працівники с/г надали істотну допомогу колгоспам і радгоспам сх.регіонів. Українські селяни повністю забезпечували Червону Армію продовольством.

74. Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція «Вісла».

Одним із наслідків Другої світової війни для України було визнання міжнародним співтовариством нових кордонів СРСР на заході. Про це була укладена серія міжнародних договорів СРСР з Польщею, Чехословаччиною і Румунією щодо кордонів, якими було визнано входження їх колишніх територій, населених українцями, до складу СРСР та УРСР.

Нове розмежування кордонів супроводжувалось переміщенням великої кількості населення. Так, відповідно до підписаної ще під час війни угоди між урядом УРСР та прокомуністичним Польським Комітетом національного визволення, з Галичини, Волині, Рівненщини в Польщу було переселено 1944—1946 рр. майже мільйон осіб переважно польського населення. Цими роками до України з Польщі прибуло 520 тис. українців. Масові переміщення людей супроводжувались насиллям власних структур як з польського, так і з радянського боку.

Особливою жорстокістю відзначалась проведена поляками за згодою радянського уряду операція «Вісла» (квітень-травень 1947 р.), яка полягала в насильницькому виселенні українського населення з прикордонних з УРСР територій у західні райони Польщі, конфіскації майна українців, створенні на кордоні з УРСР своєрідної «санітарної зони».

У перші повоєнні роки почалося інтенсивне освоєння західного регіону України у промисловому плані. 1945—1946 рр. у Львові стали до ладу заводи електроламповий, інструментальний, сільськогосподарських машин та ін. 1949 р. на території західних областей діяло вже 2500 великих і середніх підприємств.

У післявоєнні роки в Західній Україні тривала примусова колективізація, яка була проведена в основному за 1948—1949 рр. До середини 1950 р. 7190 колгоспів об'єднали 98 % селянських господарств. Потім у стислі терміни відбулося укрупнення колгоспів. До кінця 1950 р. їх стало не більше 800.

Процес «радянізації» Західної України тривав на тлі братовбивчої війни, яка була спричинена антирадянським опором ОУН—УПА і в якій 1945—1950 рр. загинуло не менше півмільйона людей.

Ускладнював ситуацію в регіоні радянський репресивний апарат, який жорстоко переслідував місцевих жителів за підтримку оунівського опору і всіляко намагався їх залякати. За 1946—1949 рр. цим апаратом до Сибіру було заслано близько 500 тис. західних українців та 40 тис. поляків. Крім того, в боях з бандерівськими загонами загинуло 25 тис. радянських військовослужбовців.

Але з 1947 р. гострота збройної боротьби почала поступово спадати. На початку 1948 р. частина підрозділів УПА перейшла на територію Польщі, деякі через Чехословаччину прорвались у Західну Німеччину. 1950 р. у бою під Львовом загинув командир УПА Роман Шухевич (псевдонім — Тарас Чупринка). До 1952 р. ОУН — УПА як масова організована сила припинила своє існування.

Одним із напрямів радянської політики в Західній Україні була боротьба за ідеологічне панування, де основним конкурентом партійно-державної системи була греко-католицька церква. На Львівському церковному соборі 1946 р., де основною «фігурою» був єпископ Григорій Костельник, що співпрацював з органами безпеки, був винесений вердикт про скасування Брестської церковної унії 1596 р. і розрив стосунків з Ватиканом та приєднання до Російської православної церкви. Греко-католицька церква змушена була діяти нелегально протягом понад 40 років.