1.8. Облік довгострокових і поточних зобов'язань

Розрахунки з постачальниками та підрядниками повинні проводиться на основі укладених договорів. Проте, як свідчить практика, українські підприємства часто недооцінюють значення договорів і здійснюють придбання товару на основі виставлених постачальником рахунків.

Загальна схема закупівлі товарно-матеріальних цінностей має такий вигляд:

1. На підприємство постачальника направляється довірена особа підприємства-покупця, яка оглядає товар і приймає рішення про його купівлю.

2. На основі переговорів між постачальником та покупцем укладається договір. Це є дуже істотним моментом, позаяк на підставі договору підприємство може відстоювати свої права.

3. На основі повідомлення покупця уповноважена особа підприємства-постачальника виписує рахунок на оплату.

4. Виписаний рахунок керівником підприємства-покупця передається в бухгалтерію з розпорядним надписом.

5. Підприємство-покупець передає в обслуговуючий банк розпорядження на перерахування коштів зі свого рахунка на рахунок постачальника відповідно до виписаного рахунка-фактури.

6. Отримання підприємством-продавцем виписки банку, яка підтверджує надходження коштів на його банківський рахунок.

Слід зауважити, що поставка матеріальних цінностей на підприємство може здійснюватися:

а)працівником підприємства — довіреною особою;

б)підприємством-постачальником (яке згідно з укладеним договором, доставляє товар на склад покупця);

в) зобов'язання щодо поставки товару на склад покупця бере на себе транспо­ртна організація (перевізник).

Коли отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) здійснюється довіреною особою, на складі постачальника представник підприємства-покупця зобов'язаний пред'явити довіреність та документ, що засвідчує його особу. Довіреність видається працівникові за розпорядженням директора. Складає і видає цей документ спеціально призначена особа.

Після належного оформлення довіреність завіряється підписом керівника та бухгалтера і ставиться печатка підприємства. Довірена особа ставить свій підпис як зразок. Слід пам'ятати, що виписана довіреність дійсна протягом 10 днів.

Відпускаючи цінності із складу, постачальник виписує накладну-вимогу на відпуск матеріалів (форма М-11) у якій зазначається номер довіреності та дата її видачі, а також найменування товару, його кількість. Якщо товар доставляється автотранспортом, то замість форми М-11 оформляється товаротранспортна накладна. Якщо постачальник є платником ПДВ, він виписує покупцю ще й податкову накладну. Після відпуску матеріалів довіреність та другий примірник накладної здається в бухгалтерію постачальника. Доставлені довіреною особою на склад матеріали оприбутковуються комірником прибутковим ордером (форми М-4), а також реєструються в "Журналі обліку вантажів" М-1.

У бухгалтерському обліку розрахунки з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведуться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

За кредитом рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за отримані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом — її погашення, списання тощо.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунка) на сплату .

Необхідність кредиту як джерела фінансових ресурсів зумовлена виникненням тимчасової потреби підприємства в додаткових оборотних коштах з метою забезпечення його нормального функціонування.

Відображення інформації про отримані кредити банків на рахунках бухгалтерського обліку залежить від того, до якого виду зобов'язань підприємства може бути віднесена заборгованість, що утворилася в результаті одержаного кредиту. Згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку зобов'язання підприємства поділяються на довгострокові та поточні.

У Плані рахунків та Інструкції про його застосування для відображення креди­тних операцій у бухгалтерському обліку передбачені такі рахунки:

• 50 "Довгострокові позики";

• 60 "Короткострокові позики";

•61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями".

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання підприємства в частині нарахованих відсотків за кредитами та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 13 "Фінансові інструменти". Для обліку розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточними зобов'язаннями, призначений рахунок 50 "Довгострокові позики".

За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), за дебетом — погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позики).

Для обліку розрахунків у національній та іноземній валютах за кредитами банків, термін повернення яких не перевищує 12 місяців з дати Балансу, і за позиками, термін погашення яких минув, застосовується рахунок 60 "Короткострокові позики". За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних кредитів (позик), за дебетом — погашення заборгованості за ними та переведення до довгостроко­вих зобов'язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Для узагальнення інформації про стан розрахунків за поточними зобов'язаннями, переведеними зі складу довгострокових, при настанні терміну погашення протягом 12 місяців з дати складання балансу призначений рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями". Інакше кажучи, на цьому рахунку відображатиметься та частина суми довгострокового кредиту, яка згідно з кредитним договором буде підлягати погашенню протягом 12 місяців з дати складання балансу.

Аналітичний облік ведеться за кредиторами та видами заборгованості.

Податки — це обов'язкові платежі фізичних і юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами держави.

Визначальним при організації бухгалтерського обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) є податкове законодавство.

У бухгалтерському обліку для розрахунків за податками і платежами з бюджетом застосовують рахунок 64 "Розрахунки за податками і платежами". По кредиту цього рахунка відображають нараховані суми податків та платежів до бюдже­ту, а по дебету — їх фактичне перерахування.

Приватне підприємство "Дельфін БАЗ" розрахунки за податками і платежами здійснює у розрізі сплати податку на прибуток і податку на додану вартість, має короткострокові зобов’язання у вигляді банківських кредитів.